LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд240/6475/24

від 15.09.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6475/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 15 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення разової грошової допомоги, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення разової грошової допомоги. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач із 27.11.2018 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській область, як отримувач пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а 05.02.2022 є особою з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №718357. З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою від 10.03.2014 у якій просив нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2021-2023 роки. Окрім того, в матеріалах справи міститься заява позивача від 18.03.2024 до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить нарахувати та виплатити разову грошову виплату до Дня Незалежності. Згідно розрахунку, Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу у 2021 році було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3391,00 грн, а розмір недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році становить 8992,00 грн. Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 29.04.2024 №11666-9452/Ч-02/8-0602/24 повідомило позивача, що у 2023 році, позивачу виплачено грошову виплату до Дня Незалежності у розмірі, визначеному постановою КМУ №754. Позивач вважаючи порушеними свої права на отримання у належному розмірі щорічної разової грошову допомогу до 5 травня та грошову виплату до Дня Незалежності, як особі, що має інвалідність третьої групи внаслідок війни, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII). Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком". Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2021 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення із заявами до відповідачів про перерахунок допомоги, діяла ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком. Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 Травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України. Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня. На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 325), де передбачено, що у 2021 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни III групи проводити у розмірі 3 391,00 гривень. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Отже, на час виплати позивачу у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова №

325. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу. З огляду на викладене, суд зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV. При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені при розгляді зразкової справи у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20. Так, як вбачаться з позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно із частиною 4 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Отже держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу. Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону № 1058-ІV. У вказаному рішенні також зазначено, що відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, невиплата позивачу грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі, встановленому Законом, і виплата її відповідно до постанови № 325 у зменшеному розмірі, є неправомірними. При вирішенні спору суд обирає спосіб захисту, застосований Верховним Судом у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021. Суб`єктом, на якого покладено обов`язок розпорядника бюджетних коштів, відповідно до п. 3 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого Постановою КМУ №325 у 2021 році є Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Як вбачається з розрахунку недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році, розмір недоотриманої допомоги становить 8992,00 грн (1769,00 (розмір мінімальної пенсії за віком) * 7 - 3391,00 (виплачено у 2021 році)). З огляду на встановлену судом протиправну бездіяльність використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги позивачу, як інваліду війни 3 групи, у визначеному законом розмірі та правові висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком та стягнути недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»