Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/30769/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30769/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року (суддя Рищенко Андрій Юрійович ) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 23.12.2022 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, виплаченої 23.12.2022 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі № 280/11477/21; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 23.12.2022 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, виплаченої 23.12.2022 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі № 280/11477/21. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позовна заява подана поза межами строку, визначеного законом. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року в справі № 280/11477/21 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 26.03.2020 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 26.03.2020 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та виплату з урахуванням вже виплачених сум індексації. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 280/11477/21 змінено, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004». В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №280/11477/21 залишено без змін. На виконання рішення суду в справі № 280/11477/21 відповідачем 23.12.2022 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 84 576,52 грн. Позивач 13.09.2024 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати окремі документи та нарахувати й виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати коштів на виконання рішення суду у справі № 280/11477/21. У відповідь на заяву відповідач надав копії запитуваних документів, проте виплату компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не провів. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації його грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки з відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 23.12.2022 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся до відповідача 13.09.2024 та 25.09.2024 отримав відповідь-відмову, що відповідно і стало підставою для звернення до суду. Відповідач не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, в апеляційній скарзі вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Натомість суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що приписи ч. 2 ст. 233 КЗпП України не є застосовними до обставин цієї справи, адже вказана норма визначає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, натомість у цій справі предметом розгляду є нарахування та виплата компенсації втрати частини грошових доходів, що не охоплюється правовою природою названої норми. В свою чергу, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначений даною нормою строк звернення до суду є присічним та може бути поновлений у виключних випадках за клопотанням особи, яка подає позовну заяву, в якому мають бути викладені поважні причини пропуску відповідного процесуального строку з підтвердженням таких пояснень належними доказами. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, статтею 2 якого визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно зі статтею 4 названого Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Питання застосування положень закону щодо звернення до суду з позовом в подібних категоріях справ було досліджено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в справі № 560/8194/20, в якій Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20 відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювала такі висновки: а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати. Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. В контексті обставин даної справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач дізнався про порушення свого права наступного дня після здійснення остаточної виплати заборгованості 23.12.2022, без виплати компенсації втрати частини доходів, а тому саме з цього дня у позивача виникло право на звернення до суду з цим позовом протягом шести місяців. При цьому, звертаючись до суду з позовом лише 15.11.2024, позивач не навів жодну обставину в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду. Більш того, після отримання апеляційної скарги, позивач також не надав пояснення щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року в адміністративній справі № 160/30769/24 скасувати. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з 18 вересня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 18 вересня 2025 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова