Постанова 4852 № 340/6522/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6522/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 в адміністративній справі №340/6522/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач, через уповноваженого представника адвоката Дзісь А.Р., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 15.05.1980 по 21.10.1980, з 15.05.1981 по 01.01.1991 роки в кратності 1 рік роботи за 1 рік і 6 місяців в районі Крайньої Півночі, періодів з 02.01.1991 по 10.03.1993 роки, та з 11.03.1993 по 21.02.1994 роки до загального страхового стажу, а також у врахуванні Довідки про заробітну плату від 27.09.2017, яка видана ФБУ «Адміністрацією Ленского басейну», за період роботи з 1980 по 1991 роки; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 16.07.2024 року, врахувавши Довідку про заробітну плату від 27.09.2017, яка видана ФБУ «Адміністрацією Ленского басейну», за період роботи з 1980 по 1991 роки та зарахувати до страхового стажу періодів роботи з 15.05.1980 по 21.10.1980, з 15.05.1981 по 01.01.1991 роки в кратності 1 рік роботи за 1 рік і 6 місяців в районі Крайньої Півночі, та зарахувати періоди роботи з 02.01.1991 по 10.03.1993 роки, та з 11.03.1993 по 21.02.1994 роки до загального страхового стажу. Позов обґрунтовано тим, що позивач вважає протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної пенсії, а також не зарахування до страхового стажу позивача роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, стажу роботи на території російської федерації та невраховано довідку про заробітну плату за період роботи в ФБУ «Адміністрація Ленського басейну». Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 в адміністративній справі №340/6522/24 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.07.2024 про проведення перерахунку раніше встановленої пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянути заяву 16.07.2024 про проведення перерахунку раніше встановленої пенсії та не врахування до стажу періодів роботи на території російської федерації. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 про проведення перерахунку раніше встановленої пенсії, зарахувати до стажу роботи періоди трудової діяльності з 15.05.1980 по 21.10.1980, з 15.05.1981 по 01.01.1991 роки, з 02.01.1991 по 10.03.1993 роки, з 11.03.1993 по 21.02.1994 роки до загального страхового стажу та довідку про заробітну плату від 27.09.2017 яка видана ФБУ «Адміністрацією Ленского басейну», з урахуванням правових висновків у справі, та прийняти рішення щодо цієї заяви у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій апелянт зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 18.10.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградськійц області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» . 16.07.2024 позивач, через уповноваженого представника, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії та врахування до стажу роботи періодів роботи з 15.05.1980 по 21.10.1980, з 15.05.1981 по 01.01.1991 роки в кратності 1 рік роботи за 1 рік і 6 місяців в районі Крайньої Півночі, періодів з 02.01.1991 по 10.03.1993 роки, та з 11.03.1993 по 21.02.1994 роки до загального страхового стажу, а також у врахуванні Довідки про заробітну плату від 27.09.2017, яка видана ФБУ «Адміністрацією Ленского басейну», за період роботи з 1980 по 1991 роки. Відповідач листом від 02.09.2024 року відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні спірних періодів, повідомив позивача про те, що стаж роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них до 01.01.1991 р. зараховується до страхового стажу у пільговому обчисленні на підставі таких документів: - трудова книжка, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи (тільки запис в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності); - письмовий трудовий договір, або довідки підприємства, установи, організації, де працювала особа, в яких зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період, укладеного не менше ніж на 3 роки; - свідоцтва про бронювання житла у зв`язку з роботою на Крайній Півночі на підставі строкового договору; - інших документів, які підтверджують роботу в зазначених місцевостях, на підставі строкового договору, укладеного на 3 роки. Крім того, відповідачем - 2 у даному листі зазначено, що позивачу не було зараховано до стажу в пільговому обчисленні періоду роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі в півторакратному розмірі, у зв`язку з тим, що позивачем не були долучені зазначені вище документи. Щодо періодів роботи на підприємствах розташованих на території російської федерації та врахування довідки про заробітну плату на таких підприємствах зазначило, що оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, то з 01.01.2023 Угода залишається чинною та обов`язковою до виконання між іншими її підписантами, окрім російської федерації. У зв`язку з цим, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Закріплений у ч. 1ст. 9 КАС Українипринцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення`таЗаконом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені встатті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина другастатті 24 Закону №1058-IV). Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третястатті 24 Закону №1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четвертастатті 24 Закону №1058-IV). У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, устатті 56 Закону №1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв. За змістом положеньстатті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Як встановленостаттею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, устатті 56 Закону №1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв. За змістом положеньстатті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно достатті 62 Закону №1788-XIIпостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637). Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Встановлено, що згідно запису в трудовій книжці позивач у період з 02.01.1991 по 24.07.1991 роки працював в «Алданскому техучастку пути Ленского ЛБУП» - мовою оригіналу, з 25.07.1991 по 31.12.1991 року в МП «Лесоучасток АРВП» - мовою оригіналу, з 01.01.1992 по 10.03.1993 року в СП «российско-Австрийском предприятии «Алдан», з 11.03.1993 по 21.02.1994 роки в «Алданском районе водных пути ЯПОВП» - мовою оригіналу. Усі записи чіткі, не містять виправлень та засвідчені печаткою та штампами. Відтак, періоди роботи з 02.01.1991 по 10.03.1993 роки, та з 11.03.1993 по 21.02.1994 роки повинні б бути зарахований до загального стажу. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці від 21.10.1980 серії НОМЕР_1 та довідкою №558 від 02.10.2017 Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно доУказу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року"Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року№ 148«Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»,Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року«Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Отже, з огляду на наведене, для обчислення пільгового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженогопостановою ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967«Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначенийпостановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі»(в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 № 12). Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океанудва роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах. Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах з п`яти до трьох років. Пунктом третімпостанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності. Згідно з пунктом 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». При цьому основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка. Також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 27.07.2022 у справі № 560/755/19, від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17. Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії, параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області- залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 в адміністративній справі №340/6522/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (22.09.2025) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун