Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/212/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/212/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дубіна М.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні йому пенсії за віком, викладене в листі від 16.07.2024 №2500-0213-8/49558; - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період його роботи з 01.06.1978 по 31.12.2001 в колгоспі «Серп і молот», який 12.02.1993 реформований в КСП «Нива»; - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути його первинну заяву про призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком з дня отримання права на її призначення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач досяг пенсійного віку та його страховий становить більше 35 років, проте незарахування відповідачем до страхового стажу періоди його роботи з 01.06.1978 по 31.12.2001 в колгоспі «Серп і молот», який 12.02.1993 реформований в КСП «Нива» з мотивів того, що в трудовій книжці відсутні відомості про встановлені і відпрацьовані вихододні не завірені підписом відповідальної особи та печаткою організації, порушує його право на пенсію за віку з огляду на те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначивши, що у позивача недостатній страховий стаж, який обрахований територіальним органом Пенсійного фонду України згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 60 років, 08.07.2022 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», додавши до неї, зокрема, копію трудової книжки серії НОМЕР_1 ; довідку від 01.07.2022 № 12377/с, видану виконавчим комітетом Бобровицької міської ради Чернігівської області, у якій зазначено, що наслідок пожежі в 1997 році в приміщенні контори КСП «Нива» згоріли книги обліку розрахунків по праці з колгоспниками та трудові книжки за 1985-1996 роки включно; акт опитування свідків від 08.07.2022; довідку від 01.07.2022 № 12373/с, видану виконавчим комітетом Бобровицької міської ради Чернігівської області, на підставі особових рахунків, про те, що позивач у період з 01.06.1978 по 31.12.2001 працював в колгоспі «Серп і Молот» та яка містить відомості про кількість вроблених трудоднів (людино днів), трудову участь в колгоспному виробництві, а саме: за 1978 рік встановлений мінімум 250, вироблено 72; за 1979 рік встановлений мінімум 250, вироблено 110; за 1980 рік встановлений мінімум 250, вироблено «-«; за 1981 рік встановлений мінімум 250, вироблено 256; за 1982 рік встановлений мінімум 250, вироблено 253; за 1983 рік встановлений мінімум 250, вироблено 278; за 1984 рік встановлений мінімум 250, вироблено 314; за 1997 рік встановлений мінімум 270, вироблено 157; за 1998 рік встановлений мінімум 270, вироблено 107; за 1999 рік встановлений мінімум 270, вироблено 58; за 2000 рік встановлений мінімум 270, вироблено 25; за 2001 рік встановлений мінімум 270, вироблено

75. За наслідками розгляду цієї заяви відповідач прийняв рішення про відмову в призначені позивачеві пенсії за віком з мотивів недостатності страхового стажу, оскільки станом на 08.07.2022 страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 9 днів; право на призначення пенсії за віком позивач набуватимете з 29.04.2025; не зараховано до страхового стажу періоди його роботи з 01.01.1985 по 11.02.1993 в колгоспі «Серп і молот», який 12.02.1993 реформований в КСП «Нива» з мотивів того, що в трудовій книжці відсутні відомості про встановлені і відпрацьовані вихододні не завірені підписом відповідальної особи та печаткою організації; для зарахування цього стажу необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні, видану на підставі первинних документів, про що будо повідомлено позивача листом від 19.07.2022 № 2500-0213-8/24599. У серпні 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати більш детальну інформацію про причини відмови у призначенні йому пенсії за віком та повідомити чи врахований протокол допиту свідків, які підтверджують його стаж роботи у вказаний вище період роботи. 09.09.2022 ГУ ПФУ в Чернігівській області листом № 7304-6120/С-02/8-2500/22 повідомило позивача про те, що його заява (зареєстрована 16.08.2022 за № 6120/С-2500-22) потребує додаткового вивчення, відповідь на заяву буде надана додатково. Листом від 28.09.2022 № 7883-6120/С-02/8-2500/22 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача, зокрема, про те, що територіальним органом Пенсійного фонду України надіслано лист від 21.09.2022 до Пенсійного фонду України про надання роз`яснення та можливості зарахувати до страхового стажу період роботи позивача в колгоспі «Серп і Молот» з 01.01.1985 по 11.02.1993 за показаннями свідків. 15.05.2024 позивач знов звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою, у якій зазначив, що станом на 15.05.2024 пенсія йому не призначена, відповідь не надана щодо перегляду його заяви та про причини відмови у призначенні пенсії, у зв`язку із чим просив відповідача повідомити його про причини, які перешкоджають у призначенні йому пенсію за віком та про його подальші дії для призначення такої пенсії. ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 16.07.2024 № 2500-0213-8/49558 повідомило позивача, зокрема про те, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви позивача, до загального страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі згідно із довідкою від 01.07.2022 № 12373/с: з 01.06.1978 по 31.12.2001 та протокол опитування свідків від 08.07.2022 з 01.01.1985 по 31.12.1996 оскільки згідно із довідкою від 21.11.1996 № 8 свідок ОСОБА_2 працював в КСП «Нива» по 31.12.1995, тому неможливо врахувати стаж згідно із показань одного свідка, оскільки за правилами Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Стаж враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до Закон № 1058-IV у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Позивач вважаючи таке рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком протиправною, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Умови призначення пенсії за віком регламентовані положеннями статті 26 Закону №1058-IV. На момент первинного звернення позивача за призначенням пенсії за віком 08.07.2022 частиною першої статті 26 Закону № 1058-IV було визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. У свою чергу частиною другої цієї ж норми Закону № 1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Згідно з вимогами статті 62 Закону №1788-XII та статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У справі, яка розглядається суд встановив, що трудова книжка серії АТ-VIII від 04.01.1989, видана на ім`я позивача, містить необхідний запис про роботу позивача, а саме в КСП «Нива» у період з 01.01.1978 по 31.12.2001, відомості про підприємство, дату прийняття позивача на роботу та звільнення. Вказані записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Згідно із архівною довідкою від 08.07.2024 № С.-800/1, виданою архівним відділом Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, колгоспу «Серп і Молот», з лютого 1993 року перейменованого в КСП «Нива», с. Стара Басань, Бобровицького району Чернігівської області. Відтак, стаж роботи позивача в КСП «Нива» підтверджується трудовою книжкою серії АТ-VIII від 04.01.1989. Крім того, згідно із довідкою від 01.07.2022 № 12377/с, виданої виконавчим комітетом Бобровицької міської ради Чернігівської області, а також архівних довідок від 08.07.2024 № С.-800/1, № С.-801/1, № С.-800-801, виданих архівним відділом Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, внаслідок пожежі в ніч з 22 на 23 лютого 1997 року в приміщенні контори КСП «Нива» згоріли книги обліку розрахунків по праці з колгоспниками та трудові книжки за 1985 1996 роки включно (а.с.18-20, 24). Таким чином, період роботи позивача з 01.01.1978 по 31.12.2001 має бути зарахований до його страхового стажу. Частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Щодо посилань відповідача, як на підставу не зарахування спірного стажу, що один із свідків не працював разом з позивачем у весь спірний період, суд першої інстанції вірно вказав, що підтвердження стажу роботи показаннями свідків відбувається за відсутності документів про наявний стаж роботи, позаяк у справі яка розглядається стаж роботи позивача в КСП «Нива» у період з 01.01.1978 по 31.12.2001 підтверджується записами в його трудовій книжці. При цьому, посилання відповідача на те, що в трудовій книжці відомості про встановлені і відпрацьовані вихододні не завірені підписом відповідальної особи та печаткою організації, не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Підставою для зарахування стажу є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. До того ж працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудових книжок на підприємстві, а тому на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань пенсійного забезпечення. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Таким чином відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу, а дії (рішення) відповідача щодо відмови в зарахуванні спірного стажу порушують принцип рівності особи перед законом. Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто, в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі №242/1484/17 та від 31.03.2020 у справі №446/656/17. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, викладене в листі від 16.07.2024 №2500-0213-8/49558 та зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період його роботи з 01.06.1978 по 31.12.2001 в колгоспі «Серп і молот», який 12.02.1993 реформований в КСП «Нива» згідно із трудовою книжкою серії АТ-VIII від 04.01.1989. При цьому, первинна заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута відповідачем, внаслідок чого останнім було прийнято рішення у липні 2022 року про відмову в призначені позивачеві пенсії за віком з мотивів недостатності страхового стажу, оскільки станом на 08.07.2022 страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 9 днів. Вказане рішення відповідача не є предметом спору у цій справі та строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів породжених цим рішенням в силу вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) пропущений. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. Таким чином право на пенсію за віком виникає незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, та не втрачається у разі завершення строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки може бути захищено судом за наявності для цього правових підстав в рамках строку звернення до суду, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути первинну заяву позивача про призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком з дня отримання права на її призначення, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішено. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 16.09.2025. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Судді: В.О. Аліменко Н.В. Безименна