Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7288/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 р. Справа № 480/7288/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 22.04.25 у справі № 480/7288/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі за текстом також відповідачі), у якому просила: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області щодо нарахування та виплати у період з 01 серпня 2023 року по 31 березня 2024 року винагороди та оплачуваної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами судді Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області та Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити судді Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 : суму недоплаченої у період з 01.08.2023 по 31.12.2023 винагороди судді та оплачуваної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684, 00 грн; суму недоплаченої у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 оплачуваної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, відповідно до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди судді за період з 01.08.2023 до 12.11.2023 (включно), та оплачуваної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за період з 13.11.2023 до 31.03.2024 включно із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої у період з 01.08.2023 до 12.11.2023 (включно) винагороди судді, та оплачуваної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за період 13.11.2023 до 31.12.2023 включно, із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої у період з 01.01.2024 до 31.03.2024 (включно) оплачуваної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. При цьому обрання відповідачем розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн не є самовільною дією, а прямою вказівкою Закону № 3460-IX, який є чинним, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивачка працює суддею Зарічного районного суду м. Суми з 22.07.2020, що підтверджується наказом "Про призначення ОСОБА_1 " від 22.07.2020 № 10/ос (а.с. 6). Наказом голови Зарічного районного суду м. Суми від 13.11.2023 №19-к/тр позивачці надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами з 13.11.2023 по 17.03.2024 (а.с. 7). При нарахуванні та виплаті позивачці суддівської винагороди та оплачуваної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за період з 01.08.2023 до 31.03.2024 (включно) ТУ ДСА України в Сумській області застосувало розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка становить 2102 грн. Позивачка вважає вищезазначені дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернулася до суду з цим позовом. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.08.2023 до 12.11.2023 включно та оплачуваної відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за період з 13.11.2023 до 31.03.2024 включно (шляхом обчислення її розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102 грн) здійснено відповідачем протиправно. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон № 1402-VIII. Відповідно до положень ст. 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. За приписами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно з частинами 4, 5 статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з положеннями ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Отже, Конституцією України та Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій. Водночас розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 за № 966-XIV (далі Закон № 966-XIV). Положеннями ст. 1 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Так, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Отже, окремими приписами Законів України Про Державний бюджет України на 2023 рік, Про Державний бюджет України на 2024 рік, з 01.01.2023, 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Колегія суддів зауважує, що наведені приписи статті 7 вищезазначених Законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому правові підстави для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24. Викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи з 2021 року. У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з наведеними висновками з таких міркувань. Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. З огляду на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 480/7288/24 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій