Ухвала ККС ВС № 947/3/20

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2025 року м. Київ справа № 947/3/20 провадження № 51-3673ск25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 ? адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 5 грудня 2024 року щодо ОСОБА_4 з доводами про поновлення строку касаційного оскарження, встановив: Захисник звернувся з касаційною скаргою на вказане вище рішення апеляційного суду. Крім того, у скарзі порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Аргументуючи підстави для поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що копію рішення було отримано 10 вересня 2025 року, а також, що засуджений перебуває в установі виконання покарань. Крім того, зазначає про військовий стан. Перевіривши касаційну скаргу з доводами про поновлення строку на касаційне оскарження та копіюсудового рішення, колегія суддів вважає, що підстав для поновлення строку на касаційне оскарження немає та, що касаційну скаргу необхідно повернути скаржнику, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного строку, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджуваної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. За приписами ч. 1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту звернулась з касаційною скаргою лише 17 вересня 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, при цьому порушує питання про його поновлення. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення. Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були, чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Також, суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Наведені адвокатом у клопотанні доводи про необхідність поновлення йому строку на касаційне оскарження Верховний Суд не визнає поважними з огляду на таке. Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску. Тому, при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини. З доводів про поновлення строку на касаційне оскарження слідує, що захисник не навів будь-яких обставин, які б не залежали від його волевиявлення та були б пов`язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що завадили йому своєчасно звернутися з касаційною скаргою з 05 грудня 2024 року до 06 березня 2025 року. Як слідує із вступної та резолютивної частини ухвали щодо ОСОБА_4 із захисником були присутні у судовому засіданні під час її проголошення. Також їм було відомо, що повний текст ухвали буде проголошений 10 грудня 2024 року о 09:00, а тому вони мали можливість заслухати зміст повного тексту ухвали. Загальний доступ до повного тексту ухвали апеляційного суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень було надано 30 грудня 2024 року, отже, зазначене також надавало можливість захиснику ознайомитись зі змістом ухвали. Що стосується доводів захисника про те, що ухвала отримана лише 10 вересня 2025 року, то останній будь-яких фактичних даних, які перешкодили йому вчасно отримати копію судового рішення, не повідомляє. Також адвокат не посилається, які фактичні обставини воєнного стану на території Одеської області перешкоджали у строк три місяці подати касаційну скаргу, враховуючи, що за цей час Київський районний суд м. Одеси не припиняв здійснювати правосуддя. Крім того, адвокат зазначає, що засуджений перебуває в установі виконання покарань, однак не бере до уваги, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що захисник та засуджений є окремими самостійними суб`єктами касаційного оскарження. Тому доводи захисника про те, що засуджений перебуває в установі виконання покарань, не можуть впливати на дотримання строку на касаційне оскарження захисником, як окремим самостійним суб`єктом касаційного провадження, оскільки такі доводи стосуються лише ОСОБА_4 . Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для поновлення захиснику пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року. За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути скаржнику, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення. Керуючись п. 3 ч. 3 ст.429 КПК, Суд постановив: Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 ? адвокату ОСОБА_5 у поновленні строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 5 грудня 2024 року щодо ОСОБА_4 та повернути його касаційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3