Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3248/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3248/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Курко О. П. 16 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, В С Т А Н О В И В : рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" (одержувач) та фірмою Bentley Dusseldorf Gottfried Schults Premium GmbH (Німеччина) (постачальник) був укладений контракт №ВЕ01082024, відповідно до умов якого постачальник здійснює постачання, а одержувач отримує і оплачує товар відповідно до контракту на умовах, визначених ним. Предметом контракту є легковий автомобіль BENTLEY Flying Spur S V8, шасі НОМЕР_1 , 2023. Вартість автомобіля становить 218400 Євро. Згідно з умовами п. 4.1 контракту постачальник здійснює поставку товару на умовах EXW-Dusseldorf, Germany відповідно до правил Інкотермс 2020. Позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №24UA400070002593U0 на легковий автомобіль, бувший у використанні марки BENTLEY, - модель Flying Spur S V8, ідент. номер ТЗ (номер кузова/шасі) НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначення пасажирський (для перевезення людей), тип двигуна бензиновий; робочий об`єм циліндрів: 3996 см3; потужність 404 кВт, календарний рік виготовлення 2024, модельний рік виготовлення 2023, торгівельна марка BENTLEY, виробник Ltd. Митну вартість товару було заявлено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості. Заявлена фактурна вартість товару 218400 євро, до якої також додані витрати на транспортування у розмірі 40000 гривень. До митної декларації були надані: контракт від 01.08.2024 № ВЕ01082024, рахунок-проформа №SCBBX53S3PC005574 від 01.08.2024, рахунок-проформа без номера від 02.08.2024, рахунок-фактура (інвойс) №2872400400316 від 16.08.2024, автотранспортна накладна від 19.08.2024, декларація про походження товару №2872400400316 від 16.08.2024, декларація про вантаж №UA0039785943А00023 від 22.08.2024, авторизація на застосування спрощення "загальна гарантія" №UAGGU424000054 від 06.05.2024, авторизація на застосування спрощення "процедура випуску за місцезнаходження" №UALCP024000145 від 06.05.2024, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11.09.2023, ZBI309181051 від 15.08.2024, банківські платіжні документи, що стосуються товару №242 від 02.08.2024, №254 від 09.08.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 20.08.2024, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №895 від 22.08.2024, договір про надання послуг митного брокера №1 від 06.11.2023, договір (контракт) перевезення №17/05 від 17.05.2023. За вказаною митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками (АСУР) генеровані ризики. Під час перевірки правильності визначення митної вартості оцінюваного товару у митного органу також виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів. В результаті опрацювання документів, поданих згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ, митним органом виявлені розбіжності, які, на думку відповідача, безпосередньо впливали на правильність визначення митної вартості, а також ознаки відсутності/ невключення окремих складових митної вартості товару, зокрема: відповідно до замовлення загальна сума митних платежів, сплачених, або що підлягають сплаті за товар, складає 259896 євро; в додатку 2 до висновку експерта визначено вартість даного автомобіля з урахуванням пробігу і дати першої реєстрації, отже, вживаного автомобіля, при цьому в розрахунках експертом зазначено, що це ціна нового автомобіля; в розрахунках зазначено процентний показник ринкової вартості даного автомобіля - 85% з посиланням на додаток 5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (...) при цьому в додатку 5 Методики відсутня інформація щодо легкових автомобілів; згідно з інформацією, наявною в мережі Інтернет, цей автомобіль продавався за ціною 259900 Євро; акт звірки взаєморозрахунків не містить відомостей щодо розрахунків, проведених виробником (постачальником); витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення на територію України ( тариф на перевезення до кордону України складає 29,01 грн./км, після кордону 88,24 грн./км), особа, яка надає інформацію про вартість перевезення, не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитору, не включеної до митної вартості; у платіжній інструкції відсутній підпис уповноваженої особи платника. Посадова особа митного органу направила декларанту повідомлення такого змісту: документи, подані згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження числового значення складових митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товари: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням договору (угоди, контракту); 4) виписка з бухгалтерської документації. У відповідь на повідомлення митниці декларантом були подані документи, які, на думку митного органу, не усували виявлені розбіжності та повідомлено про неможливість подання інших документів. 26.08.2024 Хмельницькою митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000198/2 та видано картку відмови в митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400070/2024/000046. Підстава: неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України. У рішенні зазначається, що враховуючи те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до п. п. 2, 3 статті 58 МКУ митним органом застосовувались другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультацій та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість була визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними та подібними товарами відповідно до положень МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та ст. 63 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації щодо основи для віднімання та додавання вартості. Джерелом числового значення митної вартості товару є інформація щодо повної вартості автомобіля відповідно до замовлення, пропорційно розподілена вартість транспортування на день подання митної декларації. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідно до статті 54 МКУ відповідач здійснив перевірку числових значень складових заявленої митної вартості, наявність у поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення усіх складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар або підлягала сплаті. За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару митний орган виявив розбіжності щодо окремих числових значень складових, що викликали сумніви у правильності заявленої позивачем митної вартості, визначеної за основним методом. Так, митним органом було встановлено, що загальна сума сплачених за товар коштів відповідно до замовлення та проформи складає не 218 400 євро, а 259 896 євро, оскільки до фактурної вартості товару повинна була додаватись сума депозиту 41 496 євро, яку позивач відповідно до замовлення та проформи - інвойса повинен був сплатити на банківський рахунок продавця. Відповідачем встановлено, що до митного оформлення декларантом надано інвойс №2872400400316 та довідку АТ «Райффайзен Банк» Вих. №223-6- ХМ/2-68 від 22.08.2024, у яких вартість товару була зазначена на рівні 218 400 євро. Водночас, як було встановлено зі змісту рахунку - проформи №SCBBX53S3PC005574 від 01.08.2024, у ній містилось спеціальне (гарантійне) положення щодо обов`язку внесення покупцем розміру депозиту 41 496 євро на банківський рахунок продавця, який повинен був бути йому повернутий після завершення процедур митного очищення і оформлення, а також реєстрації транспортного засобу на території України. Згідно з ч. 4 статті 58 Митного кодексу митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті. Як встановлено під час митного оформлення, декларантом надані платіжні інструкції в іноземній валюті №254 від 09 серпня 2024 на суму 196 560 євро та №243 від 02 серпня 2024 на суму 21 840 євро, тобто на загальну суму 218 400 євро. Водночас, платіжні документи в іноземній валюті на суму сплаченого депозиту 41 496 євро надані митному органу не були, інформація про суму депозиту у рахунку - фактурі (інвойсі) від 16.08.2024 №2872400400316 та у контракті також не зазначена. Як вбачається зі змісту довідки банку, у ній відсутні відомості про перерахування на рахунок продавця суми депозиту 41496 євро. Платіжні інструкції, крім того, не містили окремі реквізити, такі як підпис уповноваженої особи платника та відмітки банку про фактичне здійснення перерахунку коштів. Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління НБУ №216 від 28.07.2008, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах оформляється, приймається, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовим актом Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті користувачів платіжних послуг, з урахуванням особливостей, викладених у цьому Положенні. Платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. При цьому, повноту інформації забезпечує платник. Пунктом 14 (розділу ІІ) Положення передбачено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити обов`язкові реквізити, серед яких унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; підпис(и) власноручний(і)/електронний(і) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком тощо. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах несе(уть) особа(и), яка(і) підписала(и) цей документ. Відповідно до п. 5 розділу І Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ №78 від 14.08.2017, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, натомість підписи відповідальної особи платника у платіжних інструкціях були відсутні. Отже, оскільки відомості щодо ціни товару, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, які зазначені у наданих декларантом документах, містили суттєві розбіжності у цифрових значеннях, які не були усунуті на підставі платіжних (платіжні інструкції, довідка банку) або інших документів, митним органом правомірно встановлено необхідність надання додаткових документів, які б усунули вказані розбіжності та зняли відповідні сумніви. Що стосується посилання митного органу на те, що придбаний позивачем автомобіль пропонувався до продажу за ціною 259 900 євро, судом встановлено, що згідно з інформацією вкладки "передзамовлення Bentley" з інтернет-сайту «https://preowned.bentleymotors.com» у період митного оформлення на сайті була наявна інформація щодо ціни продажу саме задекларованого позивачем у митній декларації від 22.08.2024 № 24UA400070002593U0 автомобіля (марка BENTLEY модель FLYING SPUR S V8, ідент. номер ТЗ (номер кузова/шасі) НОМЕР_1 ) - 259 900 євро. Отже, під час та в місці продажу такий (а не подібний) товар продавався або пропонувався до продажу за умов вільної конкуренції та звичайних умов продажу за ціною, яка була суттєво вищою, ніж заявлена позивачем фактурна вартість без урахування суми депозиту - 218 400 євро. У той же час митний орган звернув увагу на те, що якщо до фактурної вартості 218 400 євро додати суму депозиту 41 496 євро, буде сформована ціна 259 896 євро, рівень якої відповідає тій ціні, за якою цей автомобіль продавався або пропонувався до продажу на офіційному сайті виробника. Дослідивши зміст документа, що має назву Balance list від 22.08.2024 ( а.с. 93) , який в загальному відповідає формі такого документа, як акт взаємної звірки, суд встановив, що у ньому зазначається лише про 2 епізоди оплати позивачем за товар: 21 840 євро та 196 560 євро. Водночас, у документі ніяк не відображене отримання цих коштів продавцем від позивача, як і відомості про перерахування продавцеві депозиту в сумі 41 496 євро. Отже, цей акт звірки взаєморозрахунків фактично не містить ніяких відомостей щодо розрахунків саме зі сторони продавця/виробника. З огляду на зазначене вище, суд погоджується з тим, що у митного органу могли виникнути в цій частині обґрунтовані сумніви щодо «дійсної вартості» товару та правильності визначення митної вартості. Що стосується доводів митного органу з приводу понесених позивачем витрат на транспортування, суд погоджується з тим, що числові характеристики цієї складової митної вартості товару обґрунтовано були піддані сумніву під час митного оформлення. Відповідно до ч. 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: - комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Розрахунки згідно з цією статтею робляться на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 статті 58 МКУ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до наданих митному органу документів умовами поставки визначено - Dusseldorf, Німеччина. Умови EXW покладають на продавця мінімальні зобов`язання, що передбачають обов`язок доставити товар покупцеві за вказаним місцем доставки, яке зазвичай є місцем продажу продавця, протягом погодженого часу, зазначеного в договорі. У спірному випадку доставку товару організовував позивач, який задекларував витрати на транспортування в розмірі 40 000 грн. Відповідно до відомостей графи 44 митної декларації від 22.08.2024 №24UA400070002593U0 для підтвердження витрат на транспортування були надані такі документи: автотранспортна накладна б/н від 19.08.2024 (код документа - 0730), довідка про вартість транспортування б/н від 20.08.2024 (код документа - 3007), договір про надання транспортно-експедиційних послуг №17/05 від 17.05.2023 (код документа - 4301). Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.05.2023 №17/05 (далі - Договір) укладений між позивачем як замовником та ТОВ «Аккорд Платінум» як перевізником. У той же час встановлено, що сторона цього договору - перевізник не відповідає особі, яка видала довідку про вартість транспортування б/н від 20.08.2024, оскільки нею є ФОП ОСОБА_1 , який не є стороною договору про перевезення №17/05 від 17.05.2023. Зі змісту довідки також вбачається, що ФОП ОСОБА_1 вказує на те, що перевезення безпосередньо здійснює ПП ОСОБА_2 , а ФОП ОСОБА_1 є експедитором. Разом з тим, як вбачається зі змісту автотранспортної накладної та документа контролю доставки перевізником вказаний не ПП ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 . Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Як зазначає Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №810/2463/17, "належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару у разі залучення сторонніх організацій, є рахунки таких фактичних перевізників. Отже, у спірному випадку залишається непідтвердженою така складова митної вартості, як транспортні витрати. До митної вартості задекларованих товарів декларантом не додано експедиційну винагороду з організації перевезення вантажу (оскільки експедиційні послуги надаються протягом всього маршруту перевезення), що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) відповідно до частини 2 статті 58 МКУ. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з урахуванням відсутності достовірних відомостей щодо числових значень таких складових, митний орган не мав можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, як визначено частиною дев`ятою статті 58 МК України. Відтак, метод визначення митної вартості за ціною контракту не міг бути застосований». Підсумовуючи викладене, суд погоджується з тим, що у митного органу було достатньо підстав вважати, що витрати на транспортування, які були задекларовані позивачем, не були підтверджені належним чином, не відповідали критерію достовірності та ґрунтувались на суперечливих відомостях. Що стосується оцінки відповідачем висновку експерта, на який покликається позивач, суд виходить з такого. Під час митного оформлення декларантом було надано висновок експерта №895 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи з оцінки колісного транспортного засобу, складений 22.08.2024 експертом ОСОБА_4 (далі - Висновок). Як вбачається зі змісту рішення, митним органом з інформації додатку 2 до висновку експерта встановлено, що вартість автомобіля визначено з урахуванням пробігу і дати першої реєстрації, отже, вживаного автомобіля, при цьому в розрахунках експертом зазначено, що це ціна нового автомобіля. Також у розрахунках зазначений відсотковий показник ринкової вартості автомобіля - 85% з покликанням на додаток 5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (назва із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 /5/1159) Наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 №142/5/2092, водночас у додатку 5 Методики відсутня інформація щодо легкових автомобілів. На сторінці 4 Висновку експертом у таблиці 3 здійснювалось визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, на основі аналізу довідкових даних щодо оцінюваного ТЗ. Так, у таблиці 3 вказаний показник «Ціна нового КТЗ в провідних країнах-експортерах за інформацією з довідкової літератури (євро)» і значення цього показника - 250 700 євро. У той же час, відповідно до додатку 2 до Висновку експерт надає цінову інформацію з електронного каталогу Schwacke щодо задекларованого автомобіля, який не є новим (з урахуванням пробігу 2204 км) марки BENTLEY модель FLYING SPUR S V8, дата першої реєстрації 11.09.2023, ціна якого 250 700 євро. У висновку експерт в таблиці 3 зазначив стартову ціну 250 700 євро як ціну нового автомобіля, і у подальшому здійснив коригування цієї ціни, врахувавши процентний показник ринкової вартості 85%, показник середньої ціни КТЗ, що ввозиться на митну територію України в країнах придбання чи в країнах експортерах у евро, показник проценту додатково збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, що залежить від умов догляду, зберігання, використання, тощо згідно таблиці 2, після чого зробив висновок про те, що вартість автомобіля на дату оцінки може становити 213095 евро з ПДВ. У той же час митним органом встановлено, що Додаток №5 до Методики не містить у відповідних таблицях процентного показника ринкової вартості КТЗ 85 %, що також давало митному органу підстави для сумнівів у можливості врахування вказаного висновку як доказу, що підтверджує числові значення складових митної вартості. Крім цього, під час митного оформлення була надана митна декларація країни відправлення №240Е260740593597Б0 від 21.08.2024, де у графі 46 вказана вартість товару 218 500 євро, яка не підтверджена документально, адже різниця у 100 євро не відповідає заявленим витратам на доставку транспортного засобу. У постанові від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752 щодо подібних правовідносин Верховний Суд зазначив, що різний рівень вартості товару в комерційному документі (наприклад, рахунку) та експортній декларації країни відправлення є однією із підстав для обґрунтованого сумніву митниці у правильності визначення митної вартості товару. Судом встановлено, що процедуру консультацій щодо того, чому заявлена митна вартість товару не визнається митним органом, проведено під час митного оформлення, що підтверджується двома повідомленнями декларанту про необхідність надати додаткові документи, а також відповідями останнього на ці повідомлення. Відповідно до ч. 2 статті 58 МКУ основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Підсумовуючи зазначене, суд погоджується з тим, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" під час митного оформлення документи не містили достовірно підтверджених документально даних щодо усіх складових митної вартості товару, що унеможливлювало застосування основного (першого) методу визначення митної вартості. Позивач не спростував належними доказами розбіжності у поданих товаросупровідних документах, у тому числі щодо витрат на доставку/транспортування до місця призначення (складова митної вартості) придбаного товару. Надані митному органу документи були недостатніми та у своїй сукупності не спростовували сумніви щодо правильності визначення митної вартості. Декларантом також не було надано додаткових документів, які б спростували встановлені розбіжності. З огляду на це суд приходить до висновку, що у контролюючого органу були обґрунтовані підстави для сумнівів у тому, що подані позивачем до митного оформлення документи містили достовірну інформацію щодо дійсної вартості задекларованого транспортного засобу а також щодо інших витрат, які підлягали обов`язковому врахуванню. Відповідно до статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. За приписами частин 1, 2, 4 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), статтею VII якої встановлено: a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості, b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту, c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. У оскарженому рішенні про коригування митної вартості зазначається, що «Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) зважаючи на відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МКУ) у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості». Отже, у цьому випадку джерелом числового значення митної вартості товару є інформація щодо повної вартості автомобіля відповідно до замовлення, пропорційно розподілена вартість транспортування на день подання митної декларації, відтак рівень митної вартості автомобіля за інформацією відповідача становить 261 104 євро. Відповідно до ч. 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про права декларанта. Судом встановлено, що відповідачем були дотримані зазначені вимоги статті 55 кодексу при прийнятті спірного рішення. Картка відмови, прийнята одночасно зі спірним рішенням, ґрунтується на тих же доводах та доказах митного органу, які не були спростовані під час митного оформлення та судового розгляду, зважаючи на що підстави для її скасування також відсутні. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.