Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/1108/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1108/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 23 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги на висновок військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 24 червня 2024 року №4283; - зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу на висновок військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 24 червня 2024 року №4283, з прийняттям постанови відповідно до п.п.2.3.3. - 2.3.5. глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 17 червня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 червня 2024 року в результаті проходження військово-лікарської комісії позивачу встановлено діагноз «Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь 3, РКВУ-3, СН Остадія (І 10.0), міжхребцевий остеохондроз поперекового відділів хребта з больовим синдромом з незначним порушенням функцій, легкий короткотривалий астено-депресивний розлад складного генезу (реактивного, судинного) з інсомнією, легкими когнітивно-мнестичними зниженнями з виходом в астенію. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Дискуляторна енцефалопатія ІІ стадії з розсіяною дрібно-вогнищевою симптоматикою, цефалгічним, астено-невротичним синдромом, кіста середнього мозку справа, пресбіопія. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби». Відповідно до довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 від 24 червня 2024 року №4283 позивача визнано придатним до військової служби на підставі статті 10-в, 41-в, 64-в, 39-в, 14-в графи ІІ Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402. Не погодившись із довідкою ВЛК та її висновками, позивач оскаржив рішення до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ Міністерства оборони України. Однак, листом від 29 серпня 2024 року №598/9/19415 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила позивача, що за встановленим діагнозом постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 згідно довідки ВЛК від 24 червня 2024 року №4283 прийнято обґрунтовано, підстав для зміни ступеню придатності до військової служби не вбачається. Також зазначено, що у разі незгоди з даним рішенням, відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та частини 1 статті 16 Закону України "Про звернення громадян», заявник має право на його оскарження безпосередньо у суді. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ). Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402). Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби, установлення причинного зв`язку захворювань військовослужбовців, (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення №

402. Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №

402. Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх звільнення із Збройних Сил України. ЦВЛК має право, серед іншого, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах. Постанови ВЛК мають прийматись на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ). Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд. Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, а також розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України. Позивач оскаржує відмову ЦВЛК у задоволенні скарги про перегляд висновку військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 24 червня 2024 року №4283 та зазначає, що скаргу на дії ВЛК в/ч НОМЕР_1 при складанні довідки №4283 від 24.06.2024 ЦВЛК Збройних Сил України розглянуто з порушенням п.2.3.3 - п.2.3.5. розділу

2. Положення №402, в односторонньому порядку, без належної оцінки інших наданих до скарги додатків, без направлення запитів до закладів охорони здоров`я (установ), узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи для з`ясування фактичних обставин та причин хвороб, що, у свою чергу, свідчить про порушення відповідачем порядку розгляду скарги та прийняття протиправного рішення, внаслідок якого не скасовано постанову ВЛК в частині встановлення причинного зв`язку та тяжкості захворювань. За результатом розгляду скарги позивача голова ЦВЛК ЗС України без складання протоколу листом від 29.08.2024 за №598/9/19415 повідомив позивача про те, що підстав для перегляду та скасування висновку військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 24 червня 2024 року №4283 немає, і порекомендував, у разі незгоди з цим рішенням звернутись до суду. Таким чином, ЦВЛК було розглянуто скаргу позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР. Разом з тим, абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК). Тобто, всупереч вимогам наказу МОУ №402, ЦВЛК відмовилась переглядати висновок ВЛК в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 24 червня 2024 року №4283. З урахуванням вищенаведеного виходить що ЦВЛК ЗС України, при розгляді скарги позивача про перегляд висновку військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 24 червня 2024 року №4283, свій висновок повинна була оформити не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів, з відповідним медичним обстеженням позивача та з винесенням постанови за результатами такого розгляду. Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що вона не прийняла жодного рішення з числа тих, які повинен на була ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність ЦВЛК, що є суб`єктом владних повноважень, щодо не прийняття постанови за результатами розгляду скарги позивача. Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зазначив, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зауважив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, зважаючи на те, що відповідачем не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити згідно вимог, встановлених підпунктами 2.3.3 та 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, то суд першої інстагнції прийшов до обґрунтованого висновку, що скарга позивача не розглянута у відповідності по приписів Положення №402. Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не здійснила, як того вимагає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, належного розгляду скарги позивача на висновок військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою від 24 червня 2024 року №4283, що свідчить про її протиправну бездіяльність. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.