Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/4049/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/4049/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 19 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовною заявою до , в якій просив: - визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлену рішенням 0600-0216-8/108145 від 11.10.2023, в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС із зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з моменту звернення до відповідача, тобто з 26.09.2023. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 14.02.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №063550004857 від 03.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2023 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що сумування періодів постійного проживання в різних зонах радіоактивного забруднення чинним законодавством не передбачено. Вказує, що при поданні заяви про призначення пенсії ним були надані до пенсійного органу необхідні документи для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, тому вважає, що йому відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням віку з надуманих підстав, а тому оскаржуване рішення є таким, що прийняте з порушенням вимог закону. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є потерпілим від аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого облдержадміністрацією 04.04.1996. Позивач 26.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі-ГУПФУ в Житомирській області) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) та прийнято рішення №063550004857 від 03.10.2023, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки не підтверджено проживання заявника в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки до 01.01.1993 (підтверджений період складає 3 роки 6 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії). Не зараховано період перебування в зоні гарантованого добровільного відселення 1990-1994 роки, яка відноситься до 3 категорії, згідно довідки №2164 від 17.05.2023 та довідки №4-464 від 19.05.2023, оскільки у заявника відсутнє посвідчення постраждалого 3 категорії, а категорії 3 і 4 не мають взаємозаліку. Позивач вважає протиправною відмову у призначенні пенсії, тому звернувся до суду з вказаним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ). Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 15 Закону України №1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-ІV). Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Пунктом 2 цієї правової норми передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Із аналізу наведеної правової норми видно, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №556/1153/17, 11 квітня 2018 року у справі №565/1829/17. Отже, право на застосування положень статті 55 Закону України №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1). Пунктом 4.7 розділу ІV цього Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Слід також враховувати, що Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 зазначив, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини). Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, позивач в період з 12.01.1987 по 30.08.1987 навчався у СПТУ №35 м.Овруч (атестат №807 від 31.08.1987; запис №3 трудової книжки НОМЕР_2 ). Крім того, до матеріалів справи позивач додав архівний витяг №13/181-1 від 15.09.2023, з якого вбачається, що з 27.04.1990 по 13.07.1990 він працював на Овруцькому заводі продтоварів. Також матеріали справи містять довідку №10 від 04.05.2022 ПрАТ "Овручанка", згідно якої позивач з 29.06.1989 по 21.08.1989 працював в Овруцькому промкомбінаті (змінено назву на ПрАТ "Овручанка"). Згідно довідки виконавчого комітету Овруцької міської ради від 17.05.2023 №2164 позивач зареєстрований та постійно проживав у АДРЕСА_1 з 24.08.1990 по 15.12.1992. вул. Олександра Довженка, 10, з 25.12.1992 по 15.07.1994. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 м.Овруч після аварії на Чорнобильській АЕС відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №063550004857 від 03.10.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку є протиправним та підлягало скасуванню. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2023 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.