Постанова 4824 № 363/3857/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року справа № 363/3857/24 провадження № 22-ц/824/2234/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П. при секретарі: Яхно П.А. учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» боржник - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Пазюри Олени Олександрівни на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Баличева М.Б., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги розподілу природного газу, - ВСТАНОВИВ: Представник Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» Руденко В.В. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги розподілу природного газу у розмірі 2635, 68 грн., 3 % річних у розмірі 18, 97 грн., інфляційних втрат у розмірі 54, 21 грн., а також понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 302, 80 грн. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року у задоволенні заяви про видачу судового наказу відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Пазюр Олена Олександрівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги обґрунтовані тим, що висновок суду не відповідає обставинам справи та доказам, які містяться в матеріалах справи, оскільки в обґрунтуванні заяви про видачу судового наказу та до її матеріалів, заявником надано Розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» споживача за період з 01.09.2023 по 31.07.2024 рік, в якому також міститься інформація про абонента. Окрім того, надана довідка про те, що споживачем ОСОБА_1 здійснюється фактичне документально підтверджене споживання природного газу. Споживачем після початку здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» на території Київської області здійснюється фактичне споживання природного газу та сплачено кошти 27.05.2024 у сумі 1000,00 грн, відтак, договір розподілу природного газу є укладеним.На момент подання заяви про видачу судового наказу у даній справі указану підставу для відмови у прийнятті заяви (коли із заяви і поданих документів вбачається спір про право) - виключено, а Розділ ІІ ЦПК України «Наказне провадження» діє у новій редакції. Тобто, наразі суд не вправі розглядати обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, норми чинного законодавства не містять такої підстави для відмови у видачі судового наказу, як наявність спору щодо нього, оскільки вказаний висновок є передчасним та не підтверджується відповідними документами. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах заяви відсутні докази того, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, які надаються ТОВ «Газорозподільні мережі України», за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Статтею 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Статтею 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відмовляючи у прийнятті заяви, суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 отримувала та користувалася послугами ТОВ «Газорозподільні мережі України». Пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ та пункту 1.3 Договору визначено, що фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заявиприєднання та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Заявником надано довідку про те, що споживачем ОСОБА_1 здійснюється фактичне документально підтверджене споживання природного газу із зазначенням різниці показників лічильника газу MESURA АG-6 зав.№ 00104908 станом на 01.09.2023. Також заявником до заяви додано Інформацію про оплату за період з 01.09.2023 по 31.07.2024 згідно якої споживачем ОСОБА_1 здійснено оплату 27.05.2024 у сумі 1000,00 грн. Отже, заявником надані докази отримання боржником житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . З огляду на вищевикладене, районний суд дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу, у зв`язку з відсутність доказів того, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, які надаються ТОВ «Газорозподільні мережі України». Крім того, колегія суддів зазначає, що заявником до заяви про видачу судового наказу було додано докази, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення з боржника заборгованості. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст. 367, 375, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Пазюри Олени Олександрівни задовольнити. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст складено 22 вересня 2025 року. Суддя-доповідач Судді