Постанова 4857 № 460/13211/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/13211/24 пров. № А/857/18408/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М., за участі секретаря судового засідання Волчанського А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (суддя Гресько О.Р., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" у жовтні 2024 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2024 року №11045/17002406, яким Головним управлінням ДПС в Рівненській області збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору на 33 110,37 гривень; від 26 липня 2024 року №11044/17002406, яким Головним управлінням ДПС в Рівненській області збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 152 260,92 гривень; від 26 липня 2024 року №1103817000701, яким Головним управлінням ДПС в Рівненській області зобов`язано сплатити штраф у розмірі 95 483,9 грн за платежем Орендна плата з юридичних осіб; від 26 липня 2024 року №1103517000701, яким Головним управлінням ДПС в Рівненській області застосовано штрафні санкції у розмірі 4 080 грн; від 26 липня 2024 року №1103417000701, яким Головним управлінням ДПС в Рівненській області застосовано штрафні санкції у розмірі 3 400 грн.; від 26 липня 2024 року №1103317000701, яким Головним управлінням ДПС в Рівненській області встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 4 481 446 грн; від 26 липня 2024 року №1103217000701, яким Головним управлінням ДПС в Рівненській області збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 892 316 грн, в тому числі 1 513 853 грн податкових зобов`язань та 378 463 грн штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач безпідставно здійснив донарахування податкових зобов`язань згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 26 липня 2024 року №1103417000701, №1103317000701, №1103217000701, оскільки помилково прийшов до висновку, що у разі списання загиблих посівів, витрати на їх вирощування не можуть вважатися такими, що пов`язані з господарською діяльністю. Як наслідок, позивач вказує, що ним не було допущено порушень вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України, при цьому, зазначає, що жодних дефектів у правовому статусі контрагентів позивача або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, відповідач не виявив. Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2024 року №1103417000701, №1103317000701, №1103217000701 представник позивача вказав, що такі були винесені за порушення вимог податкового законодавства, що вчинені (допущені) в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак, вважає, що відповідно до положень п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції не можуть бути застосовані. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальність "АК ПОЛІССЯ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26 липня 2024 року №1103317000701, від 26 липня 2024 року №1103217000701. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальність "АК ПОЛІССЯ" про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 26 липня 2024 року №11045/17002406, від 26 липня 2024 року №11044/17002406, від 26 липня 2024 року №1103817000701, від 26 липня 2024 року №1103517000701, від 26 липня 2024 року №1103417000701 відмовлено. Не погодившись з ухваленим судовим рішення в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у документах, що були надані до перевірки були відсутні обставини, які вказують, що загибель врожаю спричинена обставинами, що не залежали від волі платника податків, адже акти обстеження полів свідчать про безпідставне зволікання як зі збором врожаю, так і відсутністю діяльності, яка б мала ознаки господарської. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що в ході перевірки та до заперечень на акт перевірки жодних сертифікатів про наявність форс-мажорних обставин, внаслідок чого загинули посіви позивачем не надавалися. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до ст. 20 розділу І, ст. 75, 77, 82 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 24.04.2024р. №1071-п проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АК ПОЛІССЯ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.06.2024р . №8623/Ж5/17- 00-07-01/41756288, яким встановлено порушення ТОВ "АК ПОЛІССЯ": 1) п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1, п.134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення від`ємного значення по податку на прибуток всього на суму 1511579,00грн., у тому числі за 1 квартал 2023р. 1511579,00грн. 2) пункту 189.1 статті 189, пп.«а» п.198.1, п.198.3, п. 198.5ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1 та п.200.4 ст.200 розділу ІІІ Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1513853,00 грн., в т.ч. за грудень 2021р. на суму 34263,00 грн. та за лютий 2023р. на суму 1479590,00грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) ряд.21 за грудень 2023р. на суму 4481446,00 грн. 3) п.201.1, п. 201.10. ст. 210 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «АК ПОЛІССЯ» не складено та не зареєстровано у лютому 2023 року податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 32 129 256,99 грн., сума ПДВ 5 946 140,66грн. 4) п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, внаслідок чого не дотримано визначених законодавством термінів сплати узгоджених сум податкового (грошового) зобов`язання з плати за землю (орендної плати за землю) (згідно додатку зазначеного в акті перевірки в розділі 3.1.4.1 «Орендна плата за землю» акта перевірки). 5) п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, а саме несвоєчасно подано до контролюючого органу 4 Повідомлення за формою №20-ОПП. 6) пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п. 87.9 ст. 87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та п. а п.176.2 ст.176 ПК України, за якими встановлено: несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків до бюджету податковим агентом ТОВ «АК ПОЛІССЯ», до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, на якого покладено обов`язок сплачувати податок на доходи фізичних осіб в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 ПК України; неподання податковим агентом ТОВ «АК ПОЛІССЯ» платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України, а саме: 30.01.2023 в сумі 303306,31 грн. 7) пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків до бюджету податковим агентом ТОВ «АК ПОЛІССЯ», до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, на якого покладено обов`язок сплачувати військовий збір в порядку, встановленому розділом IV ПК України, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору при виплаті доходу за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу; неподання податковим агентом ТОВ «АК ПОЛІССЯ» платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України, а саме: 30.01.2019 в сумі 3528,24 грн., 30.01.2019 в сумі 11344,63 грн., 30.01.2020 в сумі 16640,47 грн., 30.01.2020 в сумі 622,66 грн., 30.01.2021 в сумі 11184,25 грн., 30.01.2022 в сумі 4702,35 грн., 30.01.2022 в сумі 99,88 грн., 30.01.2022 в сумі 596,37 грн., 30.01.2022 в сумі 11864,53 грн., 30.01.2023 в сумі 40413,64 грн. 7) п.51.1 ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» в редакції затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014р. №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014р. №228/25005, у редакції затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. №111/26556, «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) із змінами, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 4 ДФ щодо сум, нарахованих (виплачених) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зміни платника, а саме: за 4 кв. 2022р., за 4 кв. 2023р. 8) ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями, а саме: у звітах за 08.2019р., 01.2020р. платником самостійно виправлено занижену базу нарахування єдиного внеску на загальну суму 2707,78 грн., сума донарахованого єдиного внеску складає 595,71грн. Позивачем до відповідача було подано заперечення від 15.07.2024 на акт перевірки від 07.06.2024 №8623/Ж5/17-00-07-01/41756288. За результатами розгляду заперечення висновки акту перевірки залишено без змін. Відповідь на заперечення ТОВ "АК ПОЛІССЯ" направлена листом від 25.07.2024року за №5096/Ж12/17-00-07-01-07. На підставі зазначених висновків Головним управлінням ДПС в Рівненській області 26.07.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення № 1103217000701 про збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на 1 513 853 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 378 463 грн, № 1103317000701 про зменшення від`ємного значення ПДВ на 4 481 446 грн, № 1103417000701 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3 400 грн, № 1103617000701 про зменшення від`ємного значення об`єкта - оподаткування податком на прибуток на 1 511 579 грн., №1103517000701 про застосування штрафних санкцій у розмірі 4080 грн, №1103817000701 про застосування штрафу в розмірі 95483,9 грн.. від 26.07.2024 №11044/17002406 (форма «Д») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у сумі 77 239,87 грн. та пені - 75 021,05 грн.; №11045/17002406 (форма «Д») про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за штрафними санкціями -18 255,20 грн. та пені -14 855,17 грн., №11043/17002406 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020 грн та рішення №11046/17002406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 239,05 грн. Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до ДПС України в порядку адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень. Рішенням ДПС України від 04.10.2024 №30083/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 26.07.2024 № 1103617000701 та залишено змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 26.07.2024 №1103217000701, №1103317000701, №1103417000701, №1103517000701, №1103817000701, №11044/17002406, №11045/17002406. Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Рівненській області від 26 липня 2024 року №1103317000701, від 26 липня 2024 року №1103217000701 від 26 липня 2024 року №11045/17002406, від 26 липня 2024 року №11044/17002406, від 26 липня 2024 року №1103817000701, від 26 липня 2024 року №1103517000701, від 26 липня 2024 року №1103417000701, позивач звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. А саме переглядає справу стосовно правомірності винесення податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 26 липня 2024 року №1103317000701, від 26 липня 2024 року №1103217000701. Зміст спірних правовідносин у спорі про оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 26 липня 2024 року №1103317000701, від 26 липня 2024 року №1103217000701 полягає у з`ясуванні обставин правомірності донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ на вартість товарів, робіт та послуг, які були придбані для вирощування посівів, що потім загинули, та віднесення сум податку до податкового кредиту за результатами здійснення відповідних операцій. Відповідно до підпункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За правилами підпункту а) пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, станом на дату існування спірних правовідносин, тобто на 2015 рік) операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю, - є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2. цієї ж статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За правилами пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольо-ваних операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. В свою чергу, за вимогами пункту 198.4, - якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Відповідно до положень пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України (у редакції 2015 року, що була чинною на час існування відповідної частини спірних правовідносин), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції 2017 року, що була чинною на час існування іншої частини спірних правовідносин) встановлював подібне правило, за яким платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Основним видом діяльності Позивача є «01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Судом встановлено, що у 2022 році позивач здійснював посів сої. Загалом, для вирощування сої у 2022 році позивачем було здійснено витрати в розмірі 38554034,25 грн., в т.ч.: добрива 12917135,77грн.; засоби захисту рослин - 2487598,88 грн.; насіння та посадковий матеріал - 6483600грн.; амортизація основних засобів загальновиробничого призначення - 424595,04грн.; внески до ФСС - 144079,00грн.; заробітна плата виробничого персоналу 658257,28грн.; інші єдиний податок - 310686,36грн.; оренда землі - 3454513,32грн., оренда приміщень - 127214,84грн.; орендна плата за земельні паї - 2953771,92грн., оброблення ґрунту - 1611398,17грн., внесення мінеральних добрив - 926791,43 грн.; глибоке рихлення - 88740,00 грн.; дискування - 354480грн.; культивація - 119413,00грн.; навантаження-розвантаження - 183682,84грн.; обприскування - 2512805,80 грн.; очистка меліоративних каналів - 657000грн.; сівба - 2047770,00 грн. Матеріальна складова витрат, що понесено на вирощування сої, становить 32 129 256,99 грн., сума ПДВ, що включена до податкового кредиту 5 946 140,66 грн. У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "АК ПОЛІССЯ" занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму ПДВ - 5 946 140,66 грн за рахунок не включення до бази оподаткування вартості ТМЦ (засобів захисту рослин, мінеральних добрив, посадкового матеріалу), отриманих послуг по внесенню гербіцидів та міндобрив, транспортних послуг які не було використано в господарській діяльності, перелік яких наведено у таблиці на сторінці 10-15 акта перевірки. До перевірки позивачем надано первинні документи щодо придбання мінеральних добрив, насіннєвого матеріалу, в контрагентів-постачальників, а також на отримання послуг по внесенню міндобрив/гербіцидів, в т.ч. які були включені до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за період січень - грудень 2022 року. Придбані товарно-матеріальні цінності позивачем оприбутковано на рахунку 208 (матеріали сільськогосподарського призначення). За кредитом рахунку відображено їх списання на вартість сільськогосподарської продукції. Разом з тим, відповідачем ані під час проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи не ставилося під сумнів понесення витрат відповідачем під час здійснення посівів сої. Натомість, зміст спірних правовідносин у спорі про оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 26 липня 2024 року №1103317000701, від 26 липня 2024 року №1103217000701 полягає у з`ясуванні обставин правомірності донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ на вартість товарів, робіт та послуг, які були придбані для вирощування посівів, що потім загинули, та віднесення сум податку до податкового кредиту за результатами здійснення відповідних операцій. Матеріалами справи в повній мірі підтверджено, а відповідачем визнано, що в охопленому перевіркою позивач отримував дохід, здійснюючи саме такий вид господарської діяльності, та усі витрати, які він поніс в охопленому перевіркою періоді, були прямо пов`язані з вирощуванням сої (в тому числі, але не виключно, витрати по придбанню насіння, міндобрив, заходів захисту рослин, по придбанню запчастин до сільськогосподарської техніки, по придбанню послуг з обробітку землі, внесення добрив, послуг перевезення). За даними позивача усі товари, роботи і послуги ним використано виключно в рамках власної господарської діяльності. Та обставина, що частина посівів сої загинула, що не дало позивачу можливості зібрати урожай і отримати дохід від його продажу, не залежала від волі останнього. Актом обстеження №1 від 10.11.2022, актом обстеження та списання загиблих посівів № 1 від 20.02.2023 та сертифікатом Київської обласної торгово-промислової палати №3200-24-1503 про форс-мажорні обставини сукупно підтверджується, що посіви сої загинули внаслідок несприятливих погодніх умов. Як вірно вказує суд першої інстанції, отримання доходу не може вважатись основним критерієм для віднесення понесених платником податків витрат до витрат, що вважаються здійсненими в межах господарської діяльності. Основним критерієм для віднесення діяльності до господарської у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є зв`язок з виробництвом, спрямованим на отримання доходу. Підприємницька діяльність, зокрема у сільськогосподарській сфері, пов`язана з певними ризиками, в тому числі, втрати посівів з об`єктивних причин, що не залежать від волі платника податків (зокрема, несприятливих погодних умов). Відтак, витрати, понесені підприємством у зв`язку з організацією таких посівів, слід вважати частиною господарської діяльності. Відповідно до пункту 8.2 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України №132 від 18.05.2001, витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні втрати. При пересіві повністю загиблих посівів сума витрат становитиме вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Всі інші суми витрат на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо, тобто (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру. Витрати на вирощування культур, які частково загинули або по яких стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на втрати від стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо. Витрати на вирощування культур, які частково загинули або по яких стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на втрати від стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо. Отже, якщо поле, на якому загинули посіви, пересівається, виділяється дві групи витрат: повторювані і неповторювані. При цьому списанню підлягають витрати, які відносяться до повторюваних, тоді як неповторювані витрати, тобто такі витрати у повторному здійсненні яких відсутня потреба для отримання нового врожаю, списанню не підлягають і відносяться до витрат на пересіяну культуру. Згідно з позицією Верховного Суду яка висловлена у постанові від 09 грудня 2020 року у справі №460/212/19, у даній категорії справ слід з`ясувати, чи були серед понесених позивачем витрат неповторювані витрати (за наявності останніх висновок контролюючого органу про необхідність донарахування податкових зобов`язань є передчасним, оскільки такі витрати мають бути віднесені на рахунок пересіяної культури). Апелянт покликається на те, що відсутній будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтвердили достовірність, повноту та обґрунтованість проведених операцій по списанню мінеральних добрив, засобів захисту рослин, послуг. Разом з тим, судом під час розгляду справи достеменно встановлено, що усі поля, на яких загинули посіви, Товариством з обмеженою відповідальність "АК ПОЛІССЯ" не пересівалися, позаяк факт загибелі посівів був встановлений вже на стадії, яка передувала стадії збору врожаю. У двох актах обстеження посівів комісія встановила, що соя не придатна для збору врожаю та рекомендувала відкласти плановий збір врожаю до повного дозрівання посівів сої. Відповідачем у справі, на якому лежить тягар доказування, не спростовано дані обставини, як і не надано жодного доказу тому, що у складі витрат позивача є неповторювані витрати, які мають бути віднесені на рахунок пересіяних культур. Також відповідачем, на якому лежить тягар доказування в адміністративному процесі, жодним чином не доведено, що товари, роботи і послуги, ПДВ в ціні придбання яких позивачем віднесений до складу податкового кредиту в межах здійснення господарської діяльності з вирощування сої, використано в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Податкового кодексу України (емісії, схову, концесії, лізингу, іпотеки, страхування, спільної діяльності…), в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, міжнародних договорів, в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. В той же час, за даними бухгалтерського обліку позивача вся вартість товарів, робіт і послуг була списана саме на собівартість вирощуваної сільськогосподарської продукції, тобто використана виключно в рамках основного виду господарської діяльності платника податку. Апеляційний суд резюмує, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті.198 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 5 946 140,66 грн у зв`язку з ненарахуванням податкових зобов`язань на товари/послуги, які були придбані і використані на вирощування посівів та які в подальшому загинули, є необґрунтованими та протиправними, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим їх апеляційні скарги на рішення суду не підлягають задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року в справі №460/13211/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська Повне судове рішення складено 22.09.25