Постанова Житомирський апеляційний суд № 276/977/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №276/977/25 Головуючий у 1-й інст. СЕМЕНЮК А. С. Номер провадження №33/4805/915/25 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2025 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 15 травня 2025 року о 02 год. 24 хв. в с-щі Хорошів по вул. Древлянська, 11 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, результат огляду 1,51 проміле, тест №

519. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що зупинка транспортного засобу під його керуванням була не законною та не відповідає вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки комендантська годинна не є підставою для зупинки відповідно до вказаної норми. Також, зазначає, що він не перебував в стані наркотичного сп`яніння, оскільки має ряд захворювань. Крім того, його не відстороняли від керування транспортним засобом. В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги під тримав та просив її задовольнити, зазначив, що вимушений приймати лікарські засоби, в тому числі і спиртові («уролесан», спиртові настоянки трав) у зв`язку із поганим станом здоров`я. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП. Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 15.05.2025, у відповідності до якого, 15 травня 2025 року о 02 год. 24 хв. в с-щі Хорошів по вул. Древлянська, 11 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, результат огляду 1,51 проміле, тест № 519, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2); роздруківкою Alkotest-6810 від 15.05.2025 №519, результат якого 1,51 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 9); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд з використанням спеціального технічного засобу проведений у зв?язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Результат огляду 1,51 проміле (а.с. 4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 8); відеозаписом обставин події (а.с. 12), на якому зафіксовано огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Драгер на місці зупинки автомобіля зі згоди останнього. Жодних зауважень ОСОБА_1 щодо результатів огляду на місці не мав та зазначив «я пив в обіді вчора, пив горілку чекушку». Протокол про адміністративне правопорушення та чек за результатами тестування спеціальним засобом «Драгер 6810» підписано ОСОБА_1 без зауважень на дії працівників поліції. В поясненнях протоколу зазначив «приймав ліки». Даних про те, що ОСОБА_1 наполягав на направленні його для проведення огляду у медичному закладі охорони здоров`я матеріали справи не містять. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги відносно того, що зупинка транспортного засобу під його керуванням була не законною та не відповідає вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки комендантська годинна не є підставою для зупинки відповідно до вказаної норми не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень п. 7 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. З відеозапису вбачається, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що зупинили його транспортний засіб, оскільки він рухався в комендантську годину. Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Так, Указом Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та діє на даний час. У зв`язку з введенням воєнного стану на всій території України запроваджено комендантську годину, яка за даними офіційної інтернет-сторінки військової адміністрації встановлена з 00 год. до 05 год., що є загальновідомим. На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції в межах п. 7 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», незалежно від формування патруля спільно з військовослужбовцями Збройних Сил на підставі Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, який надає патрулям більший об`єм повноважень ніж зупинка ТЗ особисто працівниками поліції, а тому доводи скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження. Щодо доводів скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував в стані наркотичного сп`яніння, оскільки має ряд захворювань, апеляційний суд зазначає, що вказаний огляд проводився на визначення стану алкогольного сп`яніння, а не наркотичного, останній проводиться лише в медичному закладі. Крім того, результат огляду на стан алкогольного сп`яніння показав 1,51‰ , що свідчить про вживання спиртовмісних речовин. Навіть, якщо звернути увагу на доводи апеляційної скарги щодо вживання медичних препаратів, то при наявності в останніх спиртовмісних речовин в інструкції до ліків обов`язково є особливості щодо застосування, де вказано, здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами-препарат не впливає або впливає на здатність керувати транспортними засобами і механізмами, однак водіям автотранспорту слід враховувати можливе спотворення результатів дослідження на алкоголь. ОСОБА_1 проявивши належну обачність перед вживанням ліків повинен був ознайомитися із вказаною інструкцією до них та убезпечити себе від керування транспортним засобом. З урахуванням наведеного подальші дії працівників поліції вчинені у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735. Окрім того, безпідставними є доводи щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Дані обставини спростовується відеозаписом події про те, що його було відсторонено від керування транспортним засобом та попереджений, що подальший рух заборонено, щоб не керували транспортним засобом, шляхом відповідного попередження. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 130 встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, адміністративна відповідальність водія настає за фактом керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а відсторонення водія від подальшого керування є превентивним заходом запобігання можливого продовження правопорушення, являється похідним від першої дії, тому ніяким чином не впливає на кваліфікацію правопорушення та не призводить до неналежності доказів, які підтверджують факт керування автомобілем та стан сп`яніння. Знову ж таки, невиконання працівниками поліції зазначених норм законодавства після виявлення та фіксації правопорушення може бути предметом розгляду справи по оскарженню їх бездіяльності особою, яка вважає, що останні призвели до порушення її прав. Разом з тим, слід зазначити, відсутність акту про відсторонення від керування, не є обставиною, що звільняє його від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Заявлене суду апеляційної інстанції клопотання про врахування при розгляді справи життєвих та інших обставин особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки положення ч. 2 ст. 33 КУпАП щодо врахування при накладенні стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, застосовуються у всіх випадках, крім накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Санкція статті 130 ч. 1 КУпАП є безальтернативною та закон в даному випадку не передбачає процесуальної можливості призначити будь-яке інше адміністративне стягнення. Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь