Ухвала ККС ВС № 127/15392/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 року м. Київ справа № 127/15392/25 провадження № 51- 3675 ск 25 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, встановила: Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2020 року (справа №127/18759/20), а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Не погодившись з ухвалою місцевого суду захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу до апеляційного суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вказану ухвалу слідчого судді. Захисник ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Перевіривши касаційну скаргу та оскаржуване судове рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Як вбачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження керувався положеннями ст. 309 КПК, якою не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, постановленої в порядку ст. 174 КПК. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, яким надано офіційне тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, зазначено, що реалізація конституційного права на судове оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб здійснюється у порядку, встановленому процесуальним законом. За вимогами ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку або ухвали суду, що стосуються його прав, свобод чи законних інтересів, судом вищого рівня у порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК ухвали слідчого судді можуть бути оскаржені в апеляційному порядку лише у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Разом з цим, у частинах 1 та 2 ст. 309 КПК наведено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування. Зокрема, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про арешт майна або про відмову у ньому, тобто ті судові рішення, які постановлені в порядку ст.173 КПК. Водночас положення кримінального процесуального закону не передбачають можливості апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, постановлених у порядку ст. 174 КПК, зокрема ухвал про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна. Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 20 травня 2024 року (справа № 712/191/23, (провадження № 51-3208 кмо 23) яка зробила висновок про те, що ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна чи відмову в такому скасуванні, постановлена за правилами ст. 174 КПК апеляційному оскарженню не підлягає. Отже, суддя апеляційного суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження дотримуючись вимог ст. 309 КПК, ч. 4 ст. 399 КПК правильно дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді про залишення без задоволення клопотання заявника про скасування арешту на майно не підлягає перегляду в апеляційному порядку, з огляду на що відмовив у відкритті апеляційного провадження. Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяв відповідно до вимог закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3