Постанова 4856 № 240/2764/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2764/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 12 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області і Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, з підстав відмови у призначенні пільгової пенсії у відповідності до положень ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 09.08.2023. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 28.01.2025 позов задовольнив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що при визначенні періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення позивачу не зараховано періоди: з 08.08.1987 по 15.08.1987, з 05.03.1996 по 21.05.1996, оскільки позивачем не надано документи, що підтверджують факт постійного проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення; з 28.08.1987 по 04.03.1996, з 22.05.1996 по теперішній час, оскільки відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова №106) м. Київ не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Житомирською облдержадміністрацією 18.07.2023, потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (дублікат). Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки №305 від 12.07.2023, виданої Виконавчим комітетом Будо-Літківського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована в с.Радогоща Коростенського (Лугинського) району Житомирської області, з 26.04.1986 по 07.08.1987, з 16.08.1987 по 21.12.1990, з 17.04.1991 по 20.05.1992, з 21.03.2023 по даний час (момент видачі довідки 12.07.2023). 09.08.2023 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 17.08.2023 рішенням №063550005080 ОСОБА_1 призначено пенсію із зменшення пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 09.08.2023 з урахування страхового стажу - 33 роки 09 місяців 18 днів. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 становить 05 років 08 місяців 23 дні (з 26.04.1986 по 07.08.1987, з 16.08.1987 по 21.12.1990 та з 17.04.1991 по 20.05.1992). З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача від 09.08.2023 про призначення пенсії повторно розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та 26 жовтня 2024 року прийнято рішення №063550005080 про відмову у призначенні пенсії. В зазначеному рішенні вказано, що при визначенні періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди: - з 08.08.1987 по 15.08.1987, з 05.03.1996 по 21.05.1996, оскільки позивачем не надано документи, що підтверджують факт постійного проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення; - з 28.08.1987 по 04.03.1996, з 22.05.1996 по теперішній час, оскільки відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова №106) м. Київ не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення За наданими до заяви про призначення пенсії документами встановлено, що період проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 3 місяці 25 днів (з 26.04.1986 по 07.08.1987, з 16.08.1987 по 27.08.1987), що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому вирішено: - скасувати рішення від 17.08.2023 №063550005080 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - відмовити у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв"язку з не підтвердженням факту постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ). Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років; Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що: - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Згідно з пунктом 13 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх. Згідно зі статтею 9 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі посвідчення категорії 4) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років. Статтею 14 Закону №796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років, категорія

3. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення місцевими Радами народних депутатів на цих територіях. Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 3), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видається посвідчення коричневого кольору, серія Б. Згідно з пунктом 10 Порядку видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання. З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони гарантованого добровільного відселення 3 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення даної справи. Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення даного спору. Таким чином, наявність у позивача посвідчення (категорія 3) серії НОМЕР_3 виданого Житомирською облдержадміністрацією 18.07.2023, надає право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, а саме додатково 1 рік за 2 роки проживання в зоні. Водночас відповідачами не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований. При цьому, документом, який підтверджує факт проживання або роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом не менше 3 років до 01.01.1993 є саме посвідчення громадянина потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3), серії НОМЕР_3 , яке, як було вказано вище, видавалося лише за умови, що станом на 01.01.1993 такий громадянин прожив у цій зоні не менше трьох років. Отже, висновки відповідачів про не проживання позивача станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення (категорії 3) та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними. Як видно з матеріалів справи, на день звернення до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, відповідно до довідки №305 від 12.07.2023, виданої Виконавчим комітетом Будо-Літківського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована в с.Радогоща Коростенського (Лугинського) району Житомирської області, з 26.04.1986 по 07.08.1987, з 16.08.1987 по 21.12.1990, з 17.04.1991 по 20.05.1992, з 21.03.2023 по даний час (момент видачі довідки 12.07.2023). У свою чергу, період з 28.08.1987 по 04.03.1996, не зараховано відповідачами до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки в цей період позивач працювала в м.Києві. Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 21.08.1987 позивач з 28.08.1987 по 04.03.1996 працювала на заводі Ордену Леніна "Завод "Ленінська кузня". Вказана інформація підтверджується довідкою №704-30/36 від 15.06.2023, виданою Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" (правонаступник заводу Ордену Леніна "Завод "Ленінська кузня"). Водночас у вказаній довідці міститься інформація, що позивач знаходилася у оплачуваній та за власний рахунок відпустці по догляду за дитиною в період: - з 06.04.1989 по 09.02.1990 (оплачувана відпустка); - з 10.02.1990 по 10.08.1990 (неоплачувана відпустка); - з 01.07.1990 по 10.08.1990 (оплачувана відпустка); - з 11.08.1990 по 10.02.1992 (неоплачувана відпустка); - з 19.09.1991 по 04.08.1993 (оплачувана відпустка); - з 05.08.1993 по 04.08.1994 (неоплачувана відпустка) ; - з 08.08.1994 по 08.08.1995 (відпустка за власний рахунок); - з 04.08.1995 по 04.03.1996 (а.с. 31). Тобто, в період з 06.04.1989 по 04.03.1996 позивач фактично не працювала та не виконувала свою роботу в м.Києві, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Таким чином, посилання відповідача на те, що період з 28.08.1987 по 04.03.1996, у який позивач працювала на заводі Ордену Леніна "Завод "Ленінська кузня", що знаходиться в м.Києві, не зараховується до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення взагалі, є помилковими, оскільки зазначене не спростовує її проживання у цей період за зареєстрованим місцем проживання, за адресою: с. Радогоща Коростенського (Лугинського) району (перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною). За наданими до заяви про призначення пенсії документами територіальним органом Пенсійного фонду України зараховано до періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, 1 рік 3 місяці 25 днів (з 26.04.1986 по 07.08.1987, з 16.08.1987 по 27.08.1987). Проте, за результатами розгляду справи встановлено, що врахуванню підлягає також період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 06.04.1989 по 21.12.1990 (понад 1 рік 8 місяців), з 17.04.1991 по 20.05.1992 (понад 1 рік 1 місяць), що у своїй сукупності з врахованим територіальним органом Пенсійного фонду України періодом проживання, загалом становить понад 3 роки станом на 01.01.1993. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону №796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (3 роки початкова величина; 3 роки додатково за повних 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення). Крім того, на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду України позивачу виповнилось 54 роки, а зарахований страховий стаж становить 33 роки 9 місяців 18 днів. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.10.2023 №063550005080 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 . Тому, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд обґрунтовано зобов`язав суб`єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.