Постанова 4813 № 523/19955/24

Номер провадження: 22-ц/813/3636/25 Справа № 523/19955/24 Головуючий у першій інстанції Аліна С.С. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.09.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., при секретарі: Узун Н.Д., за участю представника позивачки ОСОБА_1 , переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Коливай Сергій Васильович, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, в якій просила суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , стягнути ОСОБА_2 та користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 59 876 грн, внесені позивачкою на депозитний рахунок суду, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачки суму судового збору за подання апеляційної скарги. 09 грудня 2024 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить суд ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. В судове засідання, призначене на 04 вересня 2025 року об 15 год 30 хв з`явився представник позивачки ОСОБА_1 , інші учасники справи до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач ОСОБА_3 сповіщений про дату, час та місце судового засідання шляхом опублікування повідомлення про судове засідання на офіційному веб-сайті Одеського апеляційного суду (а.с. 28). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що 31 жовтня 2024 року по цивільні справі №523/8472/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю винесено рішення Суворовського районного суду м. Одеси, яким позовні вимоги залишені без задоволення. При таких обставинах, суд прийшов висновку, що є рішення суду, яка набуло законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно положень ст. ст. 186, 187 ЦПК України, суддя після одержання позовної заяви до відкриття провадження у справі з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом. Статтею 186 ЦПК України визначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Необхідність застосування вказаної норми права зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У постанові від 09 вересня 2020 року у справі №520/18820/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що критеріями відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є: наявна тотожність спірних правовідносин (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у різних цивільних справах) та судове рішення по тотожній справі, що набрало законної сили. При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідним рішенням законної сили. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 дійшла висновку про те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, з підстав п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції послався на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2024 року по справі №523/8472/23, який на думку суду, за предметом спору, підставами та складом учасників справи є тотожним позову, з яким звернулась позивачка ОСОБА_2 в рамках даної справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в рамках справи №523/8472/23 розглядався позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю. Підставами такого позову позивачка зазначила те, що ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 10 березня 2023 року, та зареєстрованого в реєстрі за №510, належить 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . 21 серпня 2004 року ОСОБА_3 в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» зареєстрував своє право власності на 1/4 частку приватної спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , про, що було зроблено відповідний запис №16172 в книзі №162-81. Позивачка стверджувала, що була повноцінним володільцем житлового будинку АДРЕСА_1 , ним користувалась, а відповідач ОСОБА_3 не проживав у спірному домоволодінні, ним не користувався та не цікавився, на підставі чого просила суд визнати за позивачкою ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на 1/4 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 50,4 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м та надвірних господарчих споруд, зазначених літерами: 3 сараю, Г-літньої кухні, Д,Ж вбиралень, К- гаражу, Л-навісу, №1-6, 8-10 огорожі, ІV-V цистерн, ІІ, ІІІ, ІV мостіння. В свою чергу, в рамках даної справи позивачка звернулась з вимогами про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, в тому числі шляхом відшкодування відповідачу ОСОБА_3 вартості його частини домоволодіння. Підставами позовних вимог зазначено ст. 365 ЦК України, яка регулює припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Виходячи з викладеного, правові підстави звернення із позовом у цих двох цивільних справах не можна вважати тотожними, а обставини, наведені у позові в рамках даної справи підлягають перевірці та дослідженню судом для визначення необхідності та можливості застосування положень ст. 365 ЦК України до правовідносин, що склалися між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкритті провадження в справі як така, що постановлена за відсутності передбачених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України підстав, підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Коливай Сергій Васильович задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року про відмову у відкритті провадження скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 16 вересня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік С.М. Сегеда