Постанова Львівський апеляційний суд № 438/488/24

Справа № 438/488/24 Головуючий у 1 інстанції: Пантелєєв Д.Г Провадження № 22-ц/811/1365/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини. Позовну заяву мотивувала тим, що з 13 лютого 2021 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . У шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та перебуває на її утриманні. Спільне життя не склалося, вникли непорозуміння та зникла взаємоповага, внаслідок чого вони стали проживати окремо. Зазначала, що не має змоги працювати, оскільки займається вихованням сина, а соціальну допомогу по догляду за дитиною не отримує через пропуск строку подання документів на її отримання. У зв`язку із складним матеріальним становищем потребує матеріальної допомоги на своє утримання від відповідача, однак він відмовляється надавати таку добровільно. З наведених підстав просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 3000 грн з усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 06 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини відмовлено. Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідач є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти на її утримання як дружини, яка проживає спільно з дитиною, враховуючи відсутність у неї самостійного доходу. Непрацевлаштовність особи працездатного віку не може бути підставою для звільнення її від обов`язку утримувати сім`ю, оскільки особа повинна вживати всіх можливих заходів для свого працевлаштування, а добровільне ухилення від роботи свідчить про недобросовісну поведінку. Право дружини на утримання є безумовним за умови, що чоловік є працездатним і має можливість надавати матеріальну допомогу, а тому подання доказів потреби в матеріальній допомозі не є обов`язковим. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про стягнення аліментів у зв`язку з тим, що вона не скористалася правом на отримання грошової допомоги, передбаченої діючим законодавством для внутрішньо переміщених осіб, є безпідставними. Просить рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 22 вересня 2025 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, сплачує аліменти на утримання сина, а відтак немає можливості сплачувати аліменти на утримання позивачки, яка не скористалася правом на отримання грошової допомоги, передбаченої чинним законодавством для внутрішньо переміщених осіб. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено, що 13 лютого 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим Корабельним районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 20 листопада 2024 року у справі № 438/958/24 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 , виданим відділом РАЦС м. Хайдельберг, Федеративна Республіка Німеччина. Згідно з витягом з реєстру Олешківської територіальної громади №2024/002020571 від 27 лютого 2024 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано в будинку АДРЕСА_1 . Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13 лютого 2024 року № 1301-5003118346 підтверджується місце проживання/перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13 лютого 2024 року № 1301-5003118349 підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зматір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з листом Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради від 01 березня 2024 року № 268/12 ОСОБА_1 на обліку як одержувач державних соціальних допомог не перебуває. Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_3 , з 01 грудня 2021 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду редактора в ПП «Редакція газети «Гривня». Наказом ПП «Редакція газети «Гривна» № 1-ВБЗ від 28 лютого 2022 року ОСОБА_3 надано відпустку без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану з 01 березня 2022 року до закінчення воєнного стану. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5 та Форма ОК-7), починаючи з березня 2022 року ОСОБА_3 не отримує доходів. Судовим наказом Бориславського міського суду Львівської області № 438/489/24 від 05 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Наявними в матеріалах справи квитанціями підтверджується, що ОСОБА_3 щомісячно сплачує аліменти у визначеному судом розмірі (а.с. 145-146). Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Частини 2, 4, 6 статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Аналіз вищезазначених норм сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини. Таким чином, сімейне законодавство передбачає право дружини на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів). Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою, не має обмежень щодо виконання роботи за станом здоров`я, щомісячно сплачує аліменти на утримання дитини в розмірі, визначеному судом, що свідчить про наявність у нього доходів, а відтак можливість надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трьох років. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції враховує потреби позивачки та те, що їхня спільна з відповідачем дитина проживає разом з матір`ю, остання не працює, оскільки доглядає за дитиною, що не досягла трирічного віку, у зв`язку з чим не має доходів достатніх для самостійного утримання. Однак, з відповідача на підставі судового наказу Бориславського міського суду Львівської області № 438/489/24 від 05 березня 2024 року вже стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку щомісячно, тому визначення аліментів на утримання дружини в заявленому позивачкою розмірі буде обтяжливим для відповідача з огляду на те, що він перебуває у відпустці без збереження заробітної плати та також має витрати щодо оплати житла, одягу, продуктів харчування та інших потреб. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., відповідатиме вимогам законності та справедливості та забезпечуватиме баланс інтересів сторін. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч 1 ст. 5 Закону України про «Судовий збір», то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2018.77 грн судових витрат, що складаються із судового збору за подання позову та судового збору за подання апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 04 березня 2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2018.77 гривень судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 22 вересня 2025 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.