Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/16548/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16548/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 17 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Контакт" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство "Контакт" звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці, в якому просило: -визнати протиправним і скасувати видане Житомирською митницею Держмитслужби України рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2024 № UА101070/2024/000006/2; -визнати протиправною і скасувати видану Житомирською митницею Держмитслужби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2024 № UА101070/2024/000119. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року позов задоволено: -визнано протиправними і скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України від 14.08.2024 № UА101070/2024/000006/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2024 № UА101070/2024/000119. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 14.08.2024 ПП "Контакт" подано до відділу митного оформлення №1 митного посту "Коростень" Житомирської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію типу ІМ-40 № 24UA101070005017U9 для здійснення митного оформлення ввезених для підприємства: товару №1 "Верстати тросові для різки каменю з комплектом інструментів моделі КХ 1500х3500 - 1 комплект, і моделі КХ 1800х3600 2 комплекти. Всього 3 комплектів" загальною вартістю 36000 дол. США, вагою нетто 22470 кг, за кодом згідно УКТЗЕД 8464100000, заявивши митну вартість товару за основним (1, першим) методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (вартістю операції), виходячи з вартості 1,60 дол. США за 1 кг товару (визначається шляхом ділення даних графи 42 ЕМД на дані графи 38 ЕМД) або 11500 дол. США за 1 комп. моделі КХ 1500х3500 і 12250 дол. США за 1 комп. моделі КХ 1800х3600; товару №2 "Рейки направляючі до каменерізальних верстатів, нові, широкопідошвові, довжиною 6 м, 10 шт." загальною вартістю 2800 дол. США, вагою нетто 2475 кг, за кодом згідно УКТЗЕД 7302102200, заявивши митну вартість товару за основним (1, першим) методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (вартістю операції), виходячи з вартості 1,13 дол. США за 1 кг товару. В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов`язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів. Декларантом на вимогу митниці до митної декларації надано додаткові документи та пояснення. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Житомирською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2024 № UА101070/2024/000006/2. На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2024 № UА101070/2024/000119. В подальшому товар випущено у вільний обіг із застосуванням забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України 208391,96 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст.67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За визначеннями, наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення-вконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4 якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України). Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16. Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митної декларації №24UA101070003646U0 від 14.08.2024 подавалися наступні документи: - пакувальний лист №1 від 31.05.2024; - рахунок фактура №YF20240531 від 31.05.2024; - коносамент №SZZY24050058 від 03.06.2024; - накладна УМВС №26694 від 07.08.2024; - супровідний документ Т1 №24PL321030NS6VBZ34 від 30.07.2024; - прайс-лист виробника №б/н від 10.04.2024; - висновок про вартісні характеристики товару №В-2488 від 13.08.2024; - контракт №1220-2019 від 20.12.2019; - доповнення до контракту №4 від 10.04.2021; доповнення до контракту №7 від 05.01.2023; доповнення до контракту №8-2 від 01.09.2023; доповнення до контракту №6-2 від 15.12.2021; доповнення до контракту №9 від 01.11.2023; - цінова інформація з сайту виробника від 14.08.2024; - копія декларації країни відправлення №531620240161189716 від 01.06.2024; - технічний паспорт верстатів від 14.08.2024. Відповідачем, на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476 проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних/схожих товарів. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачем встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за №24UA101070003646U0 від 14.08.2024, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме митним органом вказано наступне. Наданий експертний висновок від 13.08.2024 №В-89 В-2488 не може бути використано для підтвердження заявленої митної вартості у зв`язку з тим, що відповідно до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Разом з тим, висновок про вартість оцінюваних товарів ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товарів лише із одного джерела "alibaba.com". При цьому, експертом не враховані умови поставки товару на митну територію України (DAP Клевань) та умови поставки товарів, ціна яких аналізувалась при створенні Висновку, не проведено аналіз кон`юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів із інших джерел. Так, використана експертом цінова інформація щодо товарів на сайті "alibaba.com" співпадає з ціною поданих декларантом до митного оформлення товарів, хоча умов поставки товарів на цьому сайті не відомі, та, швидше за все, відрізняються від умов поставки DAP UA Клевань. Вартість товару на території росії ймовірно є нижчою, ніж вартість тих самих товарів, транспортованих в Україну, з причини наявністю спільного кордону та територіальною близькістю Китаю (країни, звідки відбувалась поставка), а також відсутністю поставки морським транспортом на відміну від транспортування товару на територію України. Також у додатках до звіту наведені нечіткі зображення з розмитим тестом не є інформативними та такими, за допомогою яких можна перевірити достовірність використаних експертом даних при проведенні оцінки. Таким чином, якщо висновок підготовлений з порушення вищезазначеного підходу, він не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які у ньому наведені. Долучена інформація з мережі Інтернет не може бути використана для підтвердження митної вартості, так як не містить інформацію про умови поставки, точні відомості про товар. Також, спроба переходу за URL-адресою сайтів, не призвела до переходу на відповідну Інтернет сторінку. Наданий переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення №531620240161189716 не містить відомості про реквізити зовнішньоекономічного договору, за яким здійснювалась поставка товарів, що не дає можливості визначити, чи стосується цей документ оцінюваних товарів. В перекладі на українську мову копії митної декларації країни відправлення №531620240161189716 вказаний номер договору/проформи VF20240502, який не відноситься до даної операції. Крім того, порт доставки в документі зазначено "Україна", тоді як фактично прибув у порт Гданськ, що знаходиться в Польщі. Також в документах не зазначено узгодженого сторонами місця доставки товару на умовах DAP "вид укладання угоди". Наданий при митному оформленні прайс-лист виробника №б/н від 10.04.2024 також не підтверджує ціну товарів з огляду на те, що за визначенням прайс-лист згідно ГОСТ 7.60-90, - це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик. Прайс-лист стосується необмеженого кола покупців. Водночас, у наданому при митному оформленні прайс-листі виробника зазначені умови поставки DAP Клевань, що підтверджує той факт, що ця цінова пропозиція стосується конкретного покупця, оскільки в базі даних АСМО "Інспектор" відсутня інформація про аналогічні товари, ввезені на таких самих умовах згідно ІНКОТЕРМС, тому на час митного оформлення товару такі товари на митну територію України іншими суб`єктами ЗЕД не ввозились та існування інших покупців цього товару з України у цього продавця YUNFU CITY XINDA MACHINERY CO.,LTD, Китай, крім ПП "Контакт", є сумнівним. Таким чином, прайс-лист виробника не може розцінюватись як прайс-лист або як офіційна пропозиція необмеженому колу осіб щодо придбання товару та не може підтверджувати ціну товару. Надаючи правову оцінку таким висновкам відповідача, колегія суддів вказує на наступне. Так, ч.2 ст.53 МК України встановлено перелік документів на підтвердження митної вартості (основні документи). При цьому, митний орган вправі вимагати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару лише в разі коли документи, зазначені в переліку, передбаченому ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не будь-які інші документи. В той же час, як слідує з електронного повідомлення відповідача декларанту, останній вийшов за межі вказаного переліку, оскільки експертний висновок ТПП, експортна декларація країни відправлення не відносяться до основних документів, передбачених у переліку відповідно до ч.2 ст.53 МК України. Поряд з цим судом першої інстанції підставно враховано, що товар, заявлений до митного оформлення згідно ЕМД № 24UA101070005017U9 від 14.08.2024, поставлявся з Китаю до України на умовах поставки DAP "Клевань"-місце передачі покупцю в Україні, що підтверджується контрактом із фірмою "YUNFU CINY XINDA MACHINERY Co., Ltd." №1220-2019 від 20.12.2019 і додатком до нього №9 від 01.11.2023, проформою-інвойсом № YF20240531 від 31.05.2024, комерційним інвойсом № YF20240531 від 31.05.2024, пакувальним листом №1 від 31.05.2024, експортною митною декларацією № 531620240161189716 від 01.06.2024, прайс-листом фірми "YUNFU CINY XINDA MACHINERY Co., Ltd." від 10.04.2024, висновком Житомирської ТПП №В-2488 від 13.08.2024, ціновою інформацією з інтернет-платформи Alibaba.com, де наявні відомості про вартість верстатів моделі КХ 1500х3500 і КХ 1800х3600 фірми "YUNFU CINY XINDA MACHINERY Co., Ltd." для експорту в Україну станом на 14.08.2024. Вказані документи зазначені в графі 44 ЕМД № 24UA101070003646U0 і додавалися до неї. Такі є основними документами в силу ч.2 ст.53 МК України, не містили розбіжностей. Щодо експертного висновку Житомирської ТПП №В-2488 від 13.08.2024 судом першої інстанції підставно враховано, що згідно ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, а експертні документи, виданні торгово-промисловими палатами є обов`язковими для застосування на всій території України. Відповідач не наділений правом ревізувати експертні висновки ТПП. Вказаний висновок був наданий відповідачу разом з митною декларацією і додатково підтверджував вартість товарів, зазначену в основних товаросупровідних документах. При цьому, зазначення в експортній декларації не номера контракту, а номера комерційного інвойсу YF20240531 від 31.05.2024 дозволяє в повній мірі ідентифікувати товар, що експортується та його вартість і умови поставки, які співпадають з даними інших товаросупровідних документів. Крім того, інвойс містить посилання на контракт №1220-2019 від 20.12.2019. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і в тій частині, що не впливає на митну вартість оцінюваних товарів і порт доставки в експортній декларації, оскільки всі транспортні витрати по доставці за умовами DAP "Клевань" покладаються на продавця і до митної вартості в Україні не додаються. В той же час конкретні умови поставки та порт призначення визначені в проформі-інвойсі, як це і передбачено контрактом і доповненням №9 до нього, щодо узгодженого місця доставки товару DAP "Клевань". В експортній декларації в таких випадках вказується "Вид укладання угоди" - DAP, "Країна доставки" - Україна. Стосовно зауважень митного органу до прайс-листа слід зазначити, що у статті VII ГАТТ (Генеральна угода з тарифів та торгівлі) не міститься обов`язку або рекомендацій щодо дотримання певної форми при створенні та наданні прайс-листів, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.05.2023 року у справі № 815/1780/17. Слід звернути увагу, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України, узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18) та від 06.05.2020 (справа №140/1713/19). Разом з тим, посилання відповідача на неподання позивачем додатково витребуваних від нього документів є безпідставними, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 809/872/17. При цьому, Верховний Суд у постанові від 27.11.2018 у справі №826/16046/16 зазначив, що саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямопропорційно впливає на ціноутворення даного товару. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.