Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/9975/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9975/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 15 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 в період із січня 2008 року по лютий 2018 року нарахування та виплати щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 50% від належного розміру, передбаченого для відповідного класу та визначеного у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за класну кваліфікацію з 01.01.2008 по 31.12.2009 - в розмірі 5% від посадового окладу, з 01.01.2010 по 27.11.2015 - в розмірі 8% від посадового окладу, з 28.11.2015 по 28.02.2018 - в розмірі 11% від посадового окладу, з урахуванням відповідного додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", а також раніше виплачених сум. Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 у березні 2013 року виплати винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру та зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням виплачених сум. Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та липні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 та зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачених розмірів допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та липні 2017 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням виплачених сум. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024, у відповідності з вимогами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306;, та зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 у відповідності з вимогами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом №408-ОС від 17.05.2024 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Після звільнення та отримання в травня 2024 року інформації про розмір виплаченого грошового забезпечення в період проходження служби, позивачу стало відомо, що деякі його складові частини виплачувались у неналежному розмірі або взагалі не виплачувались, а саме: - надбавка за класну кваліфікацію в період з 01.01.2008 по 28.02.2018; - грошові допомоги для оздоровлення за 2016 рік - виплачена в липні 2016 року та за 2017 рік - виплачена в липні 2017 року; - винагорода за безперервну службу -15 років, виплачена в березні 2013 року; - матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за 2020, 2021, 2024 роки. Наведені вище обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин, судом першої інстанції зроблено висновок щодо часткової обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XI). Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції стосовно нарахування та виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період з 2008-2018 роки у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, судова колегія враховує наступне. 07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності із 01.01.2008. Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію та винагорода за бойове чергування. Відповідно до пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Пунктом 11 Постанови №1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Одночасно, у пункті 7 Постанови №1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого, згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети. Відтак, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати проводились в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру. Як встановлено з матеріалів справи, позивачу у період з 01.01.2008 по 31.12.2009 виплачувалась надбавка за кваліфікацію за 2-й клас у розмірі 50% від встановленої; у період з 01.01.2010 по 27.11.2015 виплачувалась надбавка за кваліфікацію за 1-й клас у розмірі 50% від встановленої; у період з 28.11.2015 по 28.02.2018 виплачувалась надбавка за кваліфікацію за клас Майстра у розмірі 50% від встановленої. Відповідні обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем. Разом із тим, 20.05.2008 на виконання пункту 2 Постанови №1294, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, яка набрала чинності 29.06.2008 (далі - Інструкція № 425). У розділі ІІІ Інструкції № 425 визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425, особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу. Таким чином, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294. А тому, з 29.06.2008 року (дати набрання законної сили Інструкцією № 425) виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених, згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі надбавки за кваліфікацію, проводиться у розмірах встановлених Інструкцією №

425. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з 29.06.2008 року у відповідача виник обов`язок щодо виплати позивачу надбавки за кваліфікацію у розмірі, установленому у додатках 25-28 до Постанови № 1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів, а тому у спірний період, а саме з 01.01.2008 по 28.02.2018, відповідачем протиправно здійснено виплату позивачу надбавки за кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Відтак, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачу належало здійснювати нарахування та виплату на користь позивача надбавки за кваліфікацію з 01.01.2018 по 31.12.2019 включно за 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; з 01.01.2010 по 27.11.2015 включно за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, з 28.11.2015 по 28.02.2018 включно за клас майстра 11 відсотків посадового окладу, визначених у додатку № 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу". Стосовно висновків суду першої інстанції про нарахування та виплату позивачу винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру, то судова колегія зазначає наступне. Як встановлено з матеріалів справи, під час проходження військової служби, позивачу проводились нарахування та виплата винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби: у березні 2013 року за 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 665,00 грн. Відповідно до підпункту 3.25.1 пункту 3.25 розділу Інструкції № 425 (чинної на час виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах: 15 років - 1 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням; 20 років - 1,5 розміру посадового окладу і окладу за військовим званням; 25 років - 2,0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням; 30 років - 2,5 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням; 35 і кожні наступні п`ять років - 3,0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням. При цьому, як вже відзначено вище, Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294. А тому, з 29.06.2008 дати набрання законної сили Інструкції № 425, виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби, здійснюється у розмірах, встановлених цією Інструкцією. Таким чином, з 29.06.2008 у відповідача існував обов`язок щодо виплати позивачеві надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби у розмірі, встановленому у додатках 25-28 до Постанови №1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13, підпункту 3.25.1 пункту 3.25 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року. Відтак, судова олегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що із часу набуття позивачем права на виплату винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби відповідач протиправно не виплатив позивачу вказану винагороду у повному розмірі, а саме: за 15 років - 1 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням. Стосовно висновків суду першої інстанції про нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та липні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення, яке використовувалось для обрахунку вказаних виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, то судова колегія зазначає наступне. Так, пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 розділу III Інструкції №425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Як встановлено з матеріалів справи, що під час проходження військової служби позивачу було нараховано та виплачено грошову допомогу для оздоровлення в сумі 8493,55 грн. у липні 2016 року та в сумі 8431,05 грн. у липні 2017 року. Спірним в межах розгляду даної справи є питання наявності підстав для включення при обчисленні цих виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 (чинна з 02 жовтня 2010 року до 01 березня 2018 року), яка нараховувалась та виплачувалась позивачу протягом 2016 та 2017 років. Так, Постановою №889 (у редакції, чинній у 2016-2017 роках) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (підпункт 5 пункту 1). Відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Згідно з пунктом 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік. В даному ж випадку, як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги для оздоровлення, відповідач посилається на пункт 8 Інструкції №73, відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, прийняв Постанову №889, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Зі змісту Постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ та Постанова №899, а не Інструкція №73, в частині обмеження включення до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується допомога для оздоровлення. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі №520/8887/2020. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 зазначила про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17). Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення. Стосовно висновків суду першої інстанції про непроведення позивачу нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2024 роки у розмірах, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, то судова колегія зазначає наступне. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі також - Інструкція № 558). Пунктом 2 Розділу I Інструкції №558 визначено, що у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових квадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня i вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премій); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Згідно з пунктом 1 глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення. Відповідно до пункту 2 глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції №558 матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою. Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні. Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу (пункт 3 глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення) Інструкції №

558. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно довідки Військової частини НОМЕР_1 №30 від 10.02.2025 року матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2020, 2021 та 2024 роках позивачу не виплачувалась у зв`язку з обмеженим фондом грошового забезпечення. Також вказано, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки позивачу за наслідком розгляду його рапортів №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 не здійснювалась, у зв`язку з обмеженим фінансуванням на відповідні видатки. При цьому, відповідно до вказаної довідки у Військової частини НОМЕР_1 відсутня інформації щодо реєстрації у 2021 році рапорту позивача на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. В ході розгляду даної справи, відповідачем на вимогу суду першої інстанції не було надано ні доказів в підтвердження відсутності видатків на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2024 роках, ні доказів розгляду рапортів позивача №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 щодо виплати матеріальної допомоги. Вказані докази відсутні і в матеріалах апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача стосовно нерозгляду рапортів позивача №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 у відповідності з вимогами глави 6 Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306. Судова колегія, враховуючи встановлені обставини, також погоджується і з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти позивача №3731 від 01.04.2020 та №09/3422/24-Вн від 21.02.2024 у відповідності з вимогами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306. Таким чином, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.