Постанова Одеський апеляційний суд № 509/759/25

Номер провадження: 33/813/1642/25 Номер справи місцевого суду: 509/759/25 Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.09.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., захисника адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу захисника Кравчуна Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто його до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 29.01.2025 о 08:25 год. на трасі Т1641, керував транспортним засобом CHERY AMULET д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, захисник Кравчун Д.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. У разі визнання ОСОБА_1 винним, просить застосувати аналогію закону - ст. 69 КК України та не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що: - відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, проте з матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що поліцейські безпідставно зупинили ОСОБА_1 ; - згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 № 191/2011 від 18.03.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, разом з тим матеріали справи не містять даних про повідомлення працівниками Національної поліції Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про те, що ними було виявлено військовослужбовця ЗСУ - ОСОБА_1 ; - ОСОБА_1 займає посаду електрика взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки батальйону логістики військової частини НОМЕР_2 , тому позбавлення права керування т/з на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але й значно послабить здійснення обороноздатності його підрозділу, оскільки ОСОБА_1 буде позбавлений можливості виконувати безпосередні військові обов`язки на лінії бойового зіткнення, здійснювати логістичне забезпечення ЗСУ, підвезення зброї та евакуацію поранених. - з урахуванням висновків Конституційного Суду України, довідки військової частини НОМЕР_2 , службової характеристики, просить застосувати аналогію закону, а саме ст. 69 КК України щодо не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування т/з. В судовому засіданні захисник Кравчун Д.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов`язковому з`ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов`язаний з`ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру, особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною третьою статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735. Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 233045 від 29.01.2025, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 233045 від 29.01.2025, яким зафіксовано, що 29.01.2025 о 08:25 год. на трасі Т1641 керував транспортним засобом CHERY AMULET д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, вказаний протокол ОСОБА_1 підписав (а.с. 4); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким від огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с. 5); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився (а.с. 6); - наявним в матеріалах справи відеозаписом, який було оглянуто в ході розгляду справи та яким підтверджено, що ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, попередили про фіксацію та роз`яснили ст. 63 Конституцію України (08:21:47 хв). Поліцейський запитав ОСОБА_1 коли він востаннє вживав спиртне та зазначив про ознаки, а саме: різкий запах алкоголю, почервоніння очей, шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, на що ОСОБА_1 відповів, що вчора, о шостій годині вечора та вказав, що холодно, просто змерз (08:24:01хв). Поліцейський запропонував пройти огляд на місці за допомогою алкотестеру Драгер, на що ОСОБА_1 відповів: «Ні…відмовляюсь» (08:24:49 хв). «До лікаря-нарколога в медичний заклад поїдемо?» - запитав поліцейський, ОСОБА_1 відповів: «Відмовляюсь» (08:24:57 хв). Поліціант запитав чи розуміє ОСОБА_1 , що за відмову буде складено протокол, відповів: «Так, зрозуміло» (08:25:14 хв). Згодом ОСОБА_1 підписав протокол та додані до нього матеріали. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилання, що поліцейські безпідставно зупинили ОСОБА_1 є необґрунтованим з огляду на те, що за правовим аналізом норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом. Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження захисника щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Крім того, всупереч доводам захисника, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку. Апеляційний суд відхиляє доводи захисника, що працівники поліції не повідомили Військову службу правопорядку у Збройних Силах України про те, що ними було виявлено військовослужбовця ЗСУ - ОСОБА_1 , з огляду на таке. Відповідно до частин першої-третьої статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Відповідно до вимог частини 1, 4 статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який не відноситься до військового майна, що останнім не спростовано, його зупинено працівниками поліції на трасі Т1641, тобто поза межами військової частини, а відтак ОСОБА_1 несе адміністративну відповідальність на загальних засадах. Положеннями статті 255 КУпАП встановлено, що складання протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, віднесено до компетенції, зокрема, органів Національної поліції, а тому застосовування спеціального порядку огляду на стан сп`яніння, визначеного статтею 266-1 КУпАП, були відсутні. При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться на підставі ст. 266 КУпАП, оскільки суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є саме водій. Факт перебування ОСОБА_1 у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення, є саме водієм. Враховуючи вищевикладене, у поліцейських були відсутні підстави для повідомлення службових осіб військової служби правопорядку або керівництва військової частини та проведення ними огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП. Щодо прохання захисника застосувати аналогію закону, а саме ст. 69 КК України щодо не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобом, апеляційний зазначає наступне. Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає. Слід зазначити, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Нормами КУпАП не передбачено можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено санкцією статті. За наведених обставин застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України є необґрунтованими та суперечать положенням КУпАП, оскільки при накладенні стягнення в справах про адміністративні правопорушення, застосовуються приписи КУпАП. Посилання захисника щодо неможливості виконання обов`язків у військовій частині висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для зміни накладеного на нього стягнення з огляду на те, що жодним чином не підтверджено, що займана посада у військовій частині тим чи іншим способом потребує наявності права керування транспортним засобом. Судом враховано, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес. Також апеляційний суд в даному випадку не може не зауважити, що адміністративна відповідальність має на меті не тільки кару, а й виправлення правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як порушником, так і іншими особами. Значення адміністративного стягнення в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожне вчинене правопорушення. Роль і значення адміністративного стягнення багато в чому залежать від обґрунтованості його накладення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити стягнення з дотриманням вимог і положень ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Оскільки, за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті. Суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст. 33 - 35 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Інших доводів апеляційна скарга не містить. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Кравчуна Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова