Постанова Миколаївський апеляційний суд № 945/1952/20

24.09.25 22-ц/812/1675/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2025 року м. Миколаїв справа №945/1952/20 провадження №22-ц/812/1675/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Богуславською О. М., за участі представника позивача Косенчука С. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шаронової Н. О. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності за набувальною давністю, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала наступним. Позивач вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 . За життя йому належав житловий будинок АДРЕСА_1 , побудований у 1958 році, про що свідчить виписка з погосподарської книги Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області. Позивач зазначала, що почала проживати у вказаному будинку у 1994 році за життя діда та продовжила проживати у ньому після його смерті. Вона добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується вказаним вище нерухомим майном, доглядає за будинком, проводить поточні та капітальні ремонти, сплачує комунальні послуги. Крім неї, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3 відсутні. Зареєструвати право власності на зазначене нерухоме майно у позасудовому порядку у позивача немає можливості, тому вона просила суд визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довела обставин набуття права власності на житловий будинок саме за набувальною давністю. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із рішеннями суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив досліджені докази та застосував норми права, що призвело до помилкового рішення суду. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3 , який згідно з свідоцтвом про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, про що свідчить довідка Державного нотаріального архіву Миколаївської області. З копії виписки з погосподарської книги Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області вбачається, що згідно з записом №193 у погосподарській книзі №5 за період 1991 - 1995 рр. на земельній ділянці площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, погосподарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 знаходився кам`яний житловий будинок загальною площею 60 кв.м, житловою площею 40 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що належав ОСОБА_3 , як голові зазначеного вище домогосподарства, до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рік будівництва житлового будинку 1958. Згідно з даними паспорту зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 11 вересня 2007 року є її квартира АДРЕСА_2 . З акту від 18 травня 2021 року, складеного депутатом Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області Годик А. В. у присутності мешканців села ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , слідує, що ОСОБА_1 не зареєстрована, але фактично проживає у будинку АДРЕСА_1 . Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_6 , який проживає у будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 доглядала свого діда до смерті. Після цього продовжила проживати у його будинку. Вона опікується будинком та городом. Дім знаходиться у належному стані. ОСОБА_3 не мав інших родичів . Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, таких як: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для правомірного володіння майном. Отже, йдеться про добросовісне, безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому може претендувати на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може набути право власності на нього, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. В постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №740/3305/20 зазначено, що сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вона не довела обставин набуття права власності на житловий будинок саме за набувальною давністю. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Встановивши, що позивач почала проживати у спірному будинку як член сім`ї власника будинку ОСОБА_3 , знала, що саме він є власником будинку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані обставини унеможливлюють визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю відповідно до положень статті 344 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично більше десяти років добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним майном, сплачує комунальні послуги, робить у будинку ремонт, а тому є всі підстави для визнання за нею права власності на вказане майно за набувальною давністю, є безпідставними, оскільки сам по собі факт користування позивачем спірним будинком не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю та не свідчить про добросовісність володіння майном. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність умов, визначених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачкою права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін, оскільки є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.