Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/2905/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2905/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 22 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у призначені пільг, передбачених п. 7 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пільги, передбачені п. 7 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", провести їх нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової компенсації з 01.10.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.01.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у призначені пільг, передбачених п. 7 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 01.12.2023 р. пільги, передбачені п. 7 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ), має звання Герой України (орден №547 серії ГУ №000887). 12.12.2023 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг згідно категорії "Особа з особливими заслугами", наданої відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". До даного звернення заявником було також надано посвідчення учасника бойових дій. За результатами розгляду звернення, із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного доходу сім`ї" позивачу призначено пільги за категорією "Учасник бойових дій". Пільги призначені з 01.12.2023. Окрім того вказано, що було прийнято рішення про відмову про призначення пільг згідно категорії "Особа з особливими заслугами" у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищував граничний розмір податкової соціальної пільги у 2023 році. 16.01.2024 р. позивач звернувся через систему ВЕБ-портал Пенсійного фонду України із зверненням надати інформацію щодо призначення та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, згідно п. 7 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". 31.05.2024 відповідач повідомив позивача щодо умов призначення та виплати йому пільги на оплату житлово-комунальних послуг. 10.05.2024 р. позивач звернувся через систему ВЕБ-портал Пенсійного фонду України із зверненням надати інформацію щодо розміру щомісячної грошової виплати призначеної відповідно до Закону України "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян" від 27.07.2022 №2454-ІХ. 27.05.2024 р. відповідач повідомив позивача про порядок, умови та розмір призначеної йому щомісячної грошової виплати. Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). Відповідно до ст. 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Перелік осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII передбачена статтею 10 вказаного Закону. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями "За відвагу", а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Другої світової війни (ст. 11 Закону № 3551-XII). Статтею 6 Закону України "Про державні нагороди України" № 1549-III від 16 березня 2000 року передбачено, що вищим ступенем відзнаки в Україні є звання Герой України. Звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення. Герою України вручається орден "Золота Зірка" за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави - за визначні трудові досягнення. Статтею 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено перелік осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Так, ч. 2 ст. 11 вказаного вище Закону передбачено, що особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються також особи, які брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України та яким, починаючи з 2014 року, присвоєно звання Герой України з врученням ордену "Золота Зірка", яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів, "За мужність" трьох ступенів, княгині Ольги трьох ступенів. З огляду на викладене, позивач є особою, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, що підтверджується Посвідченням сер. ГУ №0008877 про присвоєння ОСОБА_1 звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка", яке наявне в матеріалах справи. Пунктом 7 частини 1 статті 16 Закону № 3551-XII установлено пільгу (100%) для осіб, які мають заслуги перед Батьківщиною та членам їх сімей, а саме: від квартирної плати незалежно від форми власності житлового фонду, від оплати комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення, а в будинках, що не мають центрального опалення, - надання палива, придбаного у межах норм, установлених для продажу населенню, та інші види комунальних послуг), від оплати скрапленого балонного газу для побутових потреб, від плати за користування домашнім телефоном і позавідомчою охоронною сигналізацією житла незалежно від виду житлового фонду. Частиною 2 статті 16 цього ж Закону установлено, що пільги передбачені пунктами 4, 5, 7 та 12 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 04.06.2015 р. №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" та від 29.01.2003 р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги". Так, постанова КМУ від 04.06.2015 р. №389 у пунктах 1, 2 визначає перелік послуг, на оплату яких надаються пільги та перелік осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою залежно від законодавства, у тому числі до них віднесено осіб, яким пільги установлені Законом № 3551-XII. Пунктом 3 цієї постанови установлено, що пільги надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Пунктами 5-11 Постанови КМУ від 04.06.2015 р. №389 визначено порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу та надання пільги. Пунктом 12 цієї ж постанови установлено, що у разі, коли середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією. Так, Постанову КМУ від 04.06.2015 р. №389 прийнято на виконання Закону України від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України". Цим Законом доповнено частиною другу статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою передбачались умови надання окремих пільг, визначених частиною першою цієї статті (у тому числі і пунктом 7), а саме в залежності від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, який з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не повинен перевищувати величини доходів, яка надає право на податкову соціальну пільгу. Однак, частину 2 статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною) згідно із Рішенням Конституційного Суду № 12-р/2018 від 18.12.2018. Таким чином, з 18.12.2018 р. пільги, які установлені пунктами 4, 5, 7 та 12 частини 1 статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" безумовно надаються незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика і без прив`язки до величини доходу, яка надає право на податкову соціальну пільгу. У зв`язку із викладеним, положення постанови КМУ від 04.06.2015 р. №389 не поширюються на правовідносини з надання вказаних пільг і не можуть бути застосованими у цих спірних правовідносинах, враховуючи принцип пріоритету Законів над підзаконними нормативними актами. Застосування відповідачем положень підзаконного нормативного акту, прийнятого на виконання Закону, який визнано неконституційним, є протиправним по своїй суті. Чинний Закон № 3551-XII не установлює жодних обмежень для надання пільги, передбаченої п.7 ч.1 ст.16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому позивач має право на таку пільгу. Беручи до уваги ту обставину, що позивач є особою, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною та звернувся до відповідача із заявою про надання пільг з необхідним пакетом документів, суд вважає, що на нього поширюється дія Закону № 3551-XII, зокрема, п. 7 ч. 1 ст. 16 цього Закону, тобто він має право на пільги, передбачені для даної категорії осіб. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні пільг на житлово-комунальні послуги відповідно до пункту 7 статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Перевіривши обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 01.12.2023 р. пільги, передбачені п. 7 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням раніше виплачених сум. Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.