Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3586/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3586/25 Суддя першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Файдюка В.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" до Шевченківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Урожай", про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : 02 квітня 2025 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» (далі - позивач, СТОВ «Агрофірма Корсунь») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (далі - відповідач; Шевченківська сільрада Звенигородського району Черкаської області), за участі третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» (далі - третя особа; ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай»), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківської сільської ради від 23 січня 2025 року №45-3/VIII «Про розгляд клопотання ТОВ «НВФ «Урожай» щодо скасування рішень сесії сільської ради № 37-19/VIII від 27.03.2024 «Про передачу ТОВ «НВФ «Урожай» в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (незатребувані паї)» та рішення № 38-5/VIII від 12.04.2024 «Про внесення змін до рішення № 37-19/VIII від 27.03.2024 «Про передачу ТОВ «НВФ «Урожай» в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (незатребувані паї)»». Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, у зв`язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що наявність між сторонами спору про право виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись із ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, СТОВ «Агрофірма Корсунь» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Шевченківська сільська рада при прийнятті рішення від 23 січня 2025 року № 45-3/VIII діяла як суб`єкт владних повноважень, а саме спірне рішення носить характер владного управлінського рішення. Апелянт наголосив, що оскільки спір у цій справі не має ознак приватноправового характеру, а дослідженню підлягає виключно владне управлінське рішення Шевченківської сільської ради, яка у межах даних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, то позов СТОВ «Агрофірма Корсунь» підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. 20 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» подало відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити апеляційну скаргу СТОВ «Агрофірма Корсунь» без задоволення. В обґрунтування своїх вимог третя особа зазначила, що рішення Шевченківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 23 січня 2025 року №45-3/VIII вже оскаржується СТОВ «Агрофірма Корсунь» в порядку господарського судочинства, що доводить ту обставину, що позовні вимоги позивача в адміністративній справі є похідними від вимог у приватно-правовому спорі. ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» звертає увагу, що за твердженням СТОВ «Агрофірма Корсунь» саме владні повноваження Шевченківської сільської ради призвели до порушення прав позивача на оренду земельних ділянок, а відтак спір між сторонами містить майновий інтерес СТОВ «Агрофірма Корсунь», який виражається в отриманні земельних ділянок в оренду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження з 16 вересня 2025 року . Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін, виходячи з такого. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як свідчать матеріали справи, 19 лютого 2024 року СТОВ «Агрофірма Корсунь» було подано до Шевченківської сільської ради клопотання (вих. № 563) про надання в оренду 16 земельних ділянок (невитребувані земельні паї), загальною площею 38,1736 га та проектно польові дороги, орієнтовною площею 20 га по Шевченківській сільській раді для товарного сільськогосподарського виробництва. 27 березня 2024 року Шевченківською сільською радою Звенигородського району Черкаської області прийнято рішення № 37-19/VIIІ «Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (незатребувані паї)». 12 квітня 2024 року Шевченківською сільською радою прийнято рішення № 38-5/ VIIІ «Про внесення змін до рішення від 27.03.2024 р. № 37-19/VIIІ «Про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (незатребувані паї)», відповідно до якого внесено зміни в рішення № 37-19/VIIІ в частині строку на який передаються земельні ділянки в оренду: з 1 року на 7 років або до моменту оформлення права власності спадкоємцями або визнання відумерлої спадщини органами місцевого самоврядування. На виконання рішення від 27 березня 2024 року № 37-19/VIII між Шевченківською сільською радою (Орендодавець) та ТОВ «НВФ «Урожай» (Орендар) було укладено 12 квітня 2024 року договори оренди землі, відповідно до яких Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини, управління якою здійснюється Шевченківською сільською радою. 23 квітня 2024 року ТОВ «НВФ «Урожай» була проведена Державна реєстрація права оренди на земельні ділянки. ТОВ «НВФ «Урожай» було подано до Шевченківської сільської ради заяву про скасування (заява від 13 січня 2025 року за вих. № 3): - рішення Шевченківської сільської ради по 37 сесії 8 скликання № 37-19/ VIIІ від 27 березня 2024 року «Про передачу ТОВ «НВФ «Урожай» в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (незатребуваних паїв)»; - рішення Шевченківської сільської ради від 12 квітня 2024 року по 38 сесії 8 скликання № 38-5/ VIIІ «Про внесення змін до рішення 37 сесії № 37-19/VIIІ від 27.03.2024 року «Про передачу ТОВ «НВФ «Урожай» в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (незатребуваних паїв)». За результатами розгляду заяви ТОВ «НВФ «Урожай» від 13 січня 2025 року за вих № 3, 23 січня 2025 року на сорок п`ятій сесії Шевченківської сільської ради восьмого скликання було прийнято рішення № 45-3/VIIІ, зокрема про: - припинення дії рішення сільської ради від 27 березня 2024 року № 37-19/VIIІ «Про передачу ТОВ «НВФ «Урожай» в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (незатребувані паї)»; - припинення дії рішення сільської ради від 12 квітня 2024 року № 38-5/ VIIІ «Про внесення змін до рішення № 37-19/VIIІ «Про передачу ТОВ «НВФ «Урожай» в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (незатребувані паї)». Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не погоджуючись з рішенням Шевченківської сільської ради від 23 січня 2025 року №45-3/VIII, СТОВ «Агрофірма Корсунь» звернулося з цією позовною заявою, в якій зазначив, що: «Оскільки, СТОВ «Агрофірма Корсунь» належить право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення в межах двох масивів, до яких входять земельні ділянки за кадастровими номерами 7121289200:03:001:0510, 7121289200:03:001:0511, 7121289200:03:001:0593, 7121289200:03:001:0594, 7121289200:03:003:1129, Товариство вважає, що Шевченківська сільська рада при прийняті рішення № 37-19/VIIІ порушила його право, передбачене ст. 37-1 ЗК України та ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі» (переважне право на оренду зазначених земельних ділянок)». Крім того, звертаючись до суду першої інстанції, зазначив, що: «Рішення Шевченківської сільської ради від 23.01.2025 р. № 45-3/VIIІ впливає на можливість СТОВ «Агрофірма Корсунь» реалізувати своє право на захист порушеного переважного права на оренду земельних ділянок, які були надані в оренду ТОВ «НВФ «Урожай». Оспорюване рішення пов`язане з речовим правом - правом оренди на земельні ділянки, яке виникне у Позивача у випадку встановлення в судовому порядку факту неправомірності дій Шевченківської сільської ради при прийнятті рішення № 38-5/VIIІ від 27.03.2024 р. Скасування рішення від 23.01.2025 р. № 45-3/VIIІ є передумовою для захисту прав Позивача в господарському суді за результатом розгляду якої можливе відновлення прав Позивача шляхом визнання укладеними договорів оренди між СТОВ «Агрофірма Корсунь» та Шевченківською сільською радою.». Колегією суддів враховується, що статтею 5 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; Пунктами «а», «в» частини першої статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність. За приписами частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, а згідно з частиною 8 цієї ж статті під орендодавцями земельних ділянок розуміються їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Положення частини другої статті 4 Закону України «Про оренду землі» визначають, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Згідно частин першої-четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Отже, на переконання судової колегії, у таких відносинах орган місцевого самоврядування здійснює правомочності власника майна територіальної громади, тобто не реалізує в цій частині владних управлінських функцій. Крім того, за приписами частини п`ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. При цьому, частиною першою статті 59 указаного Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Шевченківська сільська рада Звенигородського району Черкаської області у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, оскільки в основі цього спору лежить питання щодо правомочності володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності. Колегія суддів зазначає, що заявлений спір стосується права на оренду земельних ділянок, що жодним чином не може бути вирішено органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень, а може бути вирішено ним як суб`єктом господарювання. Таким чином, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, а виникають в подальшому договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні не адміністративним, а цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді. Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення юридична особа набуває чи втрачає речове право на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується господарського права і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Судовою колегією враховується, що у справі, яка переглядається, підставою для звернення до суду з цим позовом стала незгода позивача із рішенням органу місцевого самоврядування як номінального власника земельних ділянок, що виключає розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства, оскільки є спором про похідні права від права власності, а саме щодо набуття права користування (права оренди) земельними ділянками. Відтак, спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства. Відповідно до пункту першого частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи викладене вище та суть спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства та водночас наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Згідно частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Суд апеляційної інстанції відмічає, що з мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції роз`яснено СТОВ «Агрофірма Корсунь», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу СТОВ «Агрофірма Корсунь» необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права. Керуючись статтями 238, 242, 308, 312, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев Повне рішення виготовлено 16 вересня 2025 року.