Постанова 4808 № 345/1472/25

Справа № 345/1472/25 Провадження № 22-ц/4808/1314/25 Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Томин О.О., Девляшевського В.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в с т а н о в и в: У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01.11.2020 між ТОВ "Слон Кредит" та відповідачкою укладено Договір № 404218, відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 25000,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку Позичальника в порядку передбаченому умовами Договору кредиту, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю суму кредиту в строк до 01.11.2021 та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені пунктами 1.4.-1.5 Договору кредиту. У зв`язку з невиконанням умов договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 22 715, 50 грн, з яких: 16 905, 34 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5086, 95 грн заборгованість за відсотками, інфляційні збитки 598,16 грн., нараховані 3 % річних 125,05 грн. 26.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 26-11/2021/13, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 404218 від 01.11.2020. 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023 в тому числі за Договором № 404218 від 01.11.2020. Станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача за Договором № 404218 від 01.11.2020 становить 22 715,50 грн. 21.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою було укладено договір №2107967177022, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит у розмірі 1500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 1500,00 грн. 01.12.2021 року укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2107967177022. 10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2107967177022. Загальна заборгованість за Договором № 2107967177022 від 21.03.2021 року становила 24 670,50 грн., з яких: 1500,00 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 23170,50 грн - заборгованість за процентами. Незважаючи на взяті на себе за договором зобов`язання, відповідач належним чином не виконує умови договорів, у зв`язку із чим станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідачки за договором № 404218 становить 22715,50 грн., а за договором №2107967177022 24 670,50 грн. Загалом позивач просить стягнути з відповідача 47386,00 грн заборгованості за договорами №404218 від 01.11.2020 року, №2107967177022 від 21.03.2021 року. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договорами № 404218 від 01.11.2020, та № 2107967177022 від 21.03.2021 в загальному розмірі 47 386,00 грн, 2422,40грн. сплаченого судового збору та 13000,00 грн. витрат на правову допомогу. Заочним рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договорами № 404218 від 01.11.2020, № 2107967177022 від 21.03.2021 у розмірі 47386,00 грн., а також 2422,40 гривень сплаченого судового збору та 3000,00 гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» безпосередньо до апеляційного суду подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відкриваючи провадження у справі судом першої інстанції не враховано, що позивачем не сплачено судовий збір у повному розмірі. Так, заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами № 404218 від 01.11.2020, та № 2107967177022 від 21.03.2021. Зазначені договори мають різні суми заборгованості та обгрунтовані різними доказами. Тобто позовні вимоги не пов`язані між собою, а є різними, отже позивачем заявлені дві різні вимоги майнового характеру, які мають бути сплачені двома ставками судовими зборами. Отже, за подачу до суду ТОВ «Коллект центр» враховуючи кількість позовних вимог а саме: стягнення заборгованості за двома договорами, позивачу необхідно було сплатити 6056,00 грн. судового збору, тобто за кожну вимогу по 3028, 00 грн (3028,00 грн * 2 = 6056,00 грн). Крім того, судом не враховано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того відсутня інформації про перерахування з рахунку кредитодавців чи позикодавців на рахунок відповідача коштів та не вказано призначення цих коштів. Відтак, позовні вимоги є необгрунтованими. Вказує, що розмір витрат на професійну правовому допомогу 3000 грн надто високим та не відповідає складності справи та обсягу і часу виконаних робіт. Справа є типовою, стандартною та зразковою. Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечило. Вказує, що предметом позову є стягнення заборгованості, а тому судовий збір при подачі позову позивачем сплачено з врахуванням загальної суми позову 47 386 грн., що відповідає вимогам процесуального права та становить 3 028 грн. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів перерахування кредитних коштів позичальнику, зазначає, що даний факт підтверджується листами операторів ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно яких первісні кредитори перерахували кредитні кошти на картковий рахунок відповідача за номером повідомленим ним при укладенні кредитного договору. Крім того, факт отримання кредитних коштів підтверджується частковою сплатою позичальницею заборгованості за кредитом. Укладені кредитні договори відповідають вимогам закону та вільному волевиявленню сторін, позичальниця була ознайомлена з умовами договорів, висловила своє волевиявлення шляхом підписання договору, що свідчить про прийняття умов договору, а також на спрямованість настання реальних правових наслідків. Крім того, заборгованість позичальника складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотків. Позивач не нараховував пеню, неустойку та інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення не передбачено чинним законодавством. Щодо стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача, то вважає її розмір обґрунтованим та законним. Просить заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи, сформованих в «Електронному суді» вбачається, що 01.11.2020 р. між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 404218, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А228, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені цим договором. Сума кредиту становить 25 000, 00 грн. (п.п.1.2,1.3). Кредит надається загальним строком на 365 днів з кінцевим терміном повернення 01.11.2021. Також вказаним договором між сторонами погоджено проценти за користування кредитними коштами; порядок та умовами надання кредиту, а також інші істотні умови договору. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 404218 від 01.11.2020 на день відступлення права вимоги ТОВ "Слон Кредит" 26.11.2021 залишок заборгованості складає 21 992,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 16905,34 грн. та заборгованість за відсотками - 5086,95 грн. Згідно копії Договору факторингу №26-11/2021/13 від 26.11.2021, ТОВ «Слон кредит» передав, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв право грошової вимоги, що належить ТОВ «Слон кредит», і став кредитором за кредитними договорами укладеними між ТОВ «Слон кредит» та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26-11/2021/13 від 26.11.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 404218 від 01.11.2020, в загальній сумі 21 992,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 16905,34 грн. та заборгованість за відсотками - 5086,95 грн. 10.01.2023 року відповідно до договору №10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 404218 від 01.11.2020 року, що укладений між ТОВ «Слон кредит» та позичальником, яким є ОСОБА_1 . Згідно Реєстру боржників від 10.01.2023 до Договору №10-01/2023, до ТОВ "Коллект Центр" перейшло право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №404218 від 01.11.2020 в сумі 21 992,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 16905,34 грн. та заборгованість за відсотками - 5086,95 грн. 21.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2107967177022 «Стандартний». Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік. Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована. В матеріалах справи також міститься паспорт кредиту, додаток № 3 до Кредитного договору, інформація щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених Товариством та Заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 1 500,00 грн., що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» згідно якого на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» 21.03.2021 здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, у сумі 1500,00 грн. 01.12.2021 року на підставі договору №1-12 ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2107967177022. 10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр`права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2107967177022. Станом на 30.11.2021 р. (дата що передувала відступленню права вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал») загальна заборгованість за Договором № 2107967177022 від 21.03.2021 року становила 12 015,00 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 1500 грн. - заборгованість за процентами 10 515,00 грн. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 р. ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 670,50 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 1500 грн.; - заборгованість за процентами 23 170,50 грн. Таким чином, відповідно до умов Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 р., ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача щодо сплати процентів за користування кредитними коштами не в повному обсязі. ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом лише в частині нарахованих процентів за період по 30.11.2021 р., а саме в розмірі 10 515,00 грн. Право вимоги за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 12 655,50 грн. не перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», що і відображене в розрахунку заборгованості за договором, наданого товариством при укладанні Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021. Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», витяг з якого долучено до позовної заяви, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача по Кредитному договору № 2107967177022 від 21.03.2021 в сумі 12 015,00 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 1500 грн. - заборгованість за процентами 10 515,00 грн. нарахованими за користування кредитом станом на 30.11.2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». Загальний розмір заборгованості за Договором №2107967177022 від 21.03.2021 року, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 24670,50 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 1500,00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 23 170,50 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог, що укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача по Кредитному договору № 2107967177022 від 21.03.2021 в сумі 12 015,00 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 1500 грн. - заборгованість за процентами 10 515,00 грн. нарахованими за користування кредитом станом на 30.11.2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», що підлягає стягненню з відповідачки. ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 р набуло права грошової вимоги щодо кредитного договору №404218 від 01.11.2020в сумі 24 670,50 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 1500 грн.; - заборгованість за процентами. Розрахунок інфляційних та 3% річних позивачем проведений вірно, тому із відповідача на користь позивача також підлягають стягненню нараховані 3% річних 125,05 грн.; втрати від інфляції 598,16 грн. З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку. За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронногопідпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Системний аналіз положень вище вказаного законодавства показує, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час. Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції. При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлено, що кредитні договори № 404218 від 01.11.2020, та № 2107967177022 від 21.03.2021, на підставі яких виникла заборгованість, були укладені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому є дійсними та створюють для сторін взаємні права та обов`язки. Законодавство України, зокрема статті 207 та 1055 Цивільного кодексу України, а також спеціальні норми Закону України «Про електронну комерцію», прямо передбачають можливість укладення кредитних договорів в електронній формі. Стаття 12 цього Закону визначає, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину, який за своїми юридичними наслідками прирівнюється до власноручного підпису. Договір № 404218 від 01.11.2020 укладений шляхом акцепту (прийняття) відповідачем публічної оферти кредитора та підтверджується електронним підписом одноразового ідентифікатора Андріїїв А.В. А 228, 01.11.2020 21:41:51. Договір № 2107967177022 від 21.03.2021 укладений шляхом акцепту (прийняття) відповідачем публічної оферти кредитора та підтверджується електронним підписом одноразового ідентифікатора Андріїїв А.В. F5. Таким чином, в обох випадках відповідачка вчинив активні дії, що свідчать про його волевиявлення на укладення договорів на запропонованих умовах. Договори містять усі істотні умови, укладені з дотриманням вимог законодавства щодо електронної форми правочину, а тому є дійсними та обов`язковими до виконання. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка посилалась також на те, що стороною позивача не доведено перерахування кредитних коштів. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання ТОВ "Слон Кредит" зобов`язання за договором про споживчий кредит № 404218 від 01.11.2020 року, позивачем надано копію виписку з платіжних переказів IPAY.ua вих. №2646_241209165030 про переказ суми 20 000 грн на кратку НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 на виконання умов п. 2.1 договору №404218 від 01.11.2020 року Щодо кредитного договору № 2107967177022 від 21 березня 2021 року, переказ коштів підтверджується довідкою ТОВ ФК «Вей Фор Пей» про транзакцію на картку НОМЕР_3 коштів у сумі 1 500 грн. При цьому, стороною відповідача не надано до суду доказів (зокрема виписки з банківських рахунків відповідача) на підтвердження того, що кредитні кошти у сумі 20 000 грн та 1500 грн не надходили на банківський рахунок. Щодо посилання апеляційної скарги про відсутність підстав нарахування відсотків за кредитними договорами у зв`язку з веденням воєнного стану, то дані доводи спростовуються періодом нарахування заборгованості за договором №2107967177022 від 21 березня 2021 року, який становить з 21 березня 2021 року по 30.11.2021 року та підтверджується розрахунком заборгованості Та згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №404218 від 01.11.2020 року за період з 01.11.2021 року по 26.11.2021 року (дата відступлення рпава вимоги ТзОВ «Слон» ) сума заборгованості становить 21 992, 21 грн, яка складається: 16 905,34 грн заборгованість за тілом кредиту та 5 086,95 грн - заборгованість по відсоткам. Разом з тим, стягуючи 3% річних у розмірі 125, 05 грн та інфляційні збитки у розмірі 598,16 грн за кредитним договором №404218 від 01.11.2020 року, судом першої інстанції не враховано, що на момент відступлення права вимоги ТзОВ «Слон» від 26.11.2021 року за вказаним кредитним договором відсутній розрахунок 3% річних у розмірі 125, 05 грн та інфляційні збитки у розмірі 598,16 грн. Таким чином вказана заборгованість нарахована поза періодом відступлення прав вимоги на підставі Договору факторингу №26-11/2021/13 від 26.11.2021, укладеного між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал». Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Встановлено, що період нарахування 3% річних у розмірі 125, 05 грн та інфляційних збитків у розмірі 598,16 грн за кредитним договором № 404218 від 01.11.2020 не підтверджено нарахуванням до 24 лютого 2022 року та спростовується розрахунком заборгованості на момент відступлення права вимоги ТОВ «Слон» боржника ОСОБА_1 , з якого вбачається відсутність нарахування 3% річних та інфляційних збитків. Щодо доводів апеляційної скарги про недоплату судового збору позивачем при поданні позовної заяви слід виходити з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. З ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року(зі змінами та доповненнями). За подання позовної заяви майнового характеру відповідно до п.1 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» позивачем підлягала сплаті 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн. Згідно з роз`ясненнями, котрі містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 року за № 10 від «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. Пунктом 13 цієї постанови визначено, якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договорами № 404218 від 01.11.2020, та № 2107967177022 від 21.03.2021 в загальному розмірі 47 386,00 грн. Таким чином, розмір сплати повинен був становити 3028 грн. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 916/228/22 особи, які після 04 жовтня 2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір». Позивачем подано позовну заяву через електронний суд, такими чином, розмір судового збору встановлено з врахування коефіцієнту 0,8 і становить 2 422, 40 грн (3028 грн*0,8) , що і сплачено позивачем та підтверджується платіжною інструкцією від 24 березня 2025 року №0507260064. Крім того, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Тобто питання невідповідності сплаченого стороною судового збору не є підставою для скасування або зміни оскарженого рішення, а вирішується у відповідності до положень п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України. Щодо оскарження рішення суду в частині невідповідності стягнутої суми на правничу допомогу складності справи, то з рішення вбачається, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем заявлені витрати на правничі послуги 13000 грн, але співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), є сума 3000 грн.. За правилами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 4 зазначеної статті визначено, що розмір таких витрат має бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 1, 2 ст. 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Вказане повністю кореспондується із принципом змагальності, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення. Окрім того, наведене свідчить про те, що тягар доказування повністю покладається на ту сторону, котра заявила таку вимогу в суді, в той же час співмірність, обґрунтованість витрат на правничу допомогу, а також їх розмір необхідно підтвердити належними та допустимими доказами. Наведене підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові КГС ВС у справі № 922/2604/20 від 20 липня 2021 року. Зокрема, у вказаній справі Суд зазначив, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Аналогічні висновки щодо необхідності доказування суми судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування якої заявляє учасник справи, були також викладені у постанові ВП ВС від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові ОП КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Встановлено, що ТзОВ «Коллект центр» та адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» уклали 01 липня 2024 року договір про надання правової допомоги №01-07/2024 року . Згідно з заявкою на надання юридичної допомоги №345 від 01 лютого 2025 року до договору про надання правової допомоги №01-07/2024 року надання усної консультації становить 4 000 грн,складання позовної заяви становить 9 000 грн Згідно з актом №5 від 28 лютого 2025 року до договору про надання правової допомоги №01-07/2024 року надання усної консультації становить 4 000 грн,складання позовної заяви становить 9 000 грн. Таким чином позивачем достатньо доведено понесення витрат на правовому допомогу в розмірі 13000 грн, а судом першої інстанції зменшено її розмір до 3 000 грн, виходячи з принципу співмірності та обґрунтованості. Позивач рішення суду не оскаржує. І доводи апеляційної скарги не містять жодного аргументу, який вказує на підстави для подальшого додаткового зменшення визначеного судом першої інстанції відшкодування витрат позивача на правову допомогу в результаті перегляду справи колегією суддів. Як вже зазначалося, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи викладене, колегія суддів уважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року скасувати в частині стягнення суми боргу за 3% річних у розмірі 125, 05 грн та інфляційні збитки у розмірі 598,16 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», заборгованість у загальній сумі 46 662,79грн, з яких: за кредитним договором № 404218 від 01.11.2020 у розмірі 31 992,29 грн, з яких: 16 905, 34 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5086, 95 грн заборгованість за відсотками за період з 01.11.2020 року по 26.11.2021 та за кредитним договором № 2107967177022 від 21.03.2021 у розмірі 24 670,50 грн., з яких: 1500,00 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 23170,50 грн - заборгованість за процентами за період з 21.03.2021 до 10.01.2023 року Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). З огляду на висновок щодо часткового задоволення апеляційної скарги, в результаті чого розмір задоволених позовних вимог з заявленої суми ціни позову 47 386,00 грн становить 46 662,79 грн (98 % від заявлених вимог), за розгляд справи в суді першої інстанції необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2373,95 грн (98% від сплаченої позивачем в суді першої інстанції суми судового збору 2 422, 40 грн судового збору за подання позову в суді першої інстанції) та 2940 грн витрат на правову допомогу (3000 грн *98%) Відповідач сплатив 3633 грн при подачі апеляційної скарги, яка задоволена на 2%, тому з позивача на його користь підлягає відшкодуванню сума 72,66 грн. Відповідно, з урахуванням обов`язку відповідача відшкодувати позивачу суму судових витрат за подання позовної заяви в розмірі 2373,95 грн, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 2301,29 грн (2373,95 грн -72,66 грн ). Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2025 року скасувати в частині стягнення суми заборгованості за стягнення суми боргу 3% річних у розмірі 125, 05 грн та інфляційних збитків у розмірі 598,16 грн за кредитним договором № 404218 від 01.11.2020 і визначення загальної суми заборгованості. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» у загальній сумі 46 662,79грн, з яких: за кредитним договором № 404218 від 01.11.2020 у розмірі 31 992,29 грн, з яких: 16 905, 34 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5086, 95 грн заборгованість за відсотками за період з 01.11.2020 року по 26.11.2021 та за кредитним договором № 2107967177022 від 21.03.2021 у розмірі 24 670,50 грн., з яких: 1500,00 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 23170,50 грн - заборгованість за процентами за період з 21.03.2021 до 10.01.2023 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 2301,29 грн судового збору та 2940 грн витрат на правову допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст складений 22 вересня 2025 року. Судді Є.Є. Мальцева О.О.Томин В.А.Девляшевський