Ухвала КАС ВС № 620/6360/24

УХВАЛА 16 вересня 2025 року м. Київ справа №620/6360/24 адміністративне провадження № К/990/35019/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №620/6360/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС ІНВЕСТ ГРУП» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС ІНВЕСТ ГРУП» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №591/ж10/25-01-07-00 від 16.04.2024, яким ТОВ «ВЕРІТАС ІНВЕСТ ГРУП» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2023 року на суму 1699834,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 20.08.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №620/6360/24. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження. Контролюючим органом вказано, що оскільки первинна касаційна скарга подавалась своєчасно, дотримуючись строків на касаційне оскарження, то строк на подання вторинної касаційної скарги пропущено з поважних підстав. Повторно касаційна скарга подана без зволікань та у розумний строк. Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу. Касаційну скаргу подано вдруге 18.08.2025, первісну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025. Скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги. Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 27.08.2025 про залишення касаційної скарги без руху, податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про наявність вмотивованих обґрунтувань необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Верховний Суд зауважує, що жодного обґрунтування для даної підстави Головним управлінням ДПС у Чернігівській області не наведено. Разом з тим, контролюючим органом зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2021 по справі №826/9061/17, від 12.03.2021 по справі №200/6316/19-а, від 09.03.2021 по справі №826/7270/18, від 16.06.2021 по справі №520/2700/19, від 20.05.2021 по справі №826/17615/15, від 02.04.2019 по справі №826/6245/18, від 12.07.2019 по справі №808/109/18, від 09.03.2021 по справі №810/1418/17, від 06.09.2022 по справі №280/5548/20, від 05.09.2022 по справі №805/5190/15-а, від 25.08.2022 по справі № 826/15890/18. Верховний Суд зауважує, що підстава касаційного оскарження якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, передбачена пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, однак податковим органом не вказано дану норму. При цьому скаржником не обґрунтовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, не доведено подібність правовідносин у справах. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №826/13533/17, від 16.02.2021 у справі №520/2384/19, від 13.10.2020 у справі №820/3511/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, зроблено висновок, що посилання податкового органу на формальні недоліки окремих документів або їх змістовні неточності не спростовують реальності господарських операцій та не є достатніми підставами для висновку про неправомірність відображення витрат і податкового кредиту позивача. Контролюючим органом такі висновки не спростовано. Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, скаржником не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень. Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України). Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №620/6360/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №620/6360/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон