Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/11918/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/11918/22 пров. № А/857/33894/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року з питань про зміну способу виконання рішення суду у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, суддя(і) у І інстанції Зозуля Д.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 29 липня 2025 року, ВСТАНОВИВ : Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 02.10.2021 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 02.10.2021 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Окремою ухвалою суду від 01.03.2023 задоволено заяву позивачки про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання судового рішення у справі. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ, які полягають у нарахуванні ОСОБА_1 починаючи з 02.10.2021 доплати до пенсії, у порядку статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2021 (6000грн), без врахування зміни такого розміру протягом року. ГУ ПФУ на виконання вказаного рішення суду перерахувало пенсію позивачки, внаслідок чого доплата пенсії за період з 02.10.2021 по 30.06.2023 становить 186972,90 грн. 18.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення в частині, а саме зобов`язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 02.10.2021 року з вирахуванням фактично виплачених сум. Стягнути з ГУ ПФУ на користь позивачки підвищення до пенсійних виплат за період з 02.10.2021 по 30.06.2023 в сумі 186972,90 грн. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати таку ухвалу суду першої інстанції та задовольнити її заяву. Відповідно до частини 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Як свідчать матеріали справи, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/11918/22 ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивачки за період з 02.10.2021 по 30.06.2023 та нарахувало заборгованість по невиплаченій пенсії у сумі 186972,90 грн. Відповідно до частин 1-3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. На думку апеляційного суду, поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Відтак, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду або ж відмовити у задоволенні відповідних вимог, не змінюючи при цьому його змісту. Водночас при розгляді вказаного питання суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках. Відповідно до приписів частини 3 статті 33 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон №1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2021 №845, у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком. Норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині другій статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Розрахунок суми заборгованості у перерахованому розмірі, що належить позивачці, судом при ухваленні рішення від 17.05.2022 у справі №460/11918/22 по суті позовних вимог не здійснювався. Відтак, на переконання апеляційного суду, зміна способу виконання такого рішення із зобов`язання виплатити доплату у перерахованому розмірі на стягнення конкретної суми призведе до зміни рішення по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи. Окрім того апеляційний суд зауважує, що при вирішенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення дослідженню та аналізу підлягає саме можливість виконання рішення раніше визначеним способом і порядком. З`ясовані обставини справи свідчать про те, що фактична неможливість здійснення виплати перерахованої суми пенсії органом Пенсійного фонду обґрунтована відсутністю бюджетного фінансування, що не заперечується сторонами у ході апеляційного розгляду. Згідно із статтею 8 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ, не знаходяться на його рахунках, а фактичне виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і у такий спосіб, як зобов`язання виплатити позивачу пенсію (здійснити виплату донарахованої суми пенсії), хоча за певних умов (належне фінансування). Зміна способу і порядку виконання судового рішення у такому випадку не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на забезпечення додаткового фінансування державою витрат по виплаті пенсії позивачу, а відтак у ГУ ПФУ автоматично не з`являться кошти для фактичного виконання рішення суду. З огляду на викладене, оскільки фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування витрат по виплаті пенсії з державного бюджету, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду за заявою позивачки. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що право особи на здійснення виплати перерахованої пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади (місцевого самоврядування) не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у спірному випадку не захищає право позивача на отримання перерахованих сум пенсій, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Таким чином, наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального закону. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі № 460/11918/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар