Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/1969/24

Справа № 306/1969/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 28 серпня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А. за участю секретаря судового засідання: Голубєва Є.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року, постановлену суддею Жиганською Н.М., в справі за скаргою Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», де заінтересовані особи є ОСОБА_1 , Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві про скасування вимоги державного виконавця про надання платіжних інструкцій у виконавчому провадженні встановив: У серпні 2024 року ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», де заінтересовані особи є ОСОБА_1 та Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві, звернулося до суду зі скаргою на вимогу державного виконавця про надання платіжних інструкцій у виконавчому провадженні. Скаргу мотивує тим, що в межах виконавчого провадження №75950650 - 10.09.2024 винесено вимогу виконавця, в якій виконавець просить надати платіжні інструкції, що підтверджують нарахування ПДФО та військового збору, яка є предметом даного оскарження. Вказує, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 01.08.2024 ухвалено Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2024 року скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 605 625,00 гривень (вказана сума зазначена з податками та обов`язковими платежами) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судові витрати у розмірі 29 524 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Зазначає, що на підставі даної постанови видано виконавчий лист від 28.08.2024 року, згідно якого необхідно стягнути з ДП «ФІНІНПРО» на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 635 149 грн. В межах виконавчого провадження з ДП «ФІНІНПРО» стягнуто всю суму заборгованості, тобто 635 149 грн., виконавчий збір 10% та мінімальний виконавчий збір. Вказує, що всю суму заборгованості вже було стягнуто з рахунків ДП «ФІНІНПРО» з урахуванням виконавчого збору. Представник заявника зазначає, що в оскаржуваній вимозі державний виконавець просить надати платіжні інструкції, які підтверджують сплату податків та обов`язкових платежів з тієї суми, яка вже стягнута державним виконавцем, що є фізично неможливим, оскільки кошти перебувають на рахунках державної виконавчої служби, що призведе до подвійного стягнення. ДП «ФІНІНПРО» не може сплатити вказані податки та збори, оскільки в межах виконавчого провадження вже стягнуто всю суму заборгованості і ДП«ФІНІНПРО» виконало постанову Закарпатського апеляційного суду від 01.08.2024. З урахуванням зазначеного, просить скасувати вимогу головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яблонської Д. В. від 10.09.2024 про надання платіжних інструкцій №75950650 та зупинити виконання за виконавчим документом від 28.08.2024 у виконавчому провадженні №75950650 до розгляду скарги. Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року у задоволенні скарги відмовлено. Суд вказав, що державний виконавець не зобов`язаний проводити відповідні розрахунки, то він мав зажадати від боржника розрахунок сум податків та зборів, які підлягають сплаті та стягнути з боржника суму за рішенням суду за мінусом сум, розрахованих на сплату податків та зборів. Натомість з боржника стягнуто всю суму, визначену за рішенням суду, в тому числі і суми коштів, що підлягають сплаті податковим агентом в якості податків та зборів, не зважаючи на те, що у самому рішенні апеляційного суду вказано, що сума зазначена із податками та обов`язковими платежами. Тобто, вимога державного виконавця не є правомірною. Однак, оскільки, вимога державного виконавця не є рішенням, а тому не підлягає скасуванню. Скаржник обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. З цих підстав скарга задоволенню не підлягає. Не погоджуючись із ухвалою ДП «ФІНІНПРО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а скаргу задовольнити. Оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасована. Вважає, що вимога державного виконавця є процесуальним документом, рішенням державного виконавця, яке ДП «ФІНІНПРО» оскаржило правомірно, як рішення державного виконавця. Зазначає, що в даному випадку відновлення права особи можливе якщо буде скасовано рішення, яким зобов`язано боржника вчинити певну дію в даному випадку сплатити податки та збори, тобто вимога державного виконавця, яка є процесуальним рішенням, обов`язковим до виконання. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо неправильно обраного способу захисту порушеного права. У дане судове засідання з`явився адвокат Алтунін Я.І. який діє в інтересах ДП «ФІНІНПРО», просив задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою скаргу задоволити повністю. Від заінтересованої особи ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі в якій війн просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Від Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Представник скаржника адвокат Дорога-Воробйова А.Ю. повідомлена шляхом надіслання їй електронної повістки на її офіційну електронну адресу, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 11.06.2025 (а.с.150). Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві перебуває виконавчий лист №306/2708/23, виданий 28.08.2024 року про стягнення із скаржника на користь ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу. На виконання вказаного рішення з боржника стягнуто всю суму заборгованості, що вказана у рішенні Закарпатського апеляційного суду від 01.08.2024 року. Головний державний виконавець Д.Яблонська направила боржнику вимогу про надання платіжних інструкцій, які б підтверджували сплату відрахованих ПДФО та військового збору, що утримані з середнього заробітку при звільненні ОСОБА_1 . Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. У статті 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У відповідності до вимог ст. ст. 1, 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців. З матеріалів справи слідує, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 01.08.2024 ухвалено Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2024 року скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 605 625,00 гривень (вказана сума зазначена з податками та обов`язковими платежами) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судові витрати у розмірі 29 524 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. На підставі даної постанови видано виконавчий лист від 28.08.2024 року, згідно якого необхідно стягнути з ДП «ФІНІНПРО» на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 635 149 грн. В межах виконавчого провадження №75950650 з ДП «ФІНІНПРО» стягнуто всю суму заборгованості, тобто 635 149 грн., яка складається з виконавчий збір 10% та мінімальний виконавчий збір. Вказує, що всю суму заборгованості вже було стягнуто з рахунків ДП «ФІНІНПРО» з урахуванням виконавчого збору. Проте, у вимозі державного виконавця Голосіївського відділу ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) Яблонської Д.В. від 10.09.2024 висунуто вимогу до ДП «ФІНІНПРО» про надання платіжних інструкцій, що підтверджують відрахування ПДФО та військового збору. Тобто, під час виконання ДП «ФІНІНПРО» рішення суду державним виконавцем Голосіївського відділу ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) Яблонською Д.В. було списано з рахунків суму вже з урахування податків та обов`язкових платежів, та не дивлячись на це державний виконавець надсилає боржнику вимогу про надання окремих платіжних інструкцій щодо сплати податків та зборів. В оскаржуваній ухвалі Свалявського районного суду Закарпатської області від 28.11.2024, суд першої інстанції зазначає, що державний виконавець не зобов`язаний проводити розрахунки з вже сплачених боржником сум, а тому він повинен був зажадати від боржника розрахунок податків та зборів. Однак з боржника було стягнуто всю суму, з урахуванням податків та зборів, не зважаючи на те, що у самому ж рішенні суду вказано, що зазначена сума вказана з податками та обов`язковими платежами. З даною позицією суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки як встановлено колегією суддів при виконанні рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сума середнього заробітку, така при виплаті підлягає зменшується на суму податків і зборів. Згідно п. 168.1.1 статті 168 Податкового Кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу(18 відсотків), а також військовий збір. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Таким чином, саме боржник-роботодавець повинен здійснювати розрахунок податків та зборів, які підлягають відрахуванню з суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проте, головним державним виконавцем заявлено вимогу про надання платіжних інструкцій, яка не може бути виконана з огляду на те, що боржником вже було сплачено суму з урахуванням податків та обов`язкових платежів. В іншому випадку, це призвело б до подвійного стягнення з боржника податків та зборів, які підлягають сплаті боржником. Тобто, вимога головного державного виконавця про надання платіжних інструкцій, які підтверджують сплату боржником податків та обов`язкових платежів є неправомірною. Серед іншого, суд першої інстанції зазначив, що вимога державного виконавця не є рішенням чи бездіяльністю державного виконавця в розумінні статті 447 ЦПК України, а тому скаржником обрано неналежний спосіб захисту свого права. Однак, з такою позицією суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується. Частиною 1 статті 13 Закону України про виконавче провадження зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження». Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Вимога про надання квитанцій про сплату податків та обов`язкових платежів є одним із різновидів рішень державного виконавця, оскільки спрямоване на виконання судового рішення. Не можливо обмежити скаржника у зверненні із скаргою на вимогу державного виконавця, якого б процесуального вигляду оскаржувана дія виконавця не набула. Суд повинен перевірити та встановити чи є така вимога законною та постановити ухвалу про задоволення скарги чи відмову у задоволенні такої. Дана процедура забезпечує належний рівень дотримання виконання судових рішень, які є обов`язковими до виконання. Це єдиний ефективний спосіб здійснити відновлення порушеного права учасника виконавчого провадження. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків у відмові у задоволенні поданої скарги на вимогу державного виконавця, хоча судом і правильно було встановлено незаконність такої вимоги, однак суд помилково вважав, що скаржник обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. За змістом частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Хоч апеляційний суд і визнав рішення головного державного виконавця Голосіївського відділу ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) Яблонської Д. В. неправомірним, однак за даними вимогами останній не може бути зобов`язаний здійснити усунення порушення (поновити порушене право заявника) через те, що в цивільній справі 306/2031/24 за аналогічної вимоги тільки з іншою датою, апеляційним судом в постанові від 28 серпня 2025 року вже зобов`язано головного державного виконавця поновити порушене право ДП «ФІНІНПРО». Отже, апеляційну скаргу ДП «ФІНІНПРО» за наведених обставин слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити частково та скасувати вимогу головного державного виконавця про надання платіжних інструкцій. Позаяк апеляційну скаргу задоволено частково, то в силу положень статті 141 ЦПК України стягненню з Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ на користь ДП «ФІНІНПРО» підлягає сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028 гривень. Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», задовольнити частково. Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року, скасувати та ухвалити в цій справі нове судове рішення, яким скаргу задовольнити частково. Скасувати вимогу головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яблонської Дар`ї Вікторівни від 10 вересня 2024 року за №75950650 про надання Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» платіжних інструкцій, які підтверджують сплату відрахування ПДФО та Військового збору, що утримані з середнього заробітку в сумі 605 725,00 грн. за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та визнати зазначені дії неправомірними. У решті відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 08 вересня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: