Постанова 4851 № 520/38036/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2025 р. Справа № 520/38036/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 26.06.25 у справі № 520/38036/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач), в якій, з урахуванням уточнень, просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 залишено без змін. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 набрало законної сили 14.10.2024 та судом видано виконавчі листи. 11.03.2025 представником ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду 20.05.2024 у справі № 520/38036/23, шляхом подання звіту. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 заяву представника ОСОБА_1 в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у двомісячний строк після набрання чинності цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду вiд 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. На виконання ухвали суду від 27.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області подано 27.05.2025 звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2025, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин та доказів, що мають значення для справи, просить: - відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області у прийнятті звіту від 23.05.2023 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 520/38036/23; - накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штраф за невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 520/38036/23; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати протягом 30 днів новий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 520/38036/23. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, заявник, із посиланням на обставини справи, указує на те, що доводи позивача, викладені в заяві, судом першої інстанції проігноровані. На думку суду першої інстанції, здійснення перерахунку на власний розсуд та здійснення виплати у спосіб, за яким позивач не може отримати пенсію, є належним виконанням рішення суду. Так, позивач зауважує, що Управління навмисно, всупереч Закону, спрямовує виплати через відділення поштового зв`язку, щоб особа не могла отримати пенсію. Розмір щомісячної пенсії, що нараховується на поштове відділення 61099, позивачу невідомий. Відповідно до довідки - перерахунок (Дата-час розрахунку 20.03.2025) в графі "особливості" зазначено "Не підлягають масовому перерахунку", "призначено за рішенням суду в твердому розмірі". Позивачу нараховано пенсію в мінімальному розмірі, без передбачених Законом надбавок та доплат, зокрема, як особі, що досягла 70 років. Згідно довідки про доходи від 29.05.2025 розмір пенсії з жовтня 2009 року по жовтень 2024 року складає 544 грн та не змінюється. Надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію з 07.10.2009 та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з 18.02.2017 по лютий 2025 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії, з урахуванням усіх законодавчих актів та Постанов КМУ щодо перерахунку пенсій, управління відмовляється. Отже, пенсію позивач не отримує. Перерахунок розміру пенсії в порядку, передбаченому ст. 27, 42 Закону, не проведено. Рішення суду не містить вказівки встановити позивачу пенсію в твердому або в мінімальному розмірі. Перерахунок розміру пенсії не може проводитись частково або на власний розсуд. Управління має здійснити перерахунок розміру пенсії в порядку, передбаченому Законом, виключити позивача з числа осіб, яким не проводиться масовий перерахунок, надати нову "довідку-перерахунок" з 07.10.2009 по червень 2025 року із урахуванням усіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку розміру пенсії та надати докази фактичної виплати боргу. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у двомісячний строк після набрання чинності цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду вiд 20.05.2024 у справі № 520/38036/23. На виконання ухвали суду від 27.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області подано 27.05.2025 звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23. Приймаючи звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23, суд першої інстанції виходив із того, що зазначене рішення від 20.05.2024 виконане відповідачем, а звіт ГУ ПФУ в Харківській області складений з дотриманням статті 382-2 КАС України. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує на таке. Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення. За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 ОСОБА_1 , згідно з розпорядженням відділу перерахунків пенсій № 2 від 17.03.2025, проведено перерахунок пенсії з 07.10.2009. За період з 07.10.2009 по 31.03.2025 виникла доплата у розмірі 147076 гривень 00 копійок. У квітні 2025 року ОСОБА_1 нараховано до виплати доплата пенсії за період з 01.02.2022 по 31.03.2025 у сумі 61221 гривні 00 копійок. Доплата пенсії за період з 07.10.2009 по 31.01.2022 нарахована до виплати ОСОБА_1 у травні 2025 у сумі 85855,00 грн. Виплати здійснено через поштове відділення 61099 АТ «Укрпошта». Як убачається з відомостей на виплату пенсій, грошової допомоги № 2/20465 за квітень та №1/20465 за травень ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 нараховано з доставкою на дільницю НОМЕР_2 об`єкта поштового зв`язку та здійснено виплату сум заборгованості за пенсією. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем рішення суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 виконано. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Управління, всупереч Закону, спрямовує виплати через відділення поштового зв`язку, щоб особа не могла отримати пенсію, колегія суддів зауважує на таке. Органи Пенсійного фонду України також уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках. У такому разі підставою для виплати пенсії є заява про виплату пенсії на банківський рахунок, яка, відповідно до пункту 10 Порядку № 1596, може бути подана пенсійному органу двома шляхами, а саме: заявником до органу Пенсійного фонду; установою уповноваженого банку. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20. Проте доказів подання позивачем до ГУ ПФУ в Харківській області відповідної заяви про виплату пенсії на визначений банківський рахунок матеріали справи не містять. Разом із цим зі змісту заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично не погоджується з розміром перерахованої на виконання рішення суду пенсії та вважає протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду. Так, позивач зауважує, що йому нараховано пенсію в мінімальному розмірі, без передбачених Законом надбавок та доплат, зокрема, як особі, що досягла 70 років. Згідно довідки про доходи від 29.05.2025 розмір пенсії з жовтня 2009 року по жовтень 2024 року складає 544 грн та не змінюється. При цьому відповідач відмовляється надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію з 07.10.2009 та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з 18.02.2017 по лютий 2025 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії, з урахуванням усіх законодавчих актів та Постанов КМУ щодо перерахунку пенсій. Перерахунок розміру пенсії в порядку, передбаченому ст. 27, 42 Закону, не проведено. На думку позивача, Управління має здійснити перерахунок розміру пенсії в порядку, передбаченому Законом, виключити позивача з числа осіб, яким не проводиться масовий перерахунок, надати нову "довідку-перерахунок" з 07.10.2009 по червень 2025 року із урахуванням усіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку розміру пенсії та надати докази фактичної виплати боргу. Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що останні не є свідченням невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання рішення суду. Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України. Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 28 жовтня 2024 року у справі №580/2522/24. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі № 520/38036/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій