Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 499/717/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 499/717/25 Головуючий в 1 інстанції: Кравчук О. О. Місце ухвалення рішення: с-ще Іванівка Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А.І. - Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій просила суд: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, як таку, що винесена з порушенням її процесуальних прав, без належного розгляду справи, без роз`яснення прав на захист, що є порушенням статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП; - визнати дії працівника компанії відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Кухарчика С.В. таким, що є неупередженими, репресивними та спрямованими не на захист прав людини, а на тиск і переслідування. Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 09 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, як таку, що подана позивачем без урахування вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. 15 липня 2025 року через систему «Електронний суд», позивач подала заяву про усунення недоліків (далі також - заява від 15 липня 2025 року), в якій зазначила, що вона на електронну пошту відповідача направила електронним листом інформацію щодо подання до суду позовної заяви та на підтвердження зазначених дій подала роздруківку знімку екрана електронного листа, створеного з її електронної пошти mariaantonovich21@gmail.com та направленого на електронну пошту відповідача 019@od.police.gov.ua. Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що позивач не усунула недоліки, зазначені в ухвалі від 09 липня 2025 року, оскільки не надала належних доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень КАС. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду. В своїй скарзі апелянт зазначає, що згідно частини 9 статті 44 КАС України, у разі подання документів до суду в електронній формі через електронний кабінет, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень, звільняється від обов`язку надсилання копій документів іншому учаснику справи, який зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але цього не зробив - «Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Вказує, що відповідач - ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ №1 БЕРЕЗІВСЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ЄДРПОУ 41413322 відповідно до ч. 6 ст. 18 КАС, мав обов`язок зареєструвати електронний кабінет у ЄСІТС, однак цього не зробив, тобто позивачкою не порушено норми КАС України, як про це зазначено судом. Вимога суду щодо надсилання паперових копій є надмірним формалізмом, що не лише суперечить закону, але й порушує моє гарантоване право на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що позивач не усунула недоліки, зазначені в ухвалі від 09 липня 2025 року, оскільки позивач не додала до заяви від 15 липня 2025 року доказів направлення відповідачу позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Згідно з частинами першою, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст.169 КАС України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Так, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції з посиланням на ч. 9 ст. 44 КАС України вказав, що позивач не усунула недоліки, зазначені в ухвалі від 09 липня 2025 року, оскільки надала належних доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень КАС, що стало підставою для повернення позовної заяви позивачу. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву сформовано та подано до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд», однак доказів надсилання копії позову та копій доданих до нього матеріалів заявником не надано. Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Згідно із частиною дев`ятою статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення. За приписами ч.9 ст.44 КАС України якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Також, суд зазначає, що відповідно до ст.18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Частиною 6 цієї статті передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Таким чином, цієї нормою визначено суб`єктний склад осіб, реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІТС для яких є обов`язковою. Мета застосування частини дев`ятої статті 44 КАС України, полягає у забезпеченні рівності процесуальних прав сторін, які відповідно до частини шостої статті 18 КАС України не мають обов`язку реєструвати офіційні електронні адреси в системі ЄСІТС та не зареєстровані в підсистемі «Електронний суд», бути повідомленими про подання іншими учасниками документів до суду в електронній формі. Отже, за загальним правилом органи державної влади зобов`язані зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Невиконання ними такого обов`язку звільняє учасника справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі відповідачем є відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, який належить до суб`єктів, визначених частиною шостою статті 18 КАС України та повинен мати зареєстрований «Електронний кабінет», а отже документ, сформований в системі «Електронний суд» - примірник позовної заяви у цій справі, мав отримати в «Електронному кабінеті» через підсистему «Електронний суд» в автоматичному режимі. Водночас матеріалами справи встановлено, що відповідач не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, хоча обов`язок реєстрації такого для органів державної влади та інших державних органів встановлено з 18 жовтня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX Отже, відповідачем не виконано такого обов`язку, а позивачка, як учасник справи, що не є суб`єктом владних повноважень, діяла в межах вимог КАС, оскільки звільнена від обов`язку надсилати копії в паперовій формі, відповідно до частини 9 статті 44 КАС України. Суд, у свою чергу, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених процесуальним Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами, що не враховано судом першої інстанції. Тобто, враховуючи низку процесуальних гарантій для всіх учасників справи, зокрема, знати та користуватися всіма процесуальними правами під час розгляду справи, мета повідомлення іншого учасника справи про подання до суду документів у справі, на що власне і спрямовані приписи частини дев`ятої статті 44 КАС України, у цьому випадку буде досягнута і принцип рівності учасників процесу в частині права відповідача знати про їх подання та бути ознайомленим з їх змістом, буде дотриманий з урахуванням передбаченого КАС обов`язку суб`єкта владних повноважень зареєструвати електронні кабінети та можливості суду направлення в справі процесуальних документів з зазначенням про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет, про що колегією суду детально зазначено вище. При цьому, відсутність електронного кабінету в особи, яка реалізує владні функції (незалежно від легітимності її статусу), не може автоматично перекладати процесуальні обов`язки та фінансове навантаження на приватну особу. Застосовуючи процесуальні норми, суд першої інстанції мав керуватися принципом розумності, відповідно до якого, застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду та без наявних на те підстав, зобов`язує позивача до дій, які не передбачені приписами КАС України. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про не усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено судом та яких у дійсності в цій частині не було. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не мав визначених КАС України підстав для повернення позовної заяви, з огляду на що, доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються у якості належних. Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та порушив норми процесуального права. При цьому колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на висновки Великої палати Верховного Суд у постанові від 30 травня 2024 року по справі № 990/88/24, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини справи не є ревалентними, в ній надавалася оцінка ухвалі суду з урахуванням доводів апелянта, натомість апелянтом основним доводом протиправності оскаржуваної ухвали вказано про те, що позивачем уточнено позов, а в іншій частині щодо підстав повернення позову апелянтом доводів зазначено не було. При цьому, колегія суддів зазначає, що у даному випадку недоліки позову, на які послався суд першої інстанції, а саме щодо не направлення відповідачу копії позовної заяви, не є суттєвими та такими, що перешкоджають можливості вирішити питання про відкриття провадження за цією позовною заявою. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не мав визначених КАС України підстав для повернення позовної заяви, з огляду на що, доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються у якості належних. Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Тому, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року скасувати. Справу направити до Іванівського районного суду Одеської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови складено та підписано 23 вересня 2025 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова