Ухвала КЦС ВС № 759/19953/21

УХВАЛА 18 вересня 2025 року м. Київ справа № 759/19953/21 провадження № 61-10385ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання дій незаконними тастягнення коштів, ВСТАНОВИВ: 11 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року в указаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року. Вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення недоліків, зокрема, сплати судового збору у розмірі 605,60 грн та надання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів для інших учасників справи. 16 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано копії касаційної скарги іншим учасникам справи. Також, заява ОСОБА_1 містить клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання мотивовано неможливістю сплати судового збору через скрутне матеріальне становище, оскільки його дохід за попередній 2024 рік складає 1 822,04 грн без відрахування податків, тому розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік. До клопотання про звільнення від сплати судового збору заявником додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно яких ОСОБА_1 за серпень 2024 року нараховано 377,05 грн (ознака доходу - додаткове благо), за жовтень 2024 року - 500 грн (ознака доходу - виграші та призи), за грудень 2024 року - 944,99 грн (ознака доходу - додаткове благо), відомості про інші доходи відсутні. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України «Про судовий збір», яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року). Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року). Надана заявником інформація з Державного реєструфізичних осіб-платників податків про доходи ОСОБА_1 у розмірі 1 822,04 грн за 2024 рік без додаткових відомостей, як то наявність/відсутність банківських рахунків, зокрема депозитних, наявність/відсутність рухомого, нерухомого майна, укладення прибуткових правочинів (оренда, суборенда, купівлі-продажу, тощо), довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, довідки фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, документів про отримання чи неотримання інших видів доходу (пенсії, соціальних виплат чи інших видів доходів, з яких не утримуються суми податків,тощо), не дають підстав для безумовного висновку щодо майнового стану заявника (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2024 року у справі № 276/622/16). Верховний Суд враховує, що зазначення особою про відсутність у неї доходів, очевидно не свідчить про дійсність такого майнового стану, враховуючи загальні потреби життєдіяльності кожної особи та необхідність їх матеріального забезпечення. За таких обставин, вказаний ОСОБА_1 розмір річного доходу у розмірі лише 1 822,04 грн, тобто 151,84 грн на місяць, підлягає сумніву. Отже, обставини зазначені у заяві, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення чи його зменшення, оскільки заявник не надав достатніх доказів на підтвердження реального майнового стану, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором. Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його оплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором) у цій справі дотриманий. Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 15 серпня 2025 року строк для усунення недоліків, а саме - для надання документа про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн, слід продовжити та повідомити про це заявника. Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Петров