Постанова 4805 № 274/7909/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/7909/22 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б. Категорія 63 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., за участі секретаря судового засідання Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №274/7909/22 за позовом ОСОБА_1 до Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) за апеляційною скаргою керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у м.Бердичеві, в с т а н о в и в: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області. Просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) за №463 із земель КСП «Скаківське», що знаходиться на території Скаківського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області розміром 2,3948 га в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після смерті матері відкрилася спадщина на земельну частку (пай) за №463, площею 2,3948 га в умовних гектарах із земель КСП «Скаківське», яка розташована на території Скаківського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вказане право на земельну частку (пай) належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_2 , яка фактично спадщину прийняла, але своїх спадкових прав не оформила. Постановою приватного нотаріуса Юрчук Н.І. 05 лютого 2022 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після смерті матері через відсутність правовстановлюючих документів на це спадкове майно, що перешкоджає йому оформити спадщину. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2024 року позов задоволений. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) за №463 із земель КСП «Скаківське», що знаходиться на території Скаківського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області розміром 2,3948 га в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Гришковецької селищної ради, Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин перебування спадкодавця в членах будь-якого КСП, отримання таким КСП державного акта на право колективної власності на землю, проведення паювання земель КСП, належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 за життя не оформила право власності на земельну частку (пай) за №463 із земель КСП «Скаківське», що знаходиться на території Скаківського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області розміром 2,3948 га в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), а матеріали справи не містять доказів щодо спільного проживання відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України. При постановленні рішення суд на врахував, що права громадян, як співвласників колективної власності на землю, набуваються з дня видачі в установленому порядку Державного акта на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства. При розгляді справи суд першої інстанції не залучив до участі у справі правонаступників КСП «Скаківське» та Бердичівську районну держану адміністрацію та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Відповідно до ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді. Ухвалене судом оскаржене рішення про визнання права власності на землю не лише суперечить нормам діючого законодавства, а й підриває устої правової держави, в якій верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону, а влада держави обмежена правом. Дотримання вимог Конституції України та земельного законодавства, встановленого порядку набуття та реалізації права на землю беззаперечно становить суспільний та державний інтерес. Із матеріалів справи установлено, що 18 квітня 2023 року в зв`язку з тим, що ніхто з учасників справи не з`явився, повне технічне фіксування судового процесу не здійснювалося. Із суб`єктного складу учасників справи Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Бердичівська районна державна адміністрація не були залучені до розгляду справи. Бердичівська окружна прокуратура вносить апеляційну скаргу в інтересах ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Бердичівської районної державної адміністрації. Гришковецька селищна рада, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Бердичівська районна державна адміністрація листами проінформували окружну прокуратуру про те, що не заперечують щодо апеляційного оскарження вказаного судового рішення Бердичівською окружною прокуратурою. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні прокурор Толочко І.О. апеляційну скаргу підтримала. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сачок А.В. апеляційну скаргу не визнав та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с.27-30,32). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив із того, що ОСОБА_3 набула право на земельну частку (пай), площею 2,3948 га умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі, розташованої на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, яка перебувала в колективній власності КСП «Скаківське», яке успадкувала її донька ОСОБА_2 , але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позивач в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері має право на успадкування цієї частки (паю) з послідуючим отриманням свідоцтва про право власності. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із висновком суду першої інстанції, який не відповідає нормам матеріального права. Обставини, що мають значення для справи, не доведені. Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого повторно, серії НОМЕР_1 (а.с.9 т.1). ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12 т.1). У подальшому, ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » після укладення шлюбу 03 вересня 1967 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а.с.12 т.1). ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 (а.с.11 т.1). ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 (а.с.10 т.1). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Нормами ст.549 Української РСР (1963 року) було врегульовано, що спадкоємець визнається прийнявшим спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. За положеннями ст.529 ЦК Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Із листа Бердичівської державної нотаріальної контори від 09 листопада 2021 року за №3580/01-16 убачається, що згідно переглянутих відомостей в Алфавітних книгах обліку спадкових справ за 2001-2004 роки, спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відкривалася, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с.122 т.1). Довідкою Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 26 травня 2021 року за №197 підтверджується, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , спадщину фактично прийняла, а саме: обробляла город, побілила та пофарбувала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вела домашнє господарство (а.с.113 т.1). Отже, дочка ОСОБА_2 спадщину, що відкрилася після смерті її матері ОСОБА_3 , прийняла, фактично вступивши у володіння спадковим майном, яке увійшло до складу спадщини станом на 09 червня 1995 року. Із довідки Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 05 жовтня 2021 року за №78 убачається, що згідно технічної документації із землеустрою ОСОБА_3 має право на земельну частку пай за №463 пл 2,3948 га (а.с.13 т.1). Відповідно до довідки Управління у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23 жовтня 2021 за №56/426-21 згідно Книг записів реєстрації других примірників державних актів на земельну ділянку станом на 31 грудня 2012 року та Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Скаківське», Скаківської сільської ради, ОСОБА_3 Державний акт на право власності на земельну ділянку та сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавалися (а.с.14 т.1). Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Юрчук Н.І. від 05 лютого 2022 року №55/02-32 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), у зв`язку з відсутністю у нього правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай) померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка є матір`ю спадкодавця ОСОБА_2 , яка фактично прийняла після неї спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.105 т.1). Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , який спадщину після смерті матері прийняв, подавши 17 серпня 2013 року до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а тому до нього перейшли всі майнові та окремі особисті немайнові прав та обов`язків спадкодавця, тобто матері. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. Частиною дев`ятою ст.5 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою ст.6 цього Кодексу. Згідно з вимогами частини першої ст.22 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право. Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і зашилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Із огляду на зазначене, особа набувала право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю, і відповідно, для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини. У постанові від 14 квітня 2021 року в справі №278/2221/19 Верховний Суд виснував, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай)». Частиною першою та шостою ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до рішення Бердичівської районної Ради народних депутатів від 28 серпня 1995 року, Бердичівською районною Радою народних депутатів Бердичівського району Житомирської області 04 листопада 1995 року виданий Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Скаківське» с.Скаківка на 1 662,4 га землі в межах згідно з планом серії ЖТ 02-22 №000005 (а.с.219-239 т.1). Із викладеного вище вбачається, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Скаківське» виданий 04 листопада 1995 року, а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до видачі державного акта на право колективної власності на землю, а тому за життя ОСОБА_3 не набула права на земельну частку (пай) та не мала необхідного обсягу правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю. Обставина включення ОСОБА_3 під номером 399 до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком №1 до Державного акта серії ЖТ-02-22 №000005, не змінює висновків суду апеляційної інстанції, враховуючи, що на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (04 листопада 1995 року) цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилася у момент її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Отже, позивачем не доведено факту того, що за життя ОСОБА_3 набула права на відповідну земельну частку (пай), а тому таке право не увійшло до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті. Успадкувати можна лише те, що увійшло до складу спадщини. За таких обставин, мати позивача не успадкувала права на земельну частку (пай) після смерті свої матері, а тому суд першої інстанції помилково визнав за позивачем право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи наведене, право на земельну частку (пай) не увійти до складу спадщини, що відкрилася після смерті матері позивача. Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Згідно з частиною тринадцятою ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відтак, з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 488,60 грн, сплачений за подання апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга задовольняється, а позивачу в задоволенні позову відмовляється. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Гришковецької селищної ради, Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 1 488 грн 60 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: