Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/30955/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 серпня 2025 року м.Дніпросправа № 160/30955/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 160/30955/24 (суддя Юрков Е.О., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» «ДНІПРОТРАНСНАФТА» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» «ДНІПРОТРАНСНАФТА» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06 листопада 2024 року № 075941. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що оскільки позивач послуги з автомобільного перевезення не здійснює, а автомобіль Марка -VOLVO з номерним знаком НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною Марка - GVN TRAILER з номерним знаком НОМЕР_2 , передано в користування ТОВ «БУДІВЕЛЬЕІА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ» згідно договору оренди техніки № 13-О від 13.09.2024, то до позивача, який не є автомобільним перевізником, адміністративно-господарські штрафи не можуть бути застосовані. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позовні вимоги задоволено, судом визнано протиправною та скасовано оскаржену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неналежну оцінку доказів, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що будь-яких документів на спростування відомостей, що саме позивач не є автомобільним перевізником, що автомобіль було надано іншій особі на законних підставах, не було надано позивачем ані в момент проведення перевірки, ані під час розгляду справи. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірність оскарженої постанови на підставі договору оренди транспортного засобу, який було надано лише до суду. Представником позивача було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення законним і обґрунтованим. Просить залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Вказує, що позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника у розумінні статей 1, 33 Закону № 2344-ІІІ, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія судів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 12.09.2024 № НР006562 державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області 19.09.2024 о 18 год. 30 хв. на ділянці дороги а/д М-06 Київ - Чоп, 610 км + 100 м проведено перевірку транспортного засобу: Марка -VOLVO з номерним знаком НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною: Марка - GVN TRAILER з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія: НОМЕР_3 . Транспортний засіб належить ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА», за результатами перевірки складено акт № АР 045522 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.09.2024. Актом перевірки встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня товарно-транспортна накладна або інший передбачений законодавством документ. Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на підставі акта про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 045522 від 19.09.2024 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075941 від 06 листопада 2024 року, відповідно якої за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абз.3, ч. 1, ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» було застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн., яку також було направлено позивачу. Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач не перебував в статусі автоперевізника щодо здійснення перевезення вантажу транспортним засобом VOLVO з номерним знаком НОМЕР_1 , з напівпричепом-цистерною марки GVN TRAILER, з номерним знаком НОМЕР_2 , яке мало місце 12.09.2024, у зв`язку з чим, оскаржена постанова підлягала скасуванню. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та зазначає наступне. Так, статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Згідно з положеннями ст. 49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку. Абзацом двадцять сьомим глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила №363), встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Відповідно до пункту 11.1 глави 11 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. Пунктом 11.5. Правил передбачено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. Аналіз вищезазначених положень Правил та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити), визначену цими Правилами та відображену у додатку. В силу статті 48 Закону № 2344-III водій був зобов`язаний пред`явити уповноваженим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну, адже такий документ прямо передбачений у вказаній правовій нормі. В даному випадку водій не надав такого документу. Акт перевірки водієм підписано, проте пояснень в акті не надано. Обґрунтовуючи неправомірність притягнення до відповідальності, позивач стверджує, що в спірному випадку він не виступав автомобільним перевізником, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників. Отже, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає саме автомобільний перевізник. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах. Відповідно до п.1.10 ПДР власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами. Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень. Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними. При цьому, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевезення вантажу без відповідного дозволу, є автомобільний перевізник. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серія: СХА №206739 та СТО № 824424, транспортний засіб автомобіль: Марка -VOLVO з номерним знаком НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною Марка - GVN TRAILER з номерним знаком НОМЕР_2 належить ТОВ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ДНІПРОТРАНСНАФТА". Колегія суддів зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених правил і процедур, передбачених вказаними нормативно-правовими актами. У спірному випадку на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та з яких встановлено, що перевізником у даному випадку виступав позивач. Надані позивачем до справи докази як то: договір оренди техніки № 13-0 від 13.09.2024, який було укладено між ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» та ТОВ «БУДІВЕЛЬЕІА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ» та акт приймання-передачі від 16.09.2024 до договору оренди техніки № 13-0 від 13.09.2024, не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. З акту №АР 045522 від 19.09.2024 вбачається, що водій з актом ознайомлений, зауважень до нього не виклав, про що свідчить його підпис на документі, заперечень щодо фактичного перевізника ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» «ДНІПРОТРАНСНАФТА» за даним перевезенням, який використовує транспортний засіб, не висловив. Також апеляційними судом встановлено, що відповідач належним чином виконав вимоги Порядку №1567 щодо завчасного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Проте, позивач не з`явився на розгляд справи, щоб надати пояснення та відповідні докази. Враховуючи відсутність під час рейдової перевірки товарно-транспортної накладної, що є порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, тому відсутні підстави для скасування оскарженої постанови відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неправомірності притягнення позивача до відповідальності, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.3 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 160/30955/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» «ДНІПРОТРАНСНАФТА» - відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак