Ухвала КЦС ВС № 405/5477/23

У х в а л а 18 вересня 2025 року м. Київ Справа № 405/5477/23 Провадження № 61-8649ск25 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця) на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 (далі - відповідачка) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради - про визнання квартири об`єктом права спільної часткової власності та в с т а н о в и в : 1. 4 липня 2025 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.

2. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.

3. Оскільки касаційна скарга не відповідає низці вимог ЦПК України, її слід залишити без руху. (1) Щодо підстав касаційного оскарження

4. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Скаржниця такі підстави не конкретизувала. 4.1. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: (1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України); (2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України); У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України). (3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); (4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 4.2. За змістом наведених приписів особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави). 4.3. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що суди обох інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 3, 8, 21, 29, 41, 55 Конституції України, статей 16, 316, 319, 328, 355, 356, 357, 358, 364, 386 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 265 ЦПК України. Однак скаржниця не пов`язала відповідні аргументи із зазначеними вище підставами касаційного оскарження. Тому повинна це зробити. (2) Щодо вимог до змісту касаційної скарги

5. За змістом пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX) у касаційній скарзі повинні бути зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає касаційну скаргу. 5.1. Якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей (частина восьма статті 14 ЦПК України у редакції Закону № 3200-IX). 5.2. Скаржниця у касаційній скарзі всупереч пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України про наявність або відсутність у неї електронного кабінету не зазначила. Від обов`язку зазначити такі відомості не звільнена, бо подала цю скаргу поштою. (3) Щодо дотримання принципу рівності

6. За змістом пункту 7 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повиннобути зазначено перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет (речення перше пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України). 6.1. Скаржниця додала до касаційної скарги, зокрема, копії паспорта, пенсійного посвідчення, постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 1 квітня 2024 року, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року, постанови Кропивницького апеляційного суду від 21 травня 2025 року, заяви про видачу копії судового рішення, клопотання про звільнення від сплати судового збору (з додатками). Однак відповідно до кількості інших учасників справи додала виключно копію заяви про видачу копії судового рішення. 6.2. ЦПК України не передбачає для особи, яка оскаржує судові рішення, можливості визначати, які матеріали, що додаються до касаційної скарги, не надавати іншим учасникам справи. Більше того, якби скаржниця подала касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами в електронній формі через електронний кабінет, інші учасники справи, які мають такий кабінет, теж не були б обмежені у можливості ознайомлення з відповідними додатками. Тому скаржниця має подати копії всіх додатків до касаційної скарги (включно з клопотанням) для інших учасників справи. (4) Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору

7. Скаржниця додала до касаційної скарги клопотання про звільнення від сплати судового збору. За наданих додатків до цього клопотання Верховний Суд вважає останнє необґрунтованим. 7.1. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 392 ЦПК України). 7.2. Скаржниця у клопотанні зазначила, що вона є одинокою пенсіонеркою, у неї відсутні інші доходи, ніж пенсія, не має державних пільг, субсидій, майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір, не має власного нерухомого майна, проживає в орендованій «родиною її сина» квартирі, орендну плату за яку вносить син. Для підтвердження майнового стану надала: - відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2024 року до квітня 2025 року включно. Відповідно до цих відомостей у податкового органу немає інформації про доходи скаржниці у вказаний період; - довідку про доходи від 7 квітня 2025 року № 7742337734752731, яку видало Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький), за період з квітня 2024 року до березня 2025 року включно. Згідно з цією довідкою скаржниця за вказаний період отримала 38 995,75 грн пенсії; - інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Згідно з цією інформацію у реєстрах відсутні відомості щодо скаржниці; - копію витягу з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання скаржниці; - копію договору оренди квартири; - довідку про розмір виплачених пільг / житлової субсидії від 27 травня 2025 року № 6445824178966420. Відповідно до цієї довідки скаржниця не отримувала виплати пільг / житлової субсидії. 7.3. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частини перша, третя статті 136 ЦПК України). 7.4. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частини перша та друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). 7.5. За змістом наведених приписів підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що саме її загальний майновий стан, а не одне чи декілька із можливих джерел доходів перешкоджав або перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі. Крім того, розміру річного доходу фізична особа-позивач має підтвердити за попередній календарний рік (у випадку скаржниці - за січень - грудень 2024 року); 7.6. У Законі України «Про судовий збір»немає чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному випадку суд установлює можливість звільнити особу від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплату на підставі поданих доказів саме щодо майнового стану такої особи. Оцінюючи останній, суд має встановити наявність у такої особи доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища тощо. 7.7. Крім того, за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору, як і зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення такої сплати особам, які не зазначені у статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. 7.8. Інформація про майновий стан скаржниці, зокрема про пенсію, яку вона отримала за неповний календарний 2024 рік, не відповідає визначеним законом вимогам. Скаржниця не підтвердила розмір її пенсії за січень - березень зазначеного року. Крім того, вона не стверджує, що про відсутність заощаджень (зокрема на депозитних рахунках), права власності на транспортні засоби тощо.Тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Скаржниця не позбавлена можливості за належного обґрунтування повторно просити суд звільнити її від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплати. (5) Щодо сплати судового збору

8. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України). 8.1. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України). 8.2. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»). 8.3. За змістом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 8.4. За змістом підпунктів 1 і 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» із 1 січня 2023 року становив 2 684,00 грн. 8.5. У серпні 2023 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила: (1) встановити факт належності квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира АДРЕСА_2 ), в якій вона мешкає разом із відповідачкою, «спільною частковою власністю»; (2) визнати квартиру АДРЕСА_2 об`єктом права спільної часткової власності скаржниці та відповідачки; (3) стягнути з відповідачки на користь скаржниці вартість від спільної часткової власності квартири АДРЕСА_2 . 21 листопада 2023 року скаржниця подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила: (1) припинити право особистої приватної власності відповідачки на квартиру АДРЕСА_2 ; ( АДРЕСА_3 ) визнати цю квартиру об`єктом права спільної часткової власності, в якій 2/3 частки належать скаржниці, а 1/3 частки - відповідачці; (3) визнати за відповідачкою право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , а за скаржницею на 2/3 частки; (4) у департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію квартири АДРЕСА_2 шляхом включення у розділ «Власники» інформації про належність скаржниці 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 , а відповідачці - 1/3 частки. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд погодився із цим рішенням. Скаржниця оскаржила судові рішення в цілому. Оскільки за їхнім змістом вона подала заяву про збільшення позовних вимог, а не про зміну предмета позову, то судовий збір за подання такого позову слід розраховувати за усіма вимогами скаржниці, тобто за однією вимогою немайнового характеру та двома вимогами майнового характеру (до їхнього збільшення), та за трьома вимогами майнового характеру і однією вимогою немайнового характеру (після їхнього збільшення). Інакше кажучи, скаржниця оскаржила судові рішення щодо двох вимог немайнового характеру та п`ятьох вимог майнового характеру. 8.6. Згідно з рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій, а також за змістом касаційної скарги вартість квартири АДРЕСА_2 становить 250 000,00 грн. 8.7. З огляду на це скаржниця мала б сплатити ((2 684,00 грн х 0,4 х 2 немайнові вимоги) + (250 000,00 грн х 4 майнові вимоги щодо квартири АДРЕСА_2 + 250 000,00 х 0,5 за вимогою щодо стягнення компенсації вартості частки у квартирі АДРЕСА_2 х 1 %) х 200 % = 26 794,4грн судового збору. Реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 (Касаційний цивільний суд), справа № 405/5477/23). 8.8. Скаржниця має надати суду документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному за законом, з такою кількістю копій, яка відповідає кількості інших учасників справи (пункти 1 і 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України). (6) Щодо строку на усунення недоліків касаційної скарги

9. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).

10. Для усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі, Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня її вручення скаржниці. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржниці. Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України, у х в а л и в :

1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради - про визнання квартири об`єктом права спільної часткової власності.

2. Встановити для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Д. А. Гудима