Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/13643/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13643/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 25 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , з 16.12.2022 перебуває на обліку в ГУПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію відповідно до положень п. "б" ст. 12 Закону № 2262. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 120/19334/23, зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції зарахувати ОСОБА_1 стаж державної служби за період з 01.12.1998 року по 08.12.2008 року до вислуги років на призначення пенсії та внести відповідні зміни до наказу № 234 о/с від 13.12.2022 року в частині зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно Закону № 2262-XII із подальшим направлення до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідного наказ та нового (уточненого) розрахунку вислуги років на пенсію. В подальшому, 19.07.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за вислугу років відповідно до норм п "а" ст. 12 Закону № 2262. Листом від 08.08.2024, відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку з огляду на те, що на момент звільнення у позивача була відсутня підстава для призначення пенсії згідно п. "а" ст. 12 Закону № 2262. Не погоджуючись з такими діями Пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у цій справі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), положення якого суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом № 2262-ХІІ. Згідно з пунктом "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Частиною 4 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто, законодавець встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням до вислуги період вислуги років на пільгових умовах. На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393). Відповідно до п.п. "в" п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Із аналізу вищенаведених норм Закону № 2262-ХІІ слідує, що пункт "а" статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 років і більше. Суд зауважує, що вирішуючи справу № 805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених раніше у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17. У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 вказав на те, що існуюче правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі № 805/3923/18-а дозволяють зробити висновок, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Крім того, суд зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 120/1933/23, Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видано наказ Про внесення змін до наказу від 13.12.2022 № 234/ОС-22 "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким вказано вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні становить 24 роки 13 днів, у пільгову обчисленні 28 років 08 місяців 15 днів. Враховуючи зазначене, суд констатує, що позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "а" ст. 12 Закону № 2262. Відтак, враховуючи право позивача на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії за вислугу років є протиправною, оскільки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років згідно із п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядку № 393 (у редакції на дату звільнення позивача). При виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 25.05.2022 у справі № 480/4643/20. Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, серед іншого, дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22. Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Разом із тим, суд зауважує, що Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на виконання рішення суду від 29.04.2024 до Головного управління ПФУ у Вінницькій області направлено лист від 06.06.2024 із розрахунком вислуги років для призначення пенсії позивачу. При цьому, 19.07.2024, позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою про здійснення перерахунку її пенсії тому, з огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, з метою послідовного та ефективного захисту прав позивача, суд задовольняє позов лише шляхом зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 з саме 19.07.2024, пенсію відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262, виходячи з вислуги років - 28 років 08 місяців 15 днів. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.