Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/7880/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1713/25 Справа № 203/7880/24 Суддя у 1-й інстанції - Черваньова Ю. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, апеляційну скаргу захисника Кощеєва В.М., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Дніпра від 14 травня 2025 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ФОП ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, за участю: захисника Войтенко А.О., представника митниці Фещенко І.С., ВСТАНОВИВ: Постановою судді Центрального районного суду м. Дніпра від 14 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, у сумі 242569 (двісті сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) гривен 59 копійок без конфіскації цих товарів. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень. Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2024 з Республіки Вірменія на митну територію України в зоні діяльності Чернівецької митниці, відповідно до договору від 05.09.2023 № 2, укладеного між ФОП « ОСОБА_1 », в особі директора ОСОБА_1 та компанією ТОВ «Фора Плюс» (Вірменія), на адресу ФОП « ОСОБА_1 », згідно рахунку-фактури від 18.01.2024 №2, сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 18.01.2024 № AMUA24008025, CMR від 18.01.2024 б/н було переміщено товар «автомобільні запчастини у асортименті, країна походження: Вірменія, загальною вагою нетто 2186,50 кг та вартістю 12904,80 доларів США, який надалі , на підставі документу контролю доставки від 08.02.2024 № 110000000/2024/903536 було доставлено в зону діяльності Дніпровської митниці та оформлено у митному режимі «імпорт» за митною декларацією від 16.02.2024 № 24UA110130003462U4. Під час здійснення перевірки законності ввезення на митну територію України товару Дніпровською митницею було направлено запит до митних органів Республіки Вірменія від 27.03.2024 № 7.5-3/20-02/4/1805. 04.11.2024 на адресу Дніпровської митниці надійшов лист Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України №26/26-04/7/2481, яким скерована відповідь митних органів Республіки Вірменія, до якої долучено експортну декларацію від 19.01.2024 №05100030/190124/0000120, рахунок-фактуру від 18.01.2024 № 2, згідно з якими країна походження зазначених вище товарів невідома, та договір від 05.09.2023 № 2, п.п.3.2 п.3 якого передбачено, що товари мають відповідати вимогам та стандартам, чинним у РФ. Таким чином ОСОБА_1 перемістив товар «автомобільні запчастини у асортименті» вартістю 485139,18 гривень через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів рахунку-фактури від 18.01.2024 №2, що містить неправдиві відомості щодо країни походження товарів. В апеляційній скарзі захисник Кощеєв В.М. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить постанову скасувати, ухвалити нову, якою провадження у справі закрити. Разом з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, просив визнати причини пропуску строку поважними. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що всі обставини справи. Наголошує на відсутності у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Чинним митним законодавством України не встановлено обов`язку здійснювати перевірку достовірності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах, які не викликали сумнівів у декларанта. ОСОБА_1 не мав відношення до першоджерела утворення відомостей про товар та не здійснював отримання сертифікату походження товару Форми СТ-1 (арк.спр. 29), який містить інформацію про походження товару з Вірменії і який є нібито підробленим. Інформацію про походження товару було надано безпосередньо постачальником товарів. При цьому до протоколу про порушення митних правил не додано належних та допустимих доказів того, що декларант подав підроблені документи або документи, які отримані незаконним шляхом. Посилання нате, що торгово-промислова палата Вірменії не видавала сертифікат походження і з цього приводу порушено кримінальну справу жодним чином не доводить, що ОСОБА_1 був обізнаний з цими обставинами або листом ТПП. До того ж результати кримінальної справи у Вірменії на сьогодні не відомі, а тому зарано говорити про підробку сертифікату. Відомості з експортної декларації, що була подана Постачальником на вірменську митницю, ОСОБА_1 , не отримував і не міг отримати. Таким чином, будь-яких умисних дій ФОП ОСОБА_1 , які б були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документу, який містить неправдиві відомості та утворювали об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, останнім не вчинялося. При цьому митним органом не було надано належних доказів на підтвердження наявності прямого умислу на вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, за викладених у протоколах про порушення митних правил обставин. Зауважує, що документи на вірменську митницю подавалися Постачальником - компанією ФОРА ПЛЮС, а не ОСОБА_1 . Оригінал договору № 2 від 05.09.2023р., що перебуває у ОСОБА_1 співпадає з копією наданою останнім до української митниці. Оригінал договору митними органами не витребовувався, а тому робити говорити про недостовірність договору наданого до митниці саме ОСОБА_1 неможливо. Судом першої інстанції критично сприйнято невідповідності у оформленні перекладу, але це має значення і захист наголошує недопустимості наданого перекладу у якості доказу. Усі документи надані вірменською митницею викладені вірменською мовою та підлягають перекладу на державну мову. На аркуші справи 82 є інформація, що переклад виконано перекладачем ОСОБА_2 . При цьому у перекладі відсутні посилання про обізнаність перекладача з тим, що цей переклад буде поданий до суду у якості доказу, а також відсутнє будь-яке застереження про ознайомлення перекладача з відповідальністю за завідомо невірний переклад. Також кваліфікація перекладача або його освіта жодним чином не підтверджена. Ці обставини дають підстави для сумніву у правильності перекладу. Також підпис перекладача жодним чином не посвідчений, відсутні будь-які посилання на кваліфікацію перекладача. На сторінці справи 82 нанесений підпис невідомої особи, який скріплений печаткою Колективного підприємства «Контракт». Дата підпису перекладу або його здійснення відсутня. Оскільки обставина кваліфікації перекладача не встановлена, то виникають сумніви щодо самого змісту перекладу, які мають тлумачитися на користь ОСОБА_1 , відповідно переклад не має братися до уваги при вирішенні справи. З огляду на викладене, вважаємо, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення. В суді апеляційної інстанції адвокат Войтенко А.О. підтримала доводи апеляційної скарги захисника Кощеєва В.М., наполягала на її задоволенні, просила скасувати постанову суду та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Представник Дніпровської митниці Фещенко І.С. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила відмовити в задоволенні, а постанову суду залишити без змін. Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи про порушення митних правил та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступного висновку. У відповідності ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Водночас, як вбачається з матеріалів справи особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні під час винесення постанови Центрального районного суду м.Дніпра від 14 травня 2025 року, жодних доказів щодо направлення та отримання ним копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м.Дніпра від 14 травня 2025 року. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. В силу ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Статтею 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, визначаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, суд першої інстанції всупереч вимогам статей 245, 247,251, 252, 280 КУпАП, статей 486, 489 МК України належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернув уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме протоколом про порушення митних правил №0145/11000/24 від 15.11.2024 року; доповідною запискою; митною декларацією від 16.02.2024 № 24UA110130003462U4; рахунком-фактурою від 18.01.2024 №2, договором №2 від 05.09.2023 року. Однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати достатніми, належними та такими, що доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Положеннями ст. 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Відповідно до матеріалів справи, а саме протоколу про порушення митних правил, вбачається, що 05 вересня 2023 року між ФОП « ОСОБА_1 », в особі директора ОСОБА_1 та компанією ТОВ «Фора Плюс» (Вірменія) було укладено договір №2 щодо поставки в Україну товарів. В рамках наведеного договору на митну територію України в зоні діяльності Чернівецької митниці, згідно рахунку-фактури від 18.01.2024 №2, сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 18.01.2024 № AMUA24008025, CMR від 18.01.2024 б/н було переміщено товар «автомобільні запчастини у асортименті, країна походження: Вірменія, загальною вагою нетто 2186,50 кг та вартістю 12904,80 доларів США, який надалі, на підставі документу контролю доставки від 08.02.2024 № 110000000/2024/903536 було доставлено в зону діяльності Дніпровської митниці та оформлено у митному режимі «імпорт» за митною декларацією від 16.02.2024 № 24UA110130003462U4. Під час здійснення перевірки законності ввезення на митну територію України товару Дніпровською митницею було направлено запит до митних органів Республіки Вірменія від 27.03.2024 № 7.5-3/20-02/4/1805. 04.11.2024 на адресу Дніпровської митниці надійшов лист Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України №26/26-04/7/2481, яким скерована відповідь митних органів Республіки Вірменія, до якої долучено експортну декларацію від 19.01.2024 №05100030/190124/0000120, рахунок-фактуру від 18.01.2024 № 2, згідно з якими країна походження зазначених вище товарів невідома, та договір від 05.09.2023 № 2, п.п.3.2 п.3 якого передбачено, що товари мають відповідати вимогам та стандартам, чинним у РФ. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України встановлено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості. Відповідно до ст. 458 МК Українипорушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. За диспозицією ч. 1 ст. 483 МК Українипереміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості. Таким чином, основним безпосереднім об`єктом є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України. Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто розуміється активна поведінка (вчинок) особи. Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані. Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 03.06.2005 №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»). При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів, тобто ті документи, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України. Відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена статтею 483 МК України, може бути лише умисно. Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар. Протокол про порушення митних правил жодним чином не розкриває суб`єктивну сторону правопорушення. Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи. Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом свідомого подання до митного органу України документів, які містять неправдиві дані, і така неправдивість завідомо відома особі. Чинним митним законодавством України не встановлено обов`язку здійснювати перевірку достовірності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах, які не викликали сумнівів у декларанта. ОСОБА_1 не мав відношення до першоджерела утворення відомостей про товар та не здійснював отримання сертифікату походження товару Форми СТ-1, який містить інформацію про походження товару з Вірменії і який нібито є підробленим. Інформацію про походження товару було надано безпосередньо постачальником товарів. При цьому митним органом до протоколу про порушення митних правил не надано належних доказів того, що декларант подав підроблені документи або документи, які отриманні незаконним шляхом. Відомості з експортної декларації, що була подана Постачальником на вірменську митницю, ОСОБА_1 не отримував і не міг отримати. При митному оформленні товару ОСОБА_1 були подані всі документи, передбачені митним законодавством як обов`язкові, та визначено митну вартість товару у відповідності до розділу ІІІ Митного кодексу України «Митна вартість та методи її визначення». Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Суд апеляційної інстанції зазначає, що жоден з документів, що подавалися митному органу при митному оформлені товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися. Отже, будь-які дії ОСОБА_1 , які б були спрямовані на подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості товару та утворювали б об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, відсутні та апеляційному суду не надані. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень». Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18) в якої зазначено, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Докази, надані Дніпровською митницею до цієї справи на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішенням від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту». В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на наведені обставини, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, що виключає провадження у справі та підлягає закриттю. Керуючись ст. 483, 529, 530 Митного кодексу України, ст. 7, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника Кощеєва Віталія Михайловича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м.Дніпра від 14 травня 2025 року, задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника Кощеєва Віталія Михайловича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Центрального районного суду м.Дніпра від 14 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, скасувати. Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України щодо ОСОБА_1 , - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко