Постанова КЦС ВС № 308/7502/14-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Київ справа № 308/7502/14-ц провадження № 61-4239св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне підприємство «Вітана», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кукарекою Катериною Сергіївною, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Джуги С. Д., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» (далі - ТОВ «Магазин Взуття») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору, витребування майна та скасування державної реєстрації, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило суд: - визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений 07 липня 2011 року між ТОВ «Магазин Взуття» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Сабов О. І. за реєстровим № 1332; - витребувати на користь ТОВ «Магазин Взуття» з володіння відповідачів наступне нерухоме майно: вбудовані приміщення част. літ. А 1-поверху (поз. 1, 2), площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкту 6659721101, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; вбудовані приміщення літ. А І поверху (позиція 1, 2', 3, 4, 5, 6, 7), площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкту 98842921000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; - скасувати рішення про державну реєстрацію права власності відповідачів на нерухоме майно: вбудовані приміщення част. літ. А І поверху (поз. 1, 2), площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкту 6659721101; вбудовані приміщення літ. А І поверху (позиція 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7), площею 67,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкту 98842921000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2022 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 . Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2023 року залучено до участі у справі як співвідповідача Приватне підприємство «Вітана» (далі - ПП «Вітана»). У справі постановлялися ухвали, які переглядалися в апеляційному порядку. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року у складі судді Придачука О. А. у задоволенні позову ТОВ «Магазин «Взуття» відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Магазин Взуття» у жовтні 2023 року звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ТОВ «Магазин Взуття» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу. У березні 2024 року директор ТОВ «Магазин Взуття» - ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду із заявою про відмову від позову на підставі статті 373 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в якій просив прийняти відмову від позову, визнати нечинним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року, закрити провадження у справі. Заявник зазначив про те, що йому відомі та зрозумілі наслідки відмови від позову. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2025 року прийнято відмову директора ТОВ «Магазин Взуття» - ОСОБА_6 від позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Вітана» про визнання недійсним договору, витребування майна та скасування державної реєстрації. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року визнано нечинним, провадження у справі закрито. Повернуто ТОВ «Магазин Взуття» із Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 6 039 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією від 30 січня 2024 року ID: 4578-1979-0916-7089. Постановляючи ухвалу про прийняття відмови директора ТОВ «Магазин Взуття» - ОСОБА_6 від позову, апеляційний суд керувався положеннями частини першої статті 206, пункту 4 частини першої статті 255, статті 373 ЦПК України та виходив із того, що представник позивача, скориставшись своїм правом, подав заяву про відмову від заявлених позовних вимог. Така відмова є добровільною та відповідає волі позивача, прийняття відмови від позову не порушує прав інших осіб, тому така заява підлягає задоволенню, що є підставою для визнання нечинним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року та закриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанцій відхилив посилання ОСОБА_2 на зловживання позивачем процесуальними правами, зазначивши, що відмова від позову є диспозитивним правом позивача, яке встановлено нормами ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Кукарека К. С., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Надходження касаційної скаргидо суду касаційної інстанції У квітні 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кукарекою К. С., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії оскаржуваного судового рішення та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу. У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2025 року справу призначено до розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кукарекою К. С., мотивована тим, що апеляційний суд прийняв відмову від позову директора ТОВ «Магазин Взуття» - ОСОБА_6 усупереч інтересам товариства, оскільки ОСОБА_6 володіє лише 10 % статутного капіталу ТОВ «Магазин Взуття», у зв`язку із чим його повноваження на відмову від позовних вимог на майно, що є єдиним майном товариства, мають бути підтверджені відповідно до вимог Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Зазначає, що суд не розглянув клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 від 25 березня 2025 року про відкладення розгляду справи. Крім того, судове засідання 27 березня 2025 року було проведено апеляційним судом за відсутності доказів належного повідомлення усіх учасників справи, зокрема, відповідачівОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Відзив на касаційну скаргу не подано. У липні 2025 року ТОВ «Магазин Взуття» подало до Верховного Суду пояснення у справі. Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані у липні 2025 року ТОВ «Магазин Взуття» пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку. Фактичні обставини справи, встановлені судами Учервні 2014 року ТОВ «Магазин Взуття» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, витребування майна та скасування державної реєстрації. У справі постановлялися ухвали, які були предметом апеляційного перегляду. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Магазин «Взуття» відмовлено (том 3, а. с. 148-156). Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Магазин Взуття» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року (том 3, а. с. 158-170). 26 березня 2025 року директор ТОВ «Магазин Взуття» - ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду із заявою про відмову від позову на підставі статті 373 ЦПК України, в якій з метою позасудового врегулювання спору просив прийняти відмову від позову, визнати нечинним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року, закрити провадження у справі. Крім того, заявник зазначив про те, що йому відомі та зрозумілі наслідки відмови від позову (том 4, а. с. 12-13). До заяви про відмову від позову додано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Магазин Взуття» на підтвердження повноважень особи, яка її підписала (том 4, а. с. 14-15). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кукарекою К. С., задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України. До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема диспозитивність, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 2 ЦПК України). У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, зокрема, право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Також обов`язок суду роз`яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій визначений у пункті 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України. Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16 (провадження № 61-9605св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 2-5015/10 (провадження № 61-15945св20), від 02 лютого 2022 року у справі № 538/1818/20 (провадження № 61-17547св21) та від 28 квітня 2022 року у справі № 138/2763/20 (провадження № 61-12565св21). В суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (стаття 373 ЦПК України). Встановивши, що підстави для неприйняття відмови від позову, поданої від імені ТОВ «Магазин Взуття» директором Дорошем Ю. М., відсутні, а подана заява відповідає вимогам статті 206 ЦПК України і це є диспозитивним правом позивача, наслідки відмови від позову товариству відомі й зрозумілі, перевіривши повноваження представника товариства, апеляційний суд, відповідно до положень статті 373 ЦПК України, постановив ухвалу від 27 березня 2025 року про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнав нечинним рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що апеляційний суд порушив статті 206, 373 ЦПК України, оскільки подання заяви про відмову від позову є реалізацією ТОВ «Магазин Взуття», на власний розсуд, своїх прав позивача, передбачених ЦПК України. Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_6 не мав повноважень на вчинення дій щодо відмови від позову помилкові, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, третьої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. За змістом частини другої статті 61 ЦПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя. Згідно із частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_6 як керівник (директор відповідно до статуту) ТОВ «Магазин Взуття» має право вчиняти дії від імені цієї юридичної особи без довіреності, у тому числі, підписувати договори. Отже, директор товариства ОСОБА_6 не був обмежений у повноваженнях щодо подання заяви про відмову від позову від імені ТОВ «Магазин Взуття». Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке, на переконання представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки К. С. полягає у необґрунтованій відмові у задоволенні клопотання про відкладення розгляду скарги, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Згідно із частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (частина першої статті 366 ЦПК України). Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України визначено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Верховним Судом установлено, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ТОВ «Магазин Взуття» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року та роз`яснено учасникам справи подати відзив на апеляційну скаргу (том 3, а. с. 185). Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії по справі та призначено справу до розгляду на 15 год 00 хв 21 травня 2024 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського апеляційного суду (том 3, а. с. 187). У зв`язку із відставкою судді-доповідача Куштана Б. П. з посади судді Закарпатського апеляційного суду 04 квітня 2024 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року прийнято вказану справу до провадження та призначено до розгляду на 15 год 30 хв 24 вересня 2024 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського апеляційного суду (том 3, а. с. 199). Відповідно до протоколу судового засідання Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у зв`язку із неявкою учасників справи в судове засідання судом було відкладено розгляд справи на 27 березня 2025 року на 15 год 30 хв (том 3, а. с. 242). Представник ТОВ «Магазин Взуття» -адвокат Маркусь М. І. та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ігнатенко С. С. повідомлені про дату, час та місце розгляду справи на 27 березня 2025 року, що підтверджується розпискою (том 3, а. с. 243). Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про доставку повідомлення у додаток «Vіber», складеною відповідальною особою, у додатку «Viber» повідомлення щодо судової повістки про виклик до суду на 27 березня 2025 року, яка сформована 25 вересня 2024 року, доставлено одержувачу Кукареці К. С. 25 вересня 2024 року (том 3, а. с. 248). Відповідно до довідки про доставку електронного листа, складеною відповідальною особою, документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 25 вересня 2024 року булонадіслано 25 вересня 2024 року одержувачу Кукареці К. С. на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлено до електронної скриньки в цей же день (том 3, а. с. 247). Про дату, час і місце розгляду справи суд апеляційної інстанції повідомляв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом направлення судових повісток-повідомлень за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі (том 3, а. с. 246). Кореспонденція з повісткою про виклик до суду, яка направлялася ОСОБА_2 , була повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а ОСОБА_4 - з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 4, а. с. 1-2; 4). 26 березня 2025 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Кукарека К. С. надіслала до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному по догляду за дитиною (том 4, а. с. 6-11). Отже, ОСОБА_2 , незважаючи на те, що надіслана їй судова повістка-повідомлення про розгляд справи 27 березня 2025 року повернулася до суду з відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою», знала про дату, час і місце розгляду справи, оскільки її представник була обізнана про розгляд справи 27 березня 2025 року. Згідно із частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції порушено порядок повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Ураховуючи викладене, апеляційний суд із дотриманням норм процесуального права протокольною ухвалою від 27 березня 2025 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи, зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що доводи ОСОБА_2 по суті зводяться до захисту прав ТОВ «Магазин Взуття», яке не надавало їй процесуальних повноважень на представництво інтересів товариства. Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвали апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом не порушено норм процесуального права. Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кукарекою Катериною Сергіївною,залишити без задоволення. Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець