Ухвала ККС ВС № 366/422/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня2025 року м. Київ справа № 366/422/23 провадження № 51-2088 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, встановив: Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, видалено із зали судового засідання на весь час судового розгляду даного кримінального провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вищевказану ухвалу, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України. Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки вважає, що вона постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є незаконною та необґрунтованою. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, а також долучені копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Як вбачається з касаційної скарги, захисник порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу місцевого суду, якою обвинуваченого ОСОБА_5 видалено із зали судового засідання на весь час судового розгляду. Згідно з ч. 6 ст. 399 КПК України ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства. За приписами ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 сказаної статті передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу. За таких обставин апеляційний суд прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу суду першої інстанції про видалення обвинуваченого ОСОБА_5 із зали судового засідання у зв`язку з неодноразовим грубим порушенням порядку судового засідання, оскільки її окреме оскарження в апеляційному порядку законом не передбачено. Суд зазначає, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець керується такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009). В рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути. За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України. Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3