Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/9321/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9321/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Штульман І.В. суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І., - розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 27 вересня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області (далі - відповідач-1) про: - визнання протиправною відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 березня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) та відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) з 06 липень 2022 року; - зобов`язання зарахувати у трудовий стаж період роботи з 19 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року, з 10 грудня 1990 року по 31 серпня 1998 року протягом якого вона працювала в Макарівському відділенні банку "Україна", до стажу роботи, що згідно із статтею 26 Закону №1058-ІV та статті 55 Закону №796-XII дає право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку; - зобов`язання призначити та виплачувати їй пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII із зменшенням пенсійного віку з 06 липня 2022 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач-2). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у трудовий стаж період роботи з 19 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року, з 10 грудня 1990 року по 31 серпня 1998 року у Макарівськом у відділенні банку "Україна". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку з 19 серпня 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Перелічене не може бути підставою для позбавлення позивача ОСОБА_1 конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - апелянт) звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не було належним чином повідомлено відповідача-2 про розгляд справи, шляхом надання доступу до підсистеми «Електронний суд». Також, апелянт зазначає, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дату народження на титульній сторінці дописано; необхідно надати уточнюючу довідку за період роботи з 09 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року, з 10 грудня 1990 року по 31 серпня 1998 року у Макарівському відділенні банку "Україна". Позивачем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято правомірно, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає частковому задоволенню, мотивуючи це наступним. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 03 грудня 1993 року Київською облдержадміністрацією. ОСОБА_1 19 серпня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-XII. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №104650010564 від 26 серпня 2022 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, що зазначені у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки дату народження на титульній сторінці дописано; необхідно надати уточнюючу довідку за період роботи з 09 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року, з 10 грудня 1990 року по 31 серпня 1998 року у Макарівському відділенні банку "Україна". Страховий стаж становить 27 років 03 місяці 12 днів. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права: Конституція України має найвищу юридичну силу, зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають як обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, так і утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до звуження обсягу уже існуючих на момент такого прийняття прав і свобод людини. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із статтею 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Законом №796-ХІІ визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно з абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. За визначенням, що міститься у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За приписами частин другої та четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Так, до 01 січня 2004 року стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. За приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Так, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №104650010564 від 26 серпня 2022 року, зокрема, зазначено, що до страхового стажу не враховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дату народження на титульній сторінці дописано. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. У постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 25 квітня 2019 року у справі №336/6112/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі №688/4170/16-а та від 24 червня 2021 року по справі №758/15648/15-а Верховний Суд дійшов висновку про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. За приписами пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. На виконання підпунктів 2.2.-2.4 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та, у свою чергу, порушення неналежного порядку ведення та заповнення трудової книжки і іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача ОСОБА_1 конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання їй пенсії за віком. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі №677/277/17. Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17. Відповідачем-2 не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 09 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року, з 10 грудня 1990 року по 31 серпня 1998 року у Макарівському відділенні банку "Україна". З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-XII подала наступні документи: паспорт громадянина України; ідентифікаційний код; диплом про освіту; свідоцтва про народження дітей; посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи; трудову книжку; свідоцтво про шлюб; посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (довідка); інші документи. ОСОБА_1 на день звернення із заявою від 19 серпня 2022 року виповнилось повних - 55 років. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорія 4, НОМЕР_2 , видане 03 грудня 1993 року Київською облдержадміністрацією. Відповідно до довідки №363 від 19 серпня 2022 року Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області позивач ОСОБА_1 , відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , працювала в період з 19 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року у Макарівському відділенні банку "Україна", з 10 грудня 1990 року по 31 серпня 1998 року у Макарівському відділенні Республіканського акціонерного агропромислового банку "Україна", що було зареєстровано за адресою: смт. Макарів, Макарівський р-н., Київська обл. (а.с.17). Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" смт Макарів Київської області належить до зони посиленого радіоекологічного контролю. Позивач ОСОБА_1 , згідно з абзацом четвертим статті 14 Закону №796-ХІІ, є особою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії). Отже, позивач ОСОБА_1 станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років. Оскільки належність ОСОБА_1 до осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалось, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. З огляду на наведене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що позивач ОСОБА_1 набула права на призначення пільгової пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Тож, подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю. Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії відповідачами не наведено, а тому відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, є необґрунтованою. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 23 березня 2020 року у справі №287/79/17-а, від 12 квітня 2019 року у справі №287/42/17-а, від 11 серпня 2018 року по справі №289/193/17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача ОСОБА_1 , згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , з 19 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року у Макарівському відділенні банку "Україна", з 10 грудня 1990 року по 31 серпня 1998 року у Макарівському відділенні Республіканського акціонерного агропромислового банку "Україна". Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити їй пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до поданої нею заявою, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Пунктом 4.2 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії. Наведене свідчить про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не є уповноваженим органом, який має право призначати пенсію позивачу, що є підставою для відмови у позові щодо вимог, заявлених до відповідача -1. Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Матеріали справи свідчать, що позивачу ОСОБА_1 на день звернення із заявою про виповнилось 55 років. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що пенсія зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ повинна бути призначена ОСОБА_1 з дня звернення, а саме: з 19 серпня 2022 року (оскільки позивач фактично оскаржує рішення відповідача-2 №104650010564 від 26 серпня 2022 року, відповідь яким була надана на заяву від 19 серпня 2022 року). Згідно пункту 3 частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не було належним чином повідомлено відповідача-2 про розгляд справи, в тому числі не надано доступу до підсистеми «Електронний суд». Відповідно до частин третьої, четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №104650010564 від 26 вересня 2022 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дату народження на титульній сторінці дописано; необхідно надати уточнюючу довідку за період роботи з 09 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року, з 10 грудня 1990 року по 31 серпня 1998 року у Макарівському відділенні банку "Україна". Страховий стаж становить 27 років 03 місяці 12 днів. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що судом першої інстанції правомірно було залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Проте, як свідчать матеріали справи та відомості з бази «Діловодство спеціалізованого суду» ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року не було надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що в свою чергу свідчить по позбавлення відповідача-2 доступу до правосуддя, оскільки даний позов безпосередньо стосувався прав та обов`язків Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області підлягає частковому задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №320/9321/22 підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм процесуального права (пункту 3 частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України), з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Згідно частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем було сплачено судовий збір в сумі 992,40 гривень. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №320/9321/22 - скасувати. Прийняти по справі №320/9321/22 нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у трудовий стаж період її роботи з 19 грудня 1985 року по 10 грудня 1990 року, з 10 грудня 1990 року по 31 серпні 1998 року у відділенні банку "Україна" в смт. Макарів Київської області. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку з 19 серпня 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривень 40 клпійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, місто Дніпро, 49094). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.В. Штульман Судді: Н.В. Безименна М.І. Кобаль