Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/205/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 вересня 2025 року м.Дніпросправа № 280/205/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 280/205/25 (суддя Батрак І.В. справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач) щодо відмови у здійсненні виплати пенсії позивача у повному розмірі без застосування обмеження виплати пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.07.2024; - зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії позивача у повному розмірі без застосування обмеження виплати пенсії максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.07.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб позивачу було призначено пенсію за вислугу років. Вказує, що у липні 2024 року ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 280/1401/24, однак розмір пенсії не змінився, оскільки відповідач, не дивлячись на судове рішення, обмежив пенсію максимальним розміром. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов було задоволено у повному обсязі. Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову позивача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено відповідні зміни до ч. 7 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Отже, на думку відповідача, законодавець, вносячи відповідні зміни, підтвердив чинність дії ч.7 ст. 43 Закону. Крім того, ч.2 Розділу II Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи також визначено обмеження максимального розміру пенсії. Відповідач наполягає, що його дії правомірні, а тому висновки суду першої інстанції є помилковими. Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновків, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2023 по справі №280/3469/23, серед іншого зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 30.03.2023 № 3/345 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, включаючи посадовий оклад, оклад за військове (спеціальне) звання, надбавку за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2024 по справі №280/1401/24, серед іншого зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022 без обмеження її максимального розміру, з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році та з 01.03.2023 без обмеження її максимального розміру, з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, з урахуванням довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 30.03.2023 № 3/345 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб від 14.07.2021 №713, у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп., з урахуванням виплачених сум. Після проведеного перерахунку підсумок пенсії позивача (з надбавками), без обмеження максимального розміру пенсії, визначеного законом, склав 34054,10 грн, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом 32071,90 грн, що підтверджується розрахунком пенсії по інвалідності по пенсійній справі 0806012923. Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Запорізькій області із заявою про зняття обмеження щодо виплати пенсії в повному обсязі, проте листом від 30.07.2024 №13385-12617/О-02/8-0800/24 відповідач повідомив, що на теперішній час позивач отримує пенсію в максимальному розмірі, отже пенсія позивачу обчислена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства та зобов`язань, покладених рішеннями суду у справі №280/1401/24. Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у здійсненні виплати пенсії з 01.07.2024 у повному розмірі без застосування обмеження максимального розміру пенсії, позивач звернувся із даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, зважаючи на визнання неконституційними положень частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, обмеження відповідачем з 01.07.2024 пенсії позивача максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб. Обмежуючи позивачу перераховану пенсію максимальним розміром, відповідач діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII) регулюються правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб. Частиною 4 статті 63 Закону № 2262-XII визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Згідно зі статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, в редакції Закону від 24.12.2015 № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), окрім іншого, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічно Законом № 3668-VI були внесені зміни до статті 43 Закону № 2262-XII, які передбачали, що "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність". Правові норми Закону № 3668-VI набрали чинності з 01.10.2011, а правові норми Закону № 911-VIII набрали чинності з 01.01.2016. В той же час, вказані правові норми частини 7 статті 43 Закону N 2262-XII, що набули чинності відповідно до Закону № 3668-VI та Закону № 911-VIII, були предметом судового розгляду Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (справа № 1-38/2016). Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 обидва речення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже, з дня набрання чинності вказаного рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 обмеження пенсій, призначених відповідно до положень Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, є неконституційними. Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону №796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону №2262-XII, зокрема у постановах від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 у справі №370/2610/17. У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-XII, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Крім того, наведені положення Закону № 3668-V щодо обмеження пенсії максимальним розміром є схожими за змістом положенням частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. До того ж, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII зі змінами. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У контексті викладеного є вірними висновки суду, що з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними. Припис статті 2 зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2024 від 20.03.2024. Припис статті 2 втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення. З огляду на викладене, у відповідача відсутні правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у спірних праврвідносинах дії відповідача є протиправними, а отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду є законним і обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 280/205/25 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак