Постанова 4855 № 758/1604/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/1604/25 Суддя (судді) першої інстанції: Горбенко Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Сорочка Є.О., за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, У С Т А Н О В И В : До Святошинського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Святошинського районного суду м. Києва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3906917 від 21.01.2025 року, винесеною поліцейським 1 взводу 4 роти 4 бат. полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капралом поліції Філіпенком Артемом Вячеславовичем, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. у зв`язку з тим, що нібито 21.01.2025 року за адресою: вул. Стеценка 12, в місті Києві, він, у зв`язку з тим, нібито керував транспортним засобом BMW 3201 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху. Позивач вважає, що вищезазначена постанова не відповідає дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв зазначеного адміністративного правопорушення. Так, ОСОБА_1 вважає, що розгляд справи був формальний, поліцейський лише заповнив оскаржувану постанову, а тому фактично розгляду справи, як це передбачено ст. 280 КУпАП, не відбулося. Вважає, що жодних доказів до позивача доведено не було і на той час не існувало. На підставі викладеного, просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3906917 від 21.01.2025 року та закрити провадження. Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року адміністративний позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. 12 лютого 2025 року від представника позивача - адвоката Турчак М.В. надійшла заява про направлення справи за належною підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва. Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва. Матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 надійшли до Святошинського районного суду міста Києва 25 березня 2025 року за вхідним № 20585. У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 15 квітня 2025 року представником Головного управління Національної поліції у м. Києві - Пустовітом Анатолієм разом із відзивом на позовну заяву подане клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, яке обґрунтоване тим, що уповноваженим органом для накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі є Департамент патрульної поліції Національної поліції України. На підставі викладеного представник просив суд запропонувати позивачу замінити неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві, на належного - Департамент патрульної поліції. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року постановлено запропонувати ОСОБА_1 у строк 3 (три) дні з моменту отримання даної ухвали висловити свою позицію щодо необхідності заміни відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві, на - Департамент патрульної поліції. 21 травня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва постановлено клопотання представника Головного управління Національної поліції у м. Києві - Пустовіта Анатолія про заміну неналежного відповідача на належного - залишити без задоволення. 26 травня 2025 року від представника позивача - адвоката Гончарова М.С. надійшли клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача на належного, які обґрунтовані тим, що коли ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, він не міг об`єктивно знати, чи може будь-який інший структурний підрозділ Національної поліції України бути відповідачем у справі. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року постановлено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Михайла Сергійовича про залучення до участі у справі співвідповідача - залишити без задоволення. Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Михайла Сергійовича про заміну неналежного відповідача на належного - задовольнити. Замінити неналежного відповідача у справі - Головне управління Національної поліції у місті Києві на належного відповідача - Департамент патрульної поліції. Повідомлено, що після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. 30 травня 2025 року представник позивача - адвокат Гончаров М.С. подав до суду позовну заяву ОСОБА_1 у новій редакції, враховуючи заміну відповідача по справі. 13 червня 2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Щур І.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначила, що твердження позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.09.2025. У судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3906917. У відповідності до зазначеної Постанови серії ЕНА №3906917: 21.01.2025 року о 15:33:30 в м. Київ, вул. Стеценка 12, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом BMW 320І, д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування рішенням Подільського районного суду 19769/41/11/4 від 13.08.2024 року терміном на 12 місяців, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. У відповідності до Постанови серії ЕНА №3906917 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 20 400,00 грн. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що постанова серії ЕНА № 3906917 від 21.01.2025 року містить невірний номер та дату винесення постанови Подільським районним судом міста Києва про позбавлення ОСОБА_1 права керування. Однак, суд враховує, що вказана технічна описка не спростовує факт того, що ОСОБА_1 21 січня 2025 року керував транспортним засобом BMW 320І, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом на підставі рішення Подільського районного суду терміном на 12 місяців. На думку суду першої інстанції, вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа, порівняно з його зовнішньою формою. Щодо факту керування транспортним засобом, суд першої інстанції зауважив, що при подачі адміністративного позову до Подільського районного суду міста Києва Ковальчук В.А. не зазначав про те, що заперечує факт керування транспортним засобом 21 січня 2025 року, позовна заява не містила тверджень про те, що ОСОБА_1 заперечує й факт керування транспортним засобом. Вже у позовній заяві у новій редакції, поданій представником позивача - адвокатом Гончаровим М.С. до суду 30.05.2025 року, з`явились твердження про те, що відсутня подія адміністративного правопорушення, оскільки відсутні належні і допустимі докази начебто керування ОСОБА_1 транспортним засобом у конкретну дату та за певною адресою. При дослідженні оскаржуваної Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3906917, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не висловив жодних заперечень щодо факту вчинення адміністративного правопорушення, зокрема й керування транспортним засобом, не зазначив про це у оскаржуваній постанові. Крім того, судом першої інстанції критично оцінювалось те, що позовна заява у новій редакції містить нові доводи щодо справи, які не заявлено у первісному позові. Як зазначив суд першої інстанції, станом на дату залучення до справи належного відповідача - Департаменту патрульної поліції, строк зберігання відеозапису із бодікамери поліцейського вже сплив, таким чином, відповідач об`єктивно не може надати суду вказаний відеозапис для дослідження. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не наведено переконливих доводів та не надано належних та достатніх доказів, які б спростували його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки: - суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в рішенні висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, не відповідають фактичним обставинам справи; - доказів, які б чітко фіксували факт керування 21.01.2025 о 15:33 в м. Києві по вул. Стеценка, 12, саме ОСОБА_1 транспортним засобом в русі і момент зупинки такого засобу за кермом якого б перебував ОСОБА_1 , Відповідачем і Суду, жодному учаснику не надано, до матеріалів справи не долучено; - ані оскаржуване рішення суду, ані матеріали справи № 758/1604/25 не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації начебто допущеного ОСОБА_1 правопорушення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься, зокрема частина четверта статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Абзацом 2 пунктом 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і четвертою статті 126 поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах. Частиною четвертою статті 126 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3906917 від 21.01.2025 року встановлено, що 21 січня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування рішенням Подільського районного суду терміном на 12 місяців. Пунктом 2.1 (а) Правил дорожнього руху, встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частинами 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Щодо доводу апелянта, про те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в рішенні висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. У відповідності до Постанови серії ЕНА № 3906917 адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 21.01.2025 року. Матеріали адміністративної справи надійшли до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю 25 березня 2025 року, що вбачається із штампу із вхідним номером. Належний відповідач залучений до справи ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року. Строк зберігання відео фіксації з бодікамери становить 30 днів (розділ VIII Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026). Станом на дату залучення до справи належного відповідача - Департаменту патрульної поліції, строк зберігання відеозапису із бодікамери поліцейського вже сплив, з огляду на що, відповідач об`єктивно не може надати суду вказаний відеозапис для дослідження. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не висловив жодних заперечень щодо факту вчинення адміністративного правопорушення, зокрема й керування транспортним засобом, не зазначив про це у постанові серії ЕНА № 3906917, позовна заява у новій редакції містить нові доводи щодо справи, які не заявлено у первісному позові, тому колегія суддів вважає доводи апелянта, про те, що ані оскаржуване рішення суду, ані матеріали справи № 758/1604/25 не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації начебто допущеного ОСОБА_1 правопорушення такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Ураховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що інші доводи позивача не спростовують його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 не наведено переконливих доводів та не надано належних та достатніх доказів, які б спростували його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 (А) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Тому постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3906917 від 21.01.2025 року, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, а адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення пред`явленого адміністративного позову. За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Я.М. Василенко Є.О. Сорочко