Постанова 4856 № 127/21797/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/21797/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Борисюк І.Е. Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 24 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , за участю: секретаря судового засідання: Шпарага М. Ю., представника позивача: Юрченка Т.П., представника відповідача: Стрекалової В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної митної служби України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Вінницької митниці у справі про порушення митних правил № 0189/UA401000/25 від 03.06.2025 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 407 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування - 474 539, 00 гривень. Позивач не погоджується із даною постановою і вважає, що вона прийнята із порушенням вимог чинного законодавства, у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності. 2.1. Позивач заперечує факт вчинення правопорушення, оскільки при перетині ним державного кордону України у нього були відсутні грошові кошти в сумі, що зазначена митним органом в оскаржуваній постанові. Так, в лютому 2024 року позивач здійснив реалізацію транспортного засобу BMW X7 DRIVE, 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , за ціною 3 500 000, 00 гривень. Більша частина вказаних грошових коштів необхідна була для розвитку бізнесу, що розташований на території Республіки Молдова. Водночас, в лютому того ж року, до позивача звернувся його бізнес-партнер, який на підставі відповідного договору отримав позику в сумі, що еквівалентна 65 000, 00 доларів США. Позику було надано, строком, що не перевищує 4 місяці, при цьому повернення позики мало б бути здійснено однією сумою. Враховуючи завершення строків надання позички, а також нагальну необхідність позивача у коштах, що були передані в позику, наприкінці травня 2024 року позивач звернувся до позичальника із відповідною вимогою. У відповідь на це позичальник повідомив щодо можливості передачі грошових коштів в Молдові, оскільки наразі такої суми на території України у нього немає. В свою чергу, оскільки такі кошти необхідно було задекларувати під час перетину кордону із Молдовою, позивачу було запропоновано отримати готівкові кошти на кордоні між двома країнами. Такі кошти були передані представником позичальника. Яким чином вказана особа перейшла із сумою 65 000 доларів США позивачу не відомо. Натомість, під час перетину кордону України у позивача були грошові кошти в сумі, що не перевищує 5 000, 00 доларів США. У зв`язку із вищезазначеним, позивач не порушував законодавства України, в тому числі і Митного кодексу України. Позивач зазначив, що йому було відомо про повернення суми позики на кордоні з Молдовою, тому з метою декларування таких коштів, він взяв з собою документи, які б підтверджували їх походження, а саме продаж транспортного засобу. На думку позивача, у відповідача не було достатніх законних підстав вважати, що позивач вчинив дії, які полягають у переміщенні товарів, що підлягали б декларуванню. Відповідачем не зазначено в постанові посилання на будь-який належний, об?єктивний та обґрунтований доказ, який би підтвердив переміщення позивачем та вказував на наявність у його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 Митного кодексу У країни. 2.2. Крім того, позивач послався на порушення співробітником Вінницької митниці вимог до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 254 КУпАП та ст. 494 МК України, а саме не дотримано строку складення не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Позивач зазначив, що «порушення митних правил» встановлене Вінницькою митницею 13.02.2025, тобто в день надходження листа від митних органів Республіки Молдова, але в порушення вимог ст. 254 КУпАП та ст. 494 МК України відповідач склав протокол про порушення митних правил лише 24.04.2025, тобто не невідкладно і не впродовж 24 годин, а через 70 календарних днів, 50 з яких - робочі. На думку позивача, протокол прийнятий з порушенням строків на його складення, тобто вважається недопустимим доказом; відповідь митних органів Республіки Молдова № 28/25-1099 від 12.02.2025 разом із документами, що стосуються реалізації транспортного засобу марки BMW X7 DRIVE, 2022 року випуску, не вказує на переміщення позивачем через митний кордон України незадекларованої суми, а вказує лише на перетин саме кордону із Молдовою; витяги з АСМО «Інспектор» містять лише відомості про декларування на кордоні України. Тобто, в матеріалах справи про порушення митних правил відсутні будь-які належні і допустимі докази, які б прямо вказували на порушення позивачем ч. 1 ст. 471 МК України. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено. 3.1. Скасовано постанову Вінницької митниці в справі про порушення митних правил № 0189/UA401000/25 від 03.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 1 ст. 407 МК України, а справу про порушення митних правил закрити. 3.2. Судовий збір в сумі 1 211, 20 гривень стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що матеріалами справи про порушення митних правил встановлено та повністю підтверджується те, що ОСОБА_1 не задекларував валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 471 МК України, що підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про порушення митних правил. ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.06.2025 в.о. заступника начальника Вінницької митниці Данівим Р.І. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0189/UA401000/2, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 407 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що становить 474 539, 00 гривень.

7. У вищевказані постанові зазначено наступне: 7.1. «24.04.2025 головним державним інспектором оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Вінницької митниці Валігурською Н.К. складено протокол за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, у відношенні гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ). 7.2. Матеріали справи свідчать, що Вінницькою митницею під час проведення перевірки щодо дотримання митного законодавства України при переміщенні через митний кордон валютних цінностей громадянами, в рамках взаємодії з уповноваженими органами іноземних держав, направлено лист митним органам Республіки Молдова від 14.01.2025 № 7.12-5/20-03/11/370, щодо наявності фактів декларування валютних цінностей громадянами під час в?їзду/входу на територію ОСОБА_4 , що перемішувались через пункти пропуску в зоні діяльності Вінницької митниці. 7.3. 13.02.2025 Вінницькою митницею отримано відповідь митних органів Республіки Молдова № 28/25-1099 від 12.02.2025, згідно якої встановлено, що 06.06.2024 на прикордонному переході «Otaci» (код 112000), митниці «Nord», Молдова, гр. України ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), під час проходження митного контролю були задекларовані і пред`явленні до митного контролю валютні цінності, а саме грошові кошти (банкноти) на суму: 70 000, 00 (сімдесят тисяч) доларів США. 7.4. Валютні цінності були задекларовані на бланку декларації встановленої форми Р.Молдова ОСОБА_6 від 06.06.2024. 7.5. До митної декларації гр. України ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ) надав документи, які підтверджують походження валютних цінностей, а саме - договір комісії N?302 від 01.02.2024 щодо продажу транспортного засооу марки BMW X7 DRIVE 300, 2022 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , за ціною не нижче узгодженої, а саме: 3 500 000 грн. (три мільйона п?ятсот тисяч гривень 00 копійок), договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8517/24/000267 від 02.02.2024, акт огляду реалізованого транспортного засобу № 8517/24/1/000336 від 02.02.2024. 7.6. В ході проведення перевірочних заходів з використанням інформації, що міститься у базі даних АСМО «Інспектор» встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ), 06.06.2024 року о 18:32:09 год., вийшов за межі митної території України в якості пішохода, через пропуску «Могилів-Подільський-Отач» митного поста «Дністер» Вінницької митниці. 7.7. Згідно інформації модуля «Облік валютних цінностей» АСМО «Інспектор», громадянин України ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ) не декларував валютні цінності при переміщенні через митний кордон України в напрямку «вихід з України» 06.06.2024… 7.8. При проходженні митного контролю в пункті пропуску «Могилів-Подільський-Отач» митного поста «Дністер» Вінницької митниці 06.06.2024 року громадянином України ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) жодних документів, які б підтверджували зняття готівки з власних рахунків у банках, надано не було. 7.9. Таким чином, гр. України ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ) не задекларував валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме: 59 131, 99 доларів США (п?ятдесят дев?ять тисяч сто тридцять один долар США 99 центів). Загальна сума незадекларованої валюти в еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України, станом на 06.06.2024 становить 2 372 694, 99 грн. (два мільйони триста сімдесят дві тисячі шістсот дев?яносто чотири гривні 99 копійок). 7.10. Громадянину України ОСОБА_8 ( ОСОБА_3 ) за наявною в митних органах адресою надіслано запрошення від 14.03.2025, про необхідність прибуття до Вінницької митниці в термін до 14.04.2025, з метою проведення опитування та вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил. 7.11. В зазначений термін гр. України ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ) до митниці не прибув, про обставини, які б перешкоджали прибуттю або перенесення опитування, не повідомив. 7.12. Відповідно до інформації з офіційного трекінгу відправлень «Укрпошти» за №0601124257348, лист Вінницької митниці № 7.12-5/20-03/10/1582 від 14.03.2025 позначкою «за закінченням терміну зберігання» не був отриманий та повернутий оператором поштового зв?язку. 7.13. За даним фактом Вінницькою митницею 24.04.2025 складено протокол про порушення митних правил № 0189/UA401000/2025 у відношенні гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ). 7.14. Відповідно до ч. 9 ст. 494 МК України, гр. України ОСОБА_8 ( ОСОБА_3 ) направлено повідомлення про складання протоколу про порушення митних правил листом Вінницької митниці № 7.12-3/20-03/10/2545 від 25.04.2025 разом із другим примірником протоколу № 0189/UA401000/2025 від 24.04.2025. Згідно позначки повідомленні про вручення на рекомендованому поштового відправлення «Укрпошти» № 0601140758438, лист Вінницької митниці № 7.12-3/20-03/10/2545 від 25.04.2025, відправлений на ім?я гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), вручений оператором поштового зв`язку 03.05.2025 одержувачу особисто. 7.15. Таким чином встановлено, що гр. України ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ) не задекларував валютні цінності, переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 471 МК України, що підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про порушення митних правил № 0189/UA401000/2025 від 24.04.2025, відповіддю митних органів Республіки Молдова № 28/25-1099 від 12.02.2025, митною декларацією Р.Молдова від 06.06.2024 на ім?я гр. України ОСОБА_1 , витягами з АСМО «Інспектор», документами, що стосуються реалізації транспортного засобу марки BMW X7 DRIVE 300, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 та ін. 7.16. Відповідно до ч. 1 ст. 459 МК України, адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється МК України і згідно вимог частини 1 статті 471 МК України, передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що станом на 06.06.2024, згідно з офіційним курсом Національного банку. України, становить 474 539 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі п?ятсот тридцять дев`ять гривень). 7.17. Також, накладаючи адміністративне стягнення, митний орган враховує при цьому характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення та особу винного. 7.18. Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували відповідальність гр. України ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), під час розгляду справи, митницею не встановлено.» ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до частини третьої статті 197 Митного кодексу України (далі -МК України) переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

10. Згідно із положеннями частини першої статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIIIтранскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За частиною третьою цієї статті закону порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

11. Пунктом 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, передбачено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

12. Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей» від 27 лютого 2019 року № 203особа повинна заповнити бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у випадку здійснення транскордонного переміщення валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро.

13. Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, встановлено, що фізичні особи резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/ пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/ пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/ пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

14. Відповідно до частини першої статті 471 МК України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

15. Примітка до статті 471 МК України визначає, що недекларуванням у цій статті вважається не заявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).

16. За приписами частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

17. Декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей (частина перша статті 266 МК України).

18. Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

19. За приписами статті 466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

20. Згідно зі статтею 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

21. Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

23. Згідно з частиною першою статті 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

24. Статтею 489 МК України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

25. А частина перша статті 494 МК України передбачає, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

26. За змістом статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

27. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

28. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

29. Як вбачається із протоколу про порушення митних правил від 24.04.2025 і оскаржуваної постанови від 03.06.2025, висновок митного органу про порушення позивачем митних правил ґрунтується з отриманої інформації на підставі листа митних органів Р.Молдови. Водночас, долучена до матеріалів справи про порушення митних правил копія митної декларації В.Шарденкова, як додатка, отриманого разом з листом (повідомленням) від митних органів Р.Молдови, як і сам цей лист (повідомлення), не містять їх офіційного перекладу на державну мову, в тому числі з урахуванням положень, передбачених ст. 503 МК України. Так, перекладачем може бути посадова особа митного органу, однак в будь-якому разі переклад на державну мову відповідного документу має бути в матеріалах справи про порушення митних правил, засвідчений такою особою і з долученням документу, який підтверджує володіння цією особою мовою, знання якої необхідне для здійснення такого перекладу.

30. Стаття 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

31. В матеріалах справи наявні документи отримані від митних органів Молдови.

32. Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідного перекладу вказаних документів на державну мову матеріали справи не містять.

33. Указаний висновок знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №820/305/17.

34. За таких обставин описані документи є неналежними та недопустимими доказами у даній справі, їм неможливо надати належну правову оцінку.

35. Інших доказів, які б вказували на факт вчинення позивачем даного адміністративного правопорушення митним органом не надано, а лише протокол та долучені до нього документи не спростовують доводів позивача. Відповідачем не надано суду жодних відеозаписів подій того дня на пункті пропуску, не надано суду і будь-яких свідчень осіб, які б підтверджували, що валютні цінності дійсно були переміщені через митний кордон України.

36. Згідно статті 251 КУпАП (як і передбачено статтею 495 МК України), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

37. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення (порушення митних правил) та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і допустимими доказами, а також об`єктивного та повного встановлення усіх фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного прийняття рішення.

38. Крім цього, відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

39. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 73 КАС України).

40. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

41. Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

42. Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.

43. Так, згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

44. Колегія суддів зазначає, що разом з позовною заявою позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, яке обґрунтоване тим, що позивачу стало відомо про оскаржувану постанову від 03.06.2025 лише його після повернення до України, за межами якої він перебував з 26.06.2025 по 01.07.2025. Водночас, після одержання постанови у позивача суттєво погіршилось самопочуття, у зв`язку із чим він звернувся за медичною допомогою. 08.07.2025, без будь-яких зволікань, як стверджує позивач, ним було укладено договір про надання правничої допомоги із адвокатом, який підготував позовну заяву. Оскаржувана постанова, як і протокол про порушення митних правил, були винесені у відсутність позивача.

45. Із матеріалів позовної заяви вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, результат якого є предметом оскарження у даній справі, відбувався у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності. При цьому з матеріалів поданого клопотання про поновлення строку вбачається, що позивач в період з 26.06.2025 по 01.07.2025 перебував за межами України; 01.07.2025 звернувся за медичною допомогою у зв`язку із погіршенням здоров`я і отримав первинну консультацію з відповідними рекомендаціями.

45. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення.

46. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

47. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

48. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

49. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

50. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

52. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної митної служби України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.