Ухвала ККС ВС № 727/1381/25

УХВАЛА 18 вересня 2025 року м. Київ справа № 727/1381/25 провадження № 51-3655 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2025 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2025 року стосовно нього, установив: Відповідно до приєднаних до касаційної скарги судових рішень, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2025 року залишено без задоволення апеляційну скаргу засудженого, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2025 року, яким ОСОБА_4 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, та призначено йому покарання за кожний злочин окремо, й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, - залишено без зміни. До суду касаційної інстанції звернувся засуджений із касаційною скаргою. Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без руху, встановивши йому строк для усунення недоліків з огляду на таке. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Посилаючись на незаконність судових рішень особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді у суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України). Проте засуджений подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону. У касаційній скарзі засуджений лише описує фактичні обставини так, як він вважає, що мали бути встановлені, проте не вказує, які конкретно порушення допустили суд першої та апеляційної інстанцій, що могли б бути предметом касаційного розгляду. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин. Він не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, або вирішувати питання про достовірність доказів. Таким чином, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, а також неповноти судового розгляду. Ці обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції. Крім того, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги визначено положеннями ст. 436 КПК України. Відповідно до вказаної статті цього Кодексу, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Проте у касаційній скарзі відсутнє формулювання вимог відповідно до ст. 436 КПК України, а прохання засудженого звільнити його з-під варти та вирішити питання речових доказів не узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції. Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення. Враховуючи наведене, касаційну скаргу засудженого належить залишити без руху, встановивши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. При повторному зверненні до суду касаційної інстанції засудженим має бути підтверджено, що не пропущено встановлений в ухвалі строк. Керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд постановив: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2025 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2025 року стосовно нього залишити без руху, встановивши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3