Ухвала КАС ВС № 200/5364/24

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 24 вересня 2025 року м. Київ справа №200/5364/24 адміністративне провадження № К/990/35363/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі № 200/5364/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові повторного розгляду заяви від 21.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України № 2263-XII та у неприйнятті відповідного рішення із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України № 2262-ХІ; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 19.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України №2262-ХІІ та із урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону України №2262-ХІ прийняти відповідне рішення. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 24.03.2025 позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не призначення та не виплати пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 та частини 3 статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за минулий час, а саме за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 19.03.2020. Зобов`язав ГУ ПФУ в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) призначити та виплатити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 та частини 3 статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за минулий час, а саме за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 19.03.2020. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 24.07.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області задовольнив. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 200/5364/24 скасував. Прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовив. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі № 200/5364/24, було залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду заяви про усунення недоліків, конкретизувавши підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням та надати документ про сплату судового збору у розмірі 1937 грн 92 коп. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 18.09.2025 скаржником подано заяву про усунення недоліків. До заяви надано документ про сплату судового збору у розмірі 1937,92 грн відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2025 № 9429-1542-5546-5589. У заяві про усунення недоліків позивач у якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень цієї статті, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у тому числі якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. У свою чергу, посилання у заяві про усунення на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, безпідставне, оскільки позивач не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок має бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та які відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність. Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. Також посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено: 1) які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку; 2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Однак, всупереч такими вимогам КАС України, скаржником не наведено чіткого переліку норм, які судами застосовані неправильно. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі № 200/5364/24 повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб