Постанова 4856 № 120/2643/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2643/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович Суддя-доповідач - Граб Л.С. 22 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці ДМС України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАКС-ВІНН» до Вінницької митниці ДМС України про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" (далі ТОВ "ТРАКС-ВІНН") звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просило: -визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000045/2 від 11.02.2025.; -визнати протиправною та скасувати картку відмови Вінницької митниці у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000110. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2025 позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000045/2 від 11.02.2025; -визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA401020/2025/000110. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2025 між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (далі Покупець) та VLADAVIN TRUCKS DI BYKOVSKYY VOLODYMYR, Італія) (далі Продавець) укладено контракт № 24012025, згідно якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів на загальну суму 500 000,00 євро. Згідно з п. 1.2. та п. 3.2. контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі, а відповідно до п. 4.3. контракту строк оплати 30 днів з моменту поставки. На виконання контракту виставлено інвойс № 5 від 24.01.2025 на суму 11 500,00 євро, товар сідельний тягач для перевезення напівпричепів, марка: MAN; модель: TGS 18.420; номер шасі: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2017. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору. Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 559 від 30.01.2025 підтверджується факт повної оплати товару в сумі 11 500,00 євро. Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація 25UA401020005520U8, з додатками (контракт; рахунок-фактура (інвойс); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; митна декларація країни відправлення). В свою чергу, відповідач направив електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Однак декларант повідомив, що митному органу надані усі наявні у товариства на цей час документи та будь-які додаткові документи для розмитнення товару не можуть бути надані. За результатами опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно ЕМД № 25UA401020005520U8 прийнято рішення № UA401000/2025/000045/2 від 11.02.2025 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмову у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2025/000110. Причиною для відмови слугувало те, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією № 25UA401020005520U8 встановлено, що вони містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості товару. Зокрема, відсутні підтверджуючі документи щодо фактичного перерахування коштів відповідно до заявленої митної вартості, що унеможливлює перевірку повноти та достовірності здійснених платежів. Виявлено невідповідність між умовами поставки, зазначеними в інвойсі від 24.01.2025 № 5, та положеннями контракту № 24012025, зокрема щодо термінів поставки та способу оплати, що свідчить про наявність потенційних неточностей у визначенні митної вартості. Не надано документів, які підтверджують витрати на транспортування, страхування (що є обов`язковим згідно з Директивою 2009/103/ЄС), транзитні процедури або інші витрати, які згідно контракту мають бути включені у вартість товару. У наданому інвойсі відсутні комерційні умови поставки (Incoterms), що не дозволяє встановити повний склад витрат та відповідність заявленої митної вартості вимогам чинного митного законодавства України. Документи, подані на підтвердження транспортних витрат (довідка від 07.02.2025 № 0702-1), не містять передбачених законодавством реквізитів, зокрема рахунку-фактури, акта виконаних робіт, підтверджень оплати чи калькуляції витрат. Також виявлено значну розбіжність між заявленою митною вартістю та ринковими цінами аналогічних транспортних засобів, які перебували у вжитку, що доступні на авторитетних онлайн-ресурсах ЄС. Інформація митного органу про ціни на аналогічні товари, отримана з митних декларацій інших суб`єктів ЗЕД, свідчить про можливе заниження заявленої митної вартості. Отже, наведене у сукупності свідчить про те, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості. В результаті проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості, митна вартість товару була визначена за резервним методом. Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст.67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За визначеннями наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України). Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16. Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. З матеріалів справи з`ясовано, що 24.01.2025 між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" та VLADAVIN TRUCKS DI BYKOVSKYY VOLODYMYR, Італія) укладено контракт № 24012025, згідно якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів на загальну суму 500 000,00 євро. Водночас за умовами контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі, строк оплати 30 днів з моменту поставки. На виконання контракту виставлено інвойс № 5 від 24.01.2025 на суму 11 500,00 євро, товар сідельний тягач для перевезення напівпричепів, марка: MAN; модель: TGS 18.420; номер шасі: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2017. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору. Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 559 від 30.01.2025 підтверджується факт повної оплати товару в сумі 11 500,00 євро. З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Вінницької митниці ЕМД 25UA401020005520U8, в якій митна вартість товару визначена за основним методом, з наданням усіх обов`язкових підтверджуючих документів. Однак, відповідач поставив під сумнів достовірність поданих документів у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні № UA401000/2025/000045/2 від 11.02.2025. Визначаючись стосовно доводів Вінницької митниці про відсутність підтверджуючих документів щодо фактичного перерахування коштів відповідно до заявленої митної вартості, що унеможливлює перевірку повноти та достовірності здійснених платежів, колегія суддів вказує на таке. Судом першої інстанції встановлено, що у п. 4.1 контракту № 24012025 від 24.01.2025 передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється за безготівковим розрахунком. Законодавством не встановлено вимог щодо включення інформації про форму розрахунку до рахунку-фактури (інвойсу), а тому відсутність такої інформації в інвойсі № 5 від 24.01.2025 не може бути підставою для сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості. Також, на підтвердження фактичного перерахування коштів до матеріалів справи додано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 559 від 30.01.2025, яка підтверджує здійснення повної оплати вартості товару в розмірі 11 500,00 євро на користь Продавця. Вказані документи узгоджуються між собою за реквізитами, змістом та сумою, що виключає наявність будь-яких обґрунтованих сумнівів у реальності проведеної оплати та підтверджує достовірність задекларованої митної вартості. Між тим, відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про недійсність платіжної інструкції № 559 від 30.01.2025 або про наявність обґрунтованих сумнівів у її достовірності. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ця платіжна інструкція є належним документом, що підтверджує факт здійснення повної оплати за товар відповідно до умов контракту та інвойсу. Щодо тверджень відповідача про невідповідність між умовами поставки, зазначеними в інвойсі від 24.01.2025 № 5 та положеннями контракту № 24012025, зокрема щодо термінів поставки та способу оплати, що свідчить про наявність потенційних неточностей у визначенні митної вартості, то колегія суддів зазначає слідуюче. Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2025 між сторонами укладено контракт № 24012025, відповідно до п. 4.3. якого строк оплати за товар становить 30 днів з моменту поставки, а згідно з п. 4.1. контракту розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Виставлений Продавцем інвойс № 5 від 24.01.2025 містить дані про товар та його вартість, що повністю відповідає умовам контракту, і не містить положень, які б змінювали погоджені сторонами строки поставки чи спосіб оплати. Наявна у матеріалах справи платіжна інструкція № 559 від 30.01.2025 підтверджує, що оплата була здійснена відповідно до контракту - безготівково та в межах погодженого строку. Отже, вказане відповідачем твердження про "невідповідність" є необґрунтованим, ґрунтується на припущеннях та не підтверджується жодними документами. Отже, між інвойсом та контрактом відсутні суперечності, а заявлена митна вартість підтверджується повністю узгодженими первинними документами. Надаючи правову оцінку посиланням митного органу на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують витрати на транспортування, страхування (що є обов`язковим згідно з Директивою 2009/103/ЄС), транзитні процедури або інші витрати, які згідно контракту мають бути включені у вартість товару, колегія суддів виходить із слідуючого. За змістом п. 2.1. та п. 3.2. контракту № 24012025 від 24.01.2025 умови поставки визначені за правилом FCA Persico Dosimo (Італія), що означає передачу товару перевізнику на умовах, коли витрати на транспортування та страхування після передачі товару несе покупець лише у випадку, якщо такі витрати були фактично здійснені. Позивачем до митної декларації долучено довідку про транспортні витрати щодо перевезення конкретного транспортного засобу, що зазначений в інвойсі № 5 від 24.01.2025, а також міжнародну товарно-транспортну накладну CMR, яка підтверджує факт транспортування та містить відмітки митного органу. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, така накладна є належним доказом транспортування та належить до рекомендованого, а не вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на перевезення. Щодо страхування, то судом першої інстанції підставно враховано, що страховий поліс на транспортний засіб був чинним на момент імпорту та оформлений до моменту придбання товару, отже, відповідні витрати не неслись за рахунок позивача. Цей факт підтверджується наявним у справі страховим полісом, у якому зазначено номерний знак транспортного засобу. Незначна візуальна різниця у написанні знаку (В4 63474 / 63474 В4) не спростовує факту ідентичності транспортного засобу, що підтверджується також накладною CMR та фото номерного знака. При цьому, згідно з положеннями наказу № 599, у разі відсутності документів, що підтверджують витрати на транспортування, митний орган зобов`язаний використовувати тарифи, що діяли на дату транспортування, але при цьому не має підстав коригувати митну вартість у разі, якщо такі витрати не перевищують сум, заявлених декларантом. Вказане свідчить, що позивачем надані всі належні документи на підтвердження витрат на транспортування та страхування, і твердження відповідача про їх відсутність є необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства. Відносно тверджень відповідача про те, що у наданому інвойсі відсутні комерційні умови поставки (Incoterms), що не дозволяє встановити повний склад витрат та відповідність заявленої митної вартості вимогам чинного митного законодавства України, необхідно вказати на таке. Відповідно до п. 2.1. та п. 3.2. контракту № 24012025 від 24.01.2025, сторони погодили умови поставки FCA Persico Dosimo (Італія) відповідно до правил Incoterms, що є чинними на момент укладення контракту. Тобто умови поставки, які впливають на склад витрат, чітко визначені саме в контракті, а не в інвойсі. З огляду на це, відсутність дублювання умов Incoterms у рахунку-фактурі (інвойсі) не суперечить законодавству та не впливає на достовірність задекларованої митної вартості. Крім того, вимоги митного законодавства не зобов`язують декларанта зазначати умови поставки саме в інвойсі - ключовим документом, що визначає їх, є зовнішньоекономічний договір (контракт). Саме він, згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, є первинним документом для встановлення умов постачання, зокрема й таких, що впливають на митну вартість. Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що умови поставки були чітко визначені у контракті, а тому відсутність у інвойсі окремого зазначення умов Incoterms не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості. Відповідач, окрім іншого, зазначив про те, що документи, подані на підтвердження транспортних витрат (довідка від 07.02.2025 № 0702-1), не містять передбачених законодавством реквізитів, зокрема рахунку-фактури, акта виконаних робіт, підтверджень оплати чи калькуляції витрат. Так, наказ Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", на який посилається відповідач, не містить вичерпного переліку обов`язкових документів, а лише надає рекомендований список, які можуть підтверджувати витрати на транспортування. Водночас у зазначеному нормативному акті прямо вказано, що документами, які містять відомості про вартість перевезення, можуть бути, зокрема, довідка про транспортні витрати та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR). В свою чергу, позивачем подано довідку № 0702-1 від 07.02.2025, яка містить інформацію про вартість перевезення саме того транспортного засобу, що зазначений в інвойсі, а також накладну CMR, що підтверджує сам факт транспортування. Наявність на CMR відмітки митного органу підтверджує, що документ був прийнятий під час митного оформлення. Крім того, положення контракту № 24012025 визначають умови поставки FCA Persico Dosimo, що означає, що зобов`язання продавця з транспортування закінчуються в місці передання товару перевізнику, а подальші витрати не включаються до митної вартості за умови, якщо їх не було фактично понесено покупцем. В той же час, згідно з п. 2 розділу V Правил заповнення декларації митної вартості (затв. наказом № 599), у разі відсутності підтверджуючих документів митний орган самостійно застосовує діючі на дату перевезення тарифи для обчислення транспортних витрат, але не має права коригувати митну вартість, якщо заявлена сума не перевищує ці тарифи. Отже, твердження скаржника в цій частині є необгрунтованими. Так, контролюючий орган послався на наявність розбіжності між задекларованою митною вартістю та інформацією про ціни на аналогічні товари, яка є в розпорядженні митного органу та отримана шляхом аналізу митних декларацій інших імпортерів, а також з відкритих джерел, що може свідчити про можливе заниження митної вартості товару та за результатами порівняння рівня заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або аналогічних товарів, які вже були оформлені в Україні, встановлено, що вона є нижчою за наявні цінові орієнтири. Визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є МД від 25.11.2024 № UA401020/2024/058055, за якою оформлено за резервним методом товар, а саме "Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів, що був у використанні. марка: MAN; модель: TGS; номер кузова: НОМЕР_2 - 1 шт; робочий об`єм циліндрів двигуна: 12419 см3; потужність: 309 кВт, номер двигуна: не встановлено; тип двигуна: дизельний; календарний рік виготовлення: 2017; модельний рік виготовлення: 2018; дата першої реєстрації: 14.12.2017; вантажопідйомність: 13,118 т.; маса в разі максимального завантаження: 20,50 т. колісна формула: 4х2; категорія: № 3; кількість місць для сидіння згідно свідоцтва про реєстрацію: 2; для використання на дорогах загального призначення; країна виробництва: DE, торговельна марка: MAN; фірма-виробник: МАN". Відповідачем, при цьому, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не відповідає вимогам статті 55 МК України. Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган. Щодо використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються на продажу транспортних засобів на території ЄС, суд вважає за необхідне зазначити, що у спірному рішенні відповідач не вказує, який саме інтернет-ресурс (якої країни) ним використовувався задля перевірки вартості "схожих" транспортних засобів, що закономірно ставить під сумнів дану позицію суб`єкта владних повноважень, то відомості з інтернет-ресурсу є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичним (в тому числі по його комплектності та технічному стану) тому транспортному засобу, який ввозився позивачем. Водночас ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів, навіть в межах однієї категорії та марки, може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄЛІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування Відповідачем іншого, зокрема, другорядного методу визначення митної вартості товару. Аналогічна правова позиція зазначена в численних постановах Верховного Суду, зокрема від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17 та від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці ДМС України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.