Постанова 4854 № 420/22311/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22311/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року (суддя Аракелян М.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 26.06.2025) про прийняття звіту про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 15 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2022 року у розмірі 1,14 з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14 з 01.01.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 27.02.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення суду, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати суду звіт про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №420/22311/24. 23.06.2025 року до суду першої інстанції надійшов звіт ГУ ПФУ в Одеській області від 17.06.2025. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 звіт Головного управління був прийнятий. При цьому суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області повністю виконано судове рішення, а саме проведено індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року. Відхиляючи посилання позивача, що при виконанні постанови суду відповідач, всупереч нормам діючого законодавства, зменшив середній заробіток за 3 попередні роки з 9118,81 грн. до 3764,40 грн., суд констатував виникнення нових правовідносин між сторонами з цього приводу. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 та направити на продовження розгляду справи в суд першої інстанції. В обґрунтування поданої скарги зазначається, що суд першої інстанції не звернув уваги, що на виконання рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду відповідач, всупереч нормам діючого законодавства, зменшив середній заробіток за 3 попередні роки з 9118,81 грн. до 3764,40 грн, мотивуючи це тим, що в постанові суду не зазначено, який саме середній показник необхідно проіндексувати, незалежно від року призначення пенсії. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження. Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків. Так, пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить обов`язковість судового рішення. У статті 129-1 Конституції України вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.60.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Подібні за змістом норми щодо обов`язковості судового рішення закріплено у процесуальних кодексах України. Зокрема, частинами першою - третьою статті 14 КАС України та частинами першою та другою статті 370 КАС України, визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України. Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду із цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Крім того, в абзаці п`ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). ЄСПЛ у пункті 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. ЄСПЛ у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Таким чином, обов`язковість судового рішення та його виконання є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтею 13 Закону №1402-VIII та статтею 14 КАС України. Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України). З матеріалів справи вбачається, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 13.11.2024 зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14, з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796. В мотивувальної частині судового рішення зазначено, що відповідач при проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, повинен застосовувати абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсія була призначена рішенням від 15.12.2021. З наявного в матеріалах справи алгоритму розрахунку пенсії до протоколу призначення пенсії (а.с. 52-60), при розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивача пенсійним органом було застосовано середній заробіток за 3 попередніх роки (2019-2020) у розмірі 9118,81 грн. (а.с. 60). Водночас, з розрахунку, проведеного на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду 13.11.2024 у справі №420/22311/24 вбачається, що Головне управління застосувало середній заробіток за 3 попередніх роки (2014-2016) у розмірі 3764,40 грн. (а.с. 202). Наведене застосування показника середнього заробітку за 2014-2016 здійснено в супереч мотивувальної частині постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №420/22311/24 та підтверджує доводи апеляційної скарги про протиправне зменшення пенсійним органом показника середньої заробітної плати (доходу) з 9118,81 грн. до 3764,40 грн. Отож, колегія суддів дійшла висновку, що твердження суду першої інстанції про виникнення нових правовідносин між сторонами з приводу визначення суми середнього заробітку не відповідає дійсним обставинам справи. Таким чином, рішення суду першої інстанції про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №420/22311/24 є помилковим. Тому, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року про прийняття звіту про виконання судового рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов