Постанова 4873 № 910/814/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" вересня 2025 р. Справа№ 910/814/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Мальченко А.О. секретар судового засідання: Романенко К.О., за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.09.2025, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 (повний текст складено 07.04.2025) у справі №910/814/25 (суддя Нечай О.В.) за позовом Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 провадження у справі №910/814/25 за позовом Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії закрито. Присуджено до повернення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 056, 00 грн, сплачений на підставі платіжних інструкцій №24 (внутрішній номер 399746567) від 22.01.2025 та №58 (внутрішній номер 402379431) від 04.02.2025. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою направити справу №910/814/25 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що в разі оскарження наказу Міністерства юстиції України або його територіальних органів, результатами якого є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, або скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в господарських судах. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останньої. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.08.2024 №1948/7, за підписом міністра юстиції Дениса Малюськи про залишення скарги Департаменту без розгляду по суті; зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу Департаменту на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 08.07.2024 №064-8876, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.07.2024 за №СК-3669-2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 провадження у справі №910/814/25 за позовом Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії закрито. Присуджено до повернення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 056, 00 грн, сплачений на підставі платіжних інструкцій №24 (внутрішній номер 399746567) від 22.01.2025 та №58 (внутрішній номер 402379431) від 04.02.2025. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21 зазначила, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб`єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом цієї норми, фундаментальними критеріями адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору та спрямування саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на завдання адміністративного судочинства суб`єкт владних повноважень у такому судочинстві зазвичай виступає у процесуальному статусі відповідача, однак у визначених Конституцією та законами України випадках може бути позивачем у справі. За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина 4 статті 5 КАС України), з метою реалізації покладених на них повноважень у відповідних спірних публічно-правових правовідносинах. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (стаття 19 КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої цієї статті). Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України). Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України). Отже, за загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 02.04.2019 у справі №137/1842/16-а та від 17.06.2020 у справі №826/10249/18). Публічно-владні управлінські функції передбачають прямий безпосередній публічно-владний вплив на іншого суб`єкта цих правовідносин, який є обов`язковим для цього суб`єкта. Публічно-владний вплив також означає, що суб`єкт владних повноважень наділений законними повноваженнями вирішувати питання про права, свободи та інтереси іншого суб`єкта, який вступає з ним у правові відносини. Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майновій самостійності та вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №580/4531/23. Відповідачем у даній справі є Міністерство юстиції України, тобто суб`єкт владних повноважень. Водночас, предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.08.2024 № 1948/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті», тобто оскарження наказу суб`єкта владних повноважень. При цьому, спір виник у зв`язку зі здійсненням відповідачем владних повноважень з розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а саме - порушення процедури прийняття та проведення відповідачем розгляду поданої скарги, шляхом залишення скарги без розгляду по суті. Позивач у своїй позовній заяві зазначає про незаконність дій відповідача, просить визнати наказ недійсним та зобов`язати останнього розглянути по суті скаргу позивача на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 08.07.2024 №064-8876. З наведеного вбачається, що спір у справі виник з публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем. Таким чином, висновок про публічно-правову природу спору зроблений у справах, в яких предметом оскарження були виключно накази Мін`юсту за результатом розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора (суб`єкта державної реєстрації) з підстав порушення відповідачем встановленої процедури розгляду відповідних скарг або невідповідністю змісту наказу встановленим вимогам законодавства, але без необхідності безпосереднього втручання суду у самі реєстраційні дії та підстави їх вчинення. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №420/8202/23. Водночас, позивач оскаржує лише рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо неналежного розгляду скарги на дії (рішення) державного реєстратора стосовно здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, однак не заявляє при цьому позовних вимог про зобов`язання відповідача скасувати саму реєстраційну дію. Відтак, задоволення цього позову зумовить лише здійснення відповідачем розгляду скарги на рішення державного реєстратора, однак не забезпечить остаточного вирішення спору про право власності на майно, щодо якого було здійснено державну реєстрацію. Зважаючи на викладене та наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, беручи до уваги предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про непідвідомчість цього спору господарському суду та необхідність його розгляду адміністративним судом. Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Враховуючи в даному випадку сукупність встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/814/25 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/814/25 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/814/25 залишити без змін. Матеріали справи №910/814/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 24.09.2025. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська А.О. Мальченко