Постанова Київський апеляційний суд № 939/3200/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 939/3200/24 № апеляційного провадження: 22-ц/824/10326/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Ганжалі С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобов`язання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Міланіч А.М.,- встановив: У грудні 2024 року АТ «Правекс Банк» звернулось до суду із названим позовом. АТ «Правекс Банк» просило стягнути із ОСОБА_1 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у справі № 759/13146/15-ц, за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 3 272, 02 доларів США, що станом на 02 грудня 2024 року складає 136 065 грн 97 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у справі № 759/13146/15-ц на користь позивачаз ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 825 доларів США, прострочені проценти у розмірі 19 151, 02 доларів США, пенюу розмірі 8 899, 16 доларів США та нараховану пеню за прострочення сплати по процентам у розмірі10 201, 36 доларів США та судовий збір в розмірі 3 654 грн 00 коп. Враховуючи, що відповідачем вказане рішення суду не виконуєтьсяАТ «Правекс Банк» просило стягнути на свою користь 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року названий позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Правекс Банк» 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання в розмірі 3 272, 02 доларів США, що станом на 11 березня 2025 року становить 135 091 грн 88 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На адресу Київського апеляційного суду від представника АТ «Правекс Банк» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі позивача. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимогщодо стягнення із ОСОБА_1 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання, оскільки відповідачем не виконано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у справі № 759/13146/15-ц. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, щорішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у справі № 759/13146/15-ц на користь позивачаз ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 825 доларів США, прострочені проценти у розмірі 19 151, 02 доларів США, пенюу розмірі 8 899, 16 доларів США та нараховану пенюза прострочення сплати по процентам у розмірі 10 201, 36 доларів США та судовий збір в розмірі 3 654 грн 00 коп. Обгрунтовуючи позовну заяву АТ «Правекс Банк» зазначало, що рішення суду від 10 листопада 2015 року відповідачем не виконано. Враховуючи, що наявність невиконаного судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, товариство просило стягнути з відповідача 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання. За ч.5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річнихвходять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19) зазначено, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 викладено правові висновки про те, що ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором не припиняє грошового зобов`язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, з урахуванням чого у кредитора наявне передбачене ч. 2ст. 625 України право на нарахування трьох процентів річних за весь час прострочення зобов`язання до моменту його фактичного виконання. Кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред`явленому ним позові у національній валюті - гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника у цій валюті, має право за ч. 2 ст. 625 ЦК України на нарахування трьох процентів річних на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов`язання. Судом встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у справі № 759/13146/15-ц, станом на день звернення АТ «Правекс Банк» до суду із позовною заявою, відповідачем не виконано. Вказане рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором було обов`язковим та підлягало виконанню. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем рішення суду від 10 листопада 2015 року, відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості підстав для задоволення позовних вимог АТ «Правекс Банк». Висновок суду першої інстанції є обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Правекс Банк» заявлено позовні вимоги до ОСОБА_1 поза межами встановленого строку позовної давності, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року. 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відтак, строк позовної давності за вимогами, які виникли після 02 квітня 2020 року, продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Враховуючи вищевикладене, а також, що АТ «Правекс Банк» звернулось до суду у грудні 2024 року із позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_1 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, колегія суддів вважає, що строк позовної давності для звернення до суду не закінчився. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 11 березня 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 15 вересня 2025 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко