Постанова 4857 № 380/11659/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11659/24 пров. № А/857/16884/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р., представники позивача: Парфенов Д.В., Тлуста А.Р., представника відповідача: Ширков В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/11659/24 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод « Лопатин» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суддя в 1-й інстанції Карп`як О.О., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 17 березня 2025 року, В С Т А Н О В И В : Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» (далі - відповідач) про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені в розмірі 512 474, 51 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/11659/24 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2023 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 4 осіб. Оскільки відповідач самостійно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій у строки, встановлені законодавством, йому нарахована пеня на підставі частини другої статті 20 Закону № 875 та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 233 (зі змінами), яка становить 8863,36 грн. Отже, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, яку належить стягнути з відповідача, становить 512474, 51 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» подало заперечення на апеляційну скаргу. Зазначає про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року по справі №380/11659/24 у повному обсязі відповідає чинному законодавству України, прийняте з дотриманням та у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу Позивача є безпідставна та необґрунтовано. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи наступні обставини. Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю складений Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який розміщений в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку сум адміністративного-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТзОВ «Спиртовий завод «Лопатин» за рік 90 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 4, фонд оплати праці штатних працівників 22662501,90 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника 251805,58 грн, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 2, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 503611,15 грн. Відповідно Розрахунку пені для ТОВ «Спиртовий завод «Лопатин»» від 29.05.2024 року № 01-7/334-04, розмір адміністративно господарських санкцій для ТОВ «Спиртовий завод Лопатин» за невиконання нормативу становить 545252,14 грн., а отже розмір пені за один день прострочки становить 503611, 15 грн., х 0,04% =201,44 грн. Кількість днів існування боргу у період з 16.04.2024 року по 29.05.2024 року включно становить 44 дні. Сума пені, яку належить сплатити відповідачу за несплату самостійно у встановлений строк нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2024 року по 29.05.2024 року, становить 8863, 36 грн. Водночас, несплата ТзОВ «Спиртовий завод «Лопатин» у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю за 2023 рік та пені слугувала підставою для звернення позивача до суду із цим позовом. Надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, суд першої інстанції вважав, що Позивач не надав суду доказів проведення перевірки відповідача органами Держпраці на предмет дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році. На думку суду першої інстанції, сукупність допущених позивачем, як суб`єктом владних повноважень, під час реалізації своїх функцій порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на дотримання принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними допустимими доказами. На переконання суду першої інстанції , позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2023 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Суд першої інстанції вважав, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Міжнародні зобов`язання України, зокрема стаття 15 Європейської соціальної хартії (European Social Charter; ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V), також підкреслюють необхідність забезпечення особам з інвалідністю права на самостійність, соціальну інтеграцію та доступ до праці через створення відповідних умов, у тому числі шляхом заохочення роботодавців створювати робочі місця. Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, врегульовано Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ). Відповідно до норм ч. 1 ст. 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов`язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Згідно з приписами ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства (об`єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об`єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Частиною другою ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідно до положень п. п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70), роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення. Суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. За приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. На виконання приписів п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067 та Наказу Міністерства економіки України 12 квітня 2022 року № 827-22 Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Відповідно до цих правових актів, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи). Роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна. Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. У свою чергу, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013. Отже, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, адже саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч. ч. 2, 3, 5 ст.19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів. Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади. Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю. До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості. Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків, є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18 від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22. 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24 квітня 2025 року у справі 280/3642/23). Згідно матеріалів справи судом встановлено, що згідно наказу ТзОВ «Спиртовий завод «Лопатин», від 25.02.2022 року № 96/2-К, увільнено ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призом на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, із збереженням місця роботи. Згідно наказу ТзОВ «Спиртовий завод «Лопатин», від 25.02.2022 року № 96/1-К, увільнено від роботи ОСОБА_2 від роботи у зв`язку із призом на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, із збереженням місця роботи. Представником позивача вказано, що згідно інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Львівській області, середньооблікова кількість штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю « Спиртовий завод «Лопатин» складає: за перший квартал - 89 працівників, з яких у трьох відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; за другий квартал - 89 працівників, з яких у двох відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; за третій квартал - 92 працівників, з яких у двох відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; за четвертий квартал - 92 працівників, з яких у двох відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Відповідно до отриманої інформації середньооблікова кількість штатних працівників складає: (89+89+92+92) / 4 = 90,5. Представником позивача до суду подано інформацію яка була отримана від Головного управління ПФУ у Львівській області, згідно якої середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становить, а саме: січень лютий 2023 середньоблікова кількість штатних працівників 89, з яких 3 кількість осіб яким встановлена інвалідність; березень 2023 середньоблікова кількість штатних працівників 90, з яких 3 кількість осіб яким встановлена інвалідність; квітень червень 2023 середньоблікова кількість штатних працівників 89, з яких 2 кількість осіб яким встановлена інвалідність; липень серпень 2023 середньоблікова кількість штатних працівників 92, з яких 2 кількість осіб яким встановлена інвалідність; вересень 2023 - середньоблікова кількість штатних працівників 91, з яких 2 кількість осіб яким встановлена інвалідність; жовтень листопад 2023 року середньоблікова кількість штатних працівників 92, з яких 2 кількість осіб яким встановлена інвалідність; грудень 2023 середньоблікова кількість штатних працівників 91, з яких 3 кількість осіб яким встановлена інвалідність. Також відповідно до інформації отриманої від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області середньооблікова кількість штатних працівників за рік в розрізі місяців складає:(89+89+90+89+89+89+92+92+91+92+92+91) / 12 = 90,4. Згідно з розрахунком середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік становила 90 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становила 2 осіб, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, становить 4 особа. Матеріали справи підтверджують про те, що відповідач протягом 2021 року регулярно інформував державну службу зайнятості за місцем реєстрації про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується копіями звітності за формою № 3-ПН про наявність вакансій, а також те, що на підприємстві працювало двоє осіб з визначеною групою інвалідності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 82-840. Твердження щодо працевлаштування третьої особи ОСОБА_5 , заперечуються колегією суддів, а також копіями документів, котрі були надані у суду апеляційної інстанції і долучені до матеріалів справи. Вказані документи підтверджують про те, що ОСОБА_5 не мав документів на підтвердження групи інвалідності за період 2023 року, а термін дії попередніх документів був вичерпаний 01.12.2022 року( а.с. 70,71). Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до повного задоволення. Керуючись .ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/11659/24 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 512 474,51 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 17.09.25