Постанова 4806 № 307/828/25

Справа № 307/828/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12.09.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кустрьо М.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору. З постанови суду вбачається, що 01.03.2025 року о 14 год. 00 хв. в селищі Солотвино по вулиці Тячівська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Mercedes-Benz S" державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора "Drager" 6810, тест номер 509, результат тесту - 1,10 % проміле та у Хустській Центральній лікарні ім. ОСОБА_2 та медичного огляду згідно висновку лікаря номер 16, чим порушив п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім цього, 01.03.2025 року о 14 год. 00 хв. в селищі Солотвино по вулиці Тячівська водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Mercedes-Benz S" державний номерний знак НОМЕР_1 , під час обгону не врахував дорожньої обстановки та не обрав безпечної швидкості руху. Внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем марки "Volkswagen Tauran" державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого останній допустив зіткнення із припаркованим транспортним засобом Volkswagen Tauran державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 13.3 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Кустрьо М.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі у частині вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, а за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції даної статті у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує, що ним допущено порушення п.13.3 ПДР України, що призвело до ДТП та механічного пошкодження транспортних засобів, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП, у зв`язку з чим у добровільному порядку він повністю відшкодував шкоду потерпілій стороні, однак порушення п. 2.9 «а» ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 заперечує як на даний час, так і на місці ДТП, тому погодився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП, з результатами алкотестера «Драгер» також був не згідний, бо спиртних напоїв не вживав, через що і погодився пройти огляд на перевірку перебування у стані алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Зазначає, що в суді першої інстанції розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , чим суд позбавив можливості підзахисного надати особисті пояснення суду та порушено право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вважає, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння не можна вважати належним доказом, оскільки даних про вимірювальну техніку та обладнання, дозволене МОЗ, яке використовувалось для огляду ОСОБА_1 , про Сертифікат відповідності та Свідоцтво про повірку робочого засобу взагалі не зазначено нічого. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Кустря М.М., потерпілої ОСОБА_3 , неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надходили. Приймаючи рішення про розгляд справи без участі учасників судового процесу, враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки. Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена і в апеляційній скарзі не оспорюється, а отже судом апеляційної інстанції в цій частині не перевіряється. Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення. Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП. Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порушення цієї заборони тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №259744 від 01.03.2025, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Так, із вказаного протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 №259744 від 01.03.2025 слідує, що 01.03.2025 року о 14 год. 00 хв. в селищі Солотвино по вулиці Тячівська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Mercedes-Benz S" державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора "Drager" 6810, тест номер 509, результат тесту - 1,10 % проміле та у Хустській Центральній лікарні ім. ОСОБА_2 та медичного огляду згідно висновку лікаря номер 16, чим порушив п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підписами у протоколі ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом документу ознайомлений. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №259760 від 01.03.2025, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4177410 від 01.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №16 від 01.03.2025, з якого вбачається, що за результатами огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; рапортами інспектора СРПП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Корнута П.П. від 01.03.2025; актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 01.03.2025, відеозаписом на DVD диску з місця події; результатом тестування на алкоголь ОСОБА_1 №509 від 01.03.2025 за допомогою "Drager" 6810, результат тесту - 1,10 % проміле та іншими матеріалами справи. Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, фактично погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські були упереджені при проведенні тестування та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи. Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що до апеляційної скарги апелянт не приєднав жодного доказу, який може свідчити про те, що поліцейський діяв всупереч закону при перевірці особи водія, направленні його на освідування, при проведенні тестування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що останній оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівників поліції. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейські при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли у межах наданих їм повноважень. Що стосується доводів сторони захисту про те,що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння не можна вважати належним доказом, оскільки даних про вимірювальну техніку та обладнання, дозволене МОЗ, яке використовувалось для огляду ОСОБА_1 , та що про Сертифікат відповідності та Свідоцтво про повірку робочого засобу взагалі не зазначено нічого, апеляційний суд зазначає таке. З наявного у справі відеозапису події вбачається, що ОСОБА_1 , як на місці події так і у медичному закладі, не вимагав у поліцейських, у лікаря сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу, тому доводи є безпідставними. Разом з тим, під час проходження огляду жодних заперечень щодо незгоди з результатом огляду або діями поліцейського, лікаря під час підготовки технічного пристрою Alkotest Drager - не висловив та не зазначив про таке у протоколі. Тому в супереч доводам апеляційної скарги, в апеляційного суду відсутні підстави для сумніву у достовірності лікарського висновку, зазначений висновок №16 від 01.03.2025 щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735. Право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. У вищевказаному висновку лікаря міститься підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з результатами огляду, проте відомостей, що останній оспорював ці результати в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає. Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря ОСОБА_4 , яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та склала висновок про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаного висновку, а також для його обмови у перебуванні у такому стані, у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість вищевказаного лікаря у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що лікар КНП «ХЦЛ ім. ОСОБА_2 » ОСОБА_4 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяла виключно у межах наданих їй повноважень. У зв`язку з цим, інспектором поліції, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, на підставі зазначеного висновку лікаря та інших матеріалів був складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що в суді першої інстанції розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , чим суд позбавив можливості підзахисного надати особисті пояснення суду та порушено право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке. Матеріали справи свідчать, що розгляд справи призначався судом першої інстанції шість разів. ОСОБА_1 реалізував своє право на захист шляхом укладення 19.03.2025 договору з адвокатом Кустрьо М.М., який ознайомлювався із матеріалами справи, заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, разом з тим у судове засідання, призначене на 02.05.2025 ОСОБА_1 та його представик адвокат Кустрьо М.М. не з`явилися. Також матеріалами справи підтверджено, що судом першої інстанції, починаючи з 07.03.2025 (з моменту надходження адміністративних матеріалів до суду) до постановлення судового рішення у справі, вжито всіх заходів з метою дотримання прав учасників судового процесу, передбачених ст. 268 КУпАП. Тому, з огляду на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а також з метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи, встановлений законом, суд обґрунтовано розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Кустря М.М. Апеляційний суд звертає увагу на те, що хоча судове засідання в суді першої інстанції проводилося за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Кустря М.М., ОСОБА_1 скористався своїм правом апеляційного оскарження шляхом подачі апеляційної скарги, у зв`язку з чим мав можливість надати пояснення, та докази, які не зміг надати в суді першої інстанції та не позбавлений можливості захищатись та доводити свою невинуватість, проте в судове засідання апеляційного суду не прибув. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дослідивши вищенаведені докази у своїх сукупності, апеляційний суд вважає, що вони є логічними, послідовними та взаємоузгодженими і поза розумним сумнівом підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, а відтак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Кустрьо М.М. щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Всі інші доводи, наведені стороною захисту в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять. Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Отже, суд першої інстанції у повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, що мають місце в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 в межах санкції, встановленої ч. 1 ст.130 КУпАП, яка є більш серйозною з числа вчинених, з врахуванням вимог ст. 23, ст. 33, ст. 36 КУпАП. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Кустрьо М.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага