Ухвала ККС ВС № 214/3638/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2025 року м. Київ справа № 214/3638/24 провадження № 51 - 3578 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року та Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року, встановив: За ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора та закрито кримінальне провадження № 12019040750001010 від 29 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року ухвалу місцевого суду залишено без зміни. У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, потерпіла указуючи на допущені, на її думку, судами першої та апеляційної інстанції порушення, не обґрунтовує, як ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість зазначених судових рішень, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вищезазначених судових рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу. Також потерпіла не вказує й на конкретні порушення вимог закону, які, на її думку, були допущені апеляційним судом при перевірці ухвали місцевого суду за аналогічними доводами її апеляційної скарги, зважаючи на приписи статей 404, 409, 419 КПК, а відтак, й відсутнє обґрунтування незаконності ухвали цього суду. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону. Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення. Однак викладені потерпілою у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції не відповідають вимогам вищевказаної статті. Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Залишити касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 без руху і встановити п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків. У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3