Постанова 4851 № 520/3596/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 р. Справа № 520/3596/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/3596/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 частково задоволено заяву представника позивача в порядку ст. 252 КАС України про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. На рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу. На додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області та ОСОБА_1 подано до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу залишено задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/3596/25 залишено без змін. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/3596/25 залишено без змін. 13.09.2025 до суду найшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №520/3596/25 про стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області (код в ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрат на правничу допомогу в сумі 5500,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.), які складаються з : 2500,00 грн. підготовка та подання адвокатом апеляційної скарги на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №520/3596/25; 1500,00 грн. складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №520/3596/25; 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №520/3596/25. ГУ ДПС подало до суду відзив на заяву позивача , вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт, витраченим часом на виконання робіт та обсягом наданих послуг. В обґрунтування посилається на те , що адвокат Марченко В.Ю. одночасно є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 і відповідно однією з осіб, яка уповноважила Позивача діяти від імені співвласників, в тому числі виступати платником податку за даний об`єкт, що перебуває у спільній сумісній власності. Оскільки ОСОБА_1 в даному випадку діє від імені, в тому числі і від адвоката Марченка В.Ю., то відповідно сума витрат на правову допомогу повинна враховуватись пропорційно частці у спільному майні. Таким чином, сума понесених витрат на правову допомогу, повинна ділитися на трьох осіб, які є співвласниками квартири в рівних частках, у відповідності до вимог ст.ст.360,370,372 ЦК України, і відповідно сума гонорару повинна зменшитись на 1/3 частину. Також, просить суд врахувати ту обставину, що ціна позову є 139,03 грн і відповідно заявлені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на 5500 грн не є співмірними, оскільки сума гонорару адвоката перевищує в 39 разів ціну позову, не рахуючи витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції на 5500 грн. Тобто, загальна сума начеб-то понесених витрат вже складає 11000 грн. Також вказує , що фактично Позивач не поніс всі витрати на правову допомогу і в матеріалах справи відсутні підтверджуючі первинні фінансові документи (квитанції, чеки, платіжні доручення) про отримання адвокатом грошових коштів в повній сумі. Складені позивачем та адвокатом довідки не є первинними фінансовими документами, в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не повинні прийматись до уваги судом. Вимога в цій частині ґрунтується на припущеннях про те, що ОСОБА_1 їх сплатить. Тобто, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, при відсутності належних документальних доказів понесених витрат Позивача. Просить у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/3596/25 відмовити в повному обсязі. Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18. За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18. Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Судом встановлено, що згідно з Договором про надання правничої допомоги №4 від 03.02.2025, укладеним між адвокатом Марченко Володимиром Юрійовичем (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт), Клiєнт доручає, а Адвокат зобов`язується надавати Клiєнту правничу допомогу в обсязi, на умовах та в порядку, визначеному цим договором, а Клiєнт зобов`язаний оплатити вказану правничу допомогу. У п. 2.1 Договору №4 від 03.02.2025 встановлено, що на виконання доручення Клiєнта Адвокат забезпечує надання правничої допомоги у справi щодо оскарження податкового повiдомлення-рiшення ГУ ДПС у Харкiвськiй областi вiд 03.10.2024 №2413669-2405-2030-UA63120270000028556, в тому числi щодо представництва клiєнта у судах вcix iнстанцiй з цих питань. Згідно з п. 4.2, 4.3 Договору №4 від 03.02.2025, загальний розмiр винагороди (гонорару) за надання правничої допомоги за даним Договором визначається на пiдставi Aктів про надання правничої допомоги. Розмiр винагороди (гонорару) за виконання Адвокатом окремих дiй встановлюється у Додатку №1 до Договору. Пунктом 4.4 Договору №4 від 03.02.2025 встановлено, що оплата за правничу допомогу здiйснюється Клiєнтом на умовах авансування та/або пiсляплати (остаточний розрахунок здiйснюється у строк, визначений у п. 4.5 даного Договору) у готiвковому або безготiвковому порядку. У Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги №4 від 03.02.2025 "Розміри гонорару" сторонами визначені види правничої допомоги та розмір гонорару, зокрема: -складання апеляційної скарги -2500,0 грн; -складання відзиву на апеляційну скаргу -1500,0грн. На підтвердження понесених витрат у суді апеляційної інстанції у розмірі 5500,0грн до суду надано акт про надання правничої допомоги №4 від 20.06.2025, довідка від 20.06.2025 про отримання гонорару за складання апеляційної скарги, акт про надання правничої допомоги №5 від 27.06.2025, довідка від 27.06.2025 про отримання гонорару за написання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення, акт про надання правничої допомоги №6 від 11.07.2025, довідка від 11.07.2025 про отримання гонорару за написання відзиву на апеляційну скаргу. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Отже, надані докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц. Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України». Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 5500,0 грн є не співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України). За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Питання застосування частини 7 статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі № 520/12065/19 у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2024 № 808/1564/18, від 17.07.2024 у справі № 9901/425/21. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічний підхід щодо застосування положення ч. 7 ст. 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу застосовано Верховним Судом у постановах від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 14.06.2023 у справі № 1340/5680/18, від 17.07.2024 у справі № 9901/425/21. Тобто , доводи податкового органу про відсутність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу через відсутність доказів здійснення фактичної оплати суми витрат на правничу допомогу є безпідставними. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення про те, що адвокат Марченко В.Ю. одночасно є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 і відповідно однією з осіб, яка уповноважила Позивача діяти від імені співвласників, в тому числі виступати платником податку за даний об`єкт, що перебуває у спільній сумісній власності, оскільки це жодним чином не нівелює права ОСОБА_1 користуватися правничою допомогою адвоката та не є законною та обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні такої заяви. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, якою встановлено, що надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. Участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, втретє вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.» Тобто , в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2023 у справі №640/2756/19. З урахуванням того, що предмет спору у цій справі не є складним, спірні правовідносини не потребують складних правових досліджень, вивчення обсягу фактичних даних, складність складених процесуальних документів не є значним, тому колегія суддів, виходячи з принципу пропорційності, вважає, що сума, заявлена до стягнення за підготовку відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 1500,0 грн є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом. Дослідивши подані позивачем докази, враховуючи результат розгляду апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції та вищенаведені висновки суду щодо складності справи, обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі та враховуючи висновок суду щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу , понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції (первинної правничої допомоги) в розмірі 1000, грн, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. підготовка та подання адвокатом апеляційної скарги на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №520/3596/25 та 1500,00 грн. складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №520/3596/25, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про залишення Додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/3596/25 без змін та залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 , підстави для розподілу судових витрат в даному випадку в розумінні вимог ст. 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. В іншій частині заяви ОСОБА_1 - відмовити. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Чалий І.С.